Пак Чон Су, глава гільдії Рицарей, не міг повірити своїм очам. Цілком здоровий на вигляд хлопець-іноземнець спокійно собі виходив з гнізда. Неймовірно.
Новина про те, що мурах більше немає, повинна як і раніше залишатися в таємниці.
Пак Чон Су стояв буквально на цілому стані. Під його ногами лежали гори каміння мани найвищої ранги. Щоб запобігти крадіжці каміння, Асоциація вирішила приховати той факт, що мурашки більше не мають. Це дало час для боротьби з мародерами.
Отже, мало хто знав, що на острові більше не було чарівних звірів.
Про це можуть знати солдати, яких послала сюди Асоціація, робочі асоціації та... Мисливець Сон Джин Ву. Ось і все. Проте, Пак Чон Су посперечив би на все своє здоров'я, що людина, яка стояла біля входу до гнізда мурах не була Сон Джін Ву. Як він міг забути його обличчя? Про цього хлопця говорила вся Корея. І він був номер один на пріоритеті рекрутів гільдії Рицарей. Дуже обізнаний хлопець.
Тож Пак Чон Су знову запитав:
- Що ти там робив? Чому ти звідти вийшов?
Чоловік просто посміхнувся. Пак Чон Су не міг зрозуміти одного: іноземець не розуміє по-корейськи або навмисно уникає відповіді. Заступник гільдії лицарів, Чон Юн Тхе стояв поруч з Паком Чоном Су і теж не розумів, що відбувається.
— Пане, це ж людина, вірно?
— Я... Я не впевнений.
Він не відчував ніякої мани. Отже, чоловік, який стоїть перед ним, не був ані магічною звіриною, ні мисливцем. Но... Він випромінював дивну ауру. Чон Юн Тхе теж досить швидко відчув зловісну енергію і здивовано подивився на незнайомця.
Однак...
Солдати не могли відчувати це так, як відчували мисливці.
Але вони, нарешті, відчули цю енергію слідом за главою і заступником. Потім підняли гвинтівки в бік таємничого іноземця. Побачивши їхню реакцію, Пак Чон Су швидко наказав солдатам скласти зброю для того, щоб уникнути зайвих жертв.
— Эй, эй! Не стріляйте! Він не магічний звір! — крикнув він солдатам.
— То він людина? — запитав командир.
- Можливо.
Пак Чон Су невпевнено кивнув
✔ Якщо він не магічний звір, значить він мисливець?
Відсутність уяви Пак Чон Су привело його до такого простого висновку. Командир кивнув і заговорив.
— Ладно. Ми займемося ним, - зробив висновок військовий.
- Це необхідно? Хіба ми тут не просто для того, щоб забрати тіло мисливця Мін Бюн Гу? — запитав майстер гільдії.
— Нам наказали забрати труп мисливця Мін Бюн Ґу і проконтролювати ситуацію на острові Чеджу., - я чув чітку відповідь.
Пак Чон Су поступився. Гільдія не повинна була втручатися, якщо опонент не магічний звір і не мисливець. Якщо не створювати проблем, то не доведеться їх розгрібати.
Командир почав кричати:
- Ви знаходитесь на забороненій території! Якщо Ви не будете слухати наші накази, нам доведеться відкрити вогонь.
...
Чоловік продовжував усміхатися, наче не розуміючи його напруженої ситуації.
“ Нам справді доведеться стріляти по ньому? ” — знервовано подумали солдати.
Це нормальна реакція. Це був перший раз, коли вони готувалися стріляти. У сучасній ері світу солдати звикли стріляти за магічними звірами, а не людьми.
Вирази їхніх облич були напружені. Було щось дивне в усміхненому чоловікові у такій ситуації. Він поклав руки в кишені.
— Він... Справді справжній чоловік? - ставили питання солдати.
Як він може бути таким розслабленим, коли на нього спрямовано зброю?
Обличчя Пак Чон Су завмерло.
Коли чоловік склав руки в кишені, напруження серед солдатів досяг піку.
- Не стріляти! Не стріляти! Рано!
Вени виступили на шиї командира, коли він вигукнув команду своїм солдатам.
Однак...
- Командире!
Солдат звернув увагу командира на іноземця. Той повільно почав щось говорити.
...?
Він відкрив свій рот, щоб заговорити. корейці не розуміли його мови. Якщо бути точним, не те щоб вони просто не розуміли мови... але такою мовою просто ніхто на землі не говорив.
- Що?
- Що ти кажеш?
Солдати не могли зрозуміти значення слів незнайомця. Але Пак Чон Су здригнувся.
« Язик магічних звірів? » — думав він.
Мовою іноземця можна було порівняти з тим, що він чув від розумних звірів під час рейдів на високорівних землях.
Стійте, але це означає...
Перед, ніж командир зміг що-небудь сказати, дивний чоловік витягнув руки з кишень.
Напруження серед військових досягло точки кипіння. Тепер будь - який рух міг призвести до катастрофи, навіть найпівнічніше. Нервничий солдат з елітного загону не витримав і спустився гачок, коли хлопець сунув рукою.
Солдати раз охнулися, коли побачили, що кулі відскочили від лоба хлопця і впали на землю. Він перестав посміхатися, його обличчя стало надзвичайно серйозним.
- М-магічний звір!
— Це не людина, вогонь! — закричав командир.
Перед тим як хтось зміг відреагувати, очі чоловіка почервоніли. Солдати, як і мисливці, впали на коліна, тримаючись руками за груди, що раптово почала боліти.
— Ах!
Хтось намагався закричати, але тільки беззвучно відкривав рот. Чоловік клацнув пальцями, і всі вони впали. Як маріонетки, яким обрізали нитки. Дивний хлопець розвернувся, близько нього раптово з'явився чоловік середніх років.