Бам! Бам!
Джін На, що спокійно займалась у своїй кімнаті, відволікалася на звук і вийшла в вітальню.
— Мама?
люба. Надто голосно?
Джін на люто закачала головою. Хоч вона і хотіла б займатися в тиші, їй не хотілося турбувати маму. Вона тільки недавно повернулася з лікарні. Телевізор і так не був дуже гучним - дівчинка була впевнена, що матері важко почути щось.
— Нет, нет... Все в порядке. У чому справа? Він зламаний?
Екран раптово перестав показувати картинку.
- А як щодо брата Джин Ву? — поцікавилась Джин На.
- Ох, він тут.
Її мати розвернулась, а потім застигла, вказуючи на порожнє місце.
- Куди він пішов? Він був тут хвилину тому.
Джін нахилила голову і покликала:
— Братииїк! Де ти?
Вона побігла до ванної, але без сенсу. Джін на обережно обшукала весь будинок, але чомусь не змогла знайти і слідів Джин Ву. Вона одужала, повернулася до своєї матері.
- Що ви дивилися? — запитала дівчинка.
— Рейд на острові Чеджу, — відповіла мати.
Позапна тривога накоїла на Джин Ну після слів матері. Вона зрозуміла, наскільки шумно стало навколо. Ніби на вулиці було якесь свято.
— Да ладно...
Дівчинка швидко побігла до своєї кімнати, у тому числі на телефоні.
— Дааа!
Звідусіль лунали крики. У той же час з ними провантажувався телефон, і вона широко розплющила очі, заміривши в ньому шок.
— Брат!
***
Джін Ву вбив всіх мурашок у палатах королеви і відкликав свої тіні. На якийсь момент у палатах стало безпечно. Але величезна кількість мурашок вирушила з усього острова. І, мабуть, тут скоро стане дуже жарко.
У такому разі, потрібно забрати мисливців звідси подалі. Хм... але спочатку розберемося з ранами.
Джін Ву підійшов до своїх напарників, що стиснулися в кутку. Всі, крім оператора і Бек Юн Хо, були в поганому стані. Ча Геен все ще не прийшла в свідомість, інші троє займалися своїми важкими ранами.
Джін Ву звернувся до Бек Юн Хо:
- Де Мін Бюн Гу?
Обличчя Бак Юн Хо завмерло, коли він почув це питання. Він просто мовчки похитав головою.
— Ага... — Джин Ву все зрозумів без слів.
Одному за іншим хлопець давав пораненим мисливцям зілля, обережно вливаючи його їм у горло. Він мусив лікувати їх сам, бо настійка втрачала свою ефективність, коли покидала руки.
— Ох...
- Що за...
— Вау!
Вони поступово ставали самостійними.
Лім Таї Ґу поквапився своїм торсом, який був настільки швидким зціленням. Чон Сігу і Ма Дон Век також відчули, як поліпшується їхній стан. Невдовзі вони зрозуміли, що почуваються так само, як і до бійок. Чон Сігу повернувся до Джін Ву і з цікавістю запитав його:
- Мисливець Сон Джин Ву? Звідки ти тут взявся?
— Треба спочатку вибратися звідси, а потім ляси точити, я думаю, - відповів той.
— Ох...
Чон Сігу з дурним виглядом кивнув і оглянув печеру. Вони все ще були в палатах королеви, найглибшої частини підземного підземелля. Джін Ву мав рацію. Це точно не місце для бесід.
— Майстер!
Ма Дон Вук, зір якого відновився, схопив руку Джіну Во і сильно збив її.
- Ви перемогли цих мурашок, вірно? Дякую! Щиро дякую!
Джін Ву навіть трохи засоромився від похвали.
- Нам потрібно, принаймні, вибратися звідси.
— Ага...
— Ладно. Тепер останній.
Він підійшов до Ча Хаен. Його брови нахмурилися, хлопець відчув сильний тиск у себе в грудях.
— Блять! Я не помітив, що вона в куди більш поганою формі, ніж я думав ...
У нього було погане передчуття, коли він дістав зілля і влив його дівчині до рота. Найгірші страхи хлопця втілилися у життя, коли перед ним здалося повідомлення системи.
[Житна сила менш 10%. Зілля не має ефекту
Джін Ву тихенько вислизнув, намагаючись підняти її жирне тіло. Піднявши дівчину з землі, він помітив, що з її потилиці капає кров. З того місця, де була її рука. Він швидко прикрив рану.
- Значить, він спеціально ... Ця мурашка.
З усієї корейської команди було поранено лише Ча Гаен. Через те, що дівчина була набагато сильнішою за інших членів команди. Цей мураха з крилами вирішив негайно її усунути, бо зрозумів, що серед усіх вона одна представляла реальну загрозу. Решта мисливців вижила лише тому, що мурашки гралися з ними.
Джін Ву стиснув зуби, відчувши гнів.
Ні. Спочатку...
Ча Хеен ще була жива, але час її був на виході. Їм потрібно якомога швидше дістатися до поверхні і привести її до цілителя.
Треба поспішати.
Джін Ву піднявся з Ча Хаен в руках і почав пробиратися по тунелів так швидко, як міг. Інші мисливці пішли за ним.
Раптом Джін Ву зупинився і глибоко зітхнув. Бек Юн Хо зрозумів чому, коли хлопець повернувся і вручив йому Ча Хаен. Посоромлений, він ніжно взяв дівчину на руки.
— Я допоможу.
Джін Ву озирнувся на мисливців, кидав головою в бік Бек Юн Хо і впевнено сказав:
— Ні за яких обставин не обганяйте мене. Так буде швидше.
- Пане Сон Джин Ву... Що ви маєте на увазі? — Чон Сі Гу почав говорити, але погляд Ма Дон Вука змусив його замовкнути.
— Чон Сі Ґу, нехай він пояснить ситуацію.
Хоч Ма Дон Вук і не міг цього бачити, якимось чином він відчув, що ще на початку Джин Нау створив солдат-маравалів.
Бек Юн Хо, тим не менш, заліз у розмову:
- Мисливець Сон Джин Ву, сер.
— Джин Ву повернувся до Бек Юн Хо з спантеличеним виразом обличчя.
- Я знаю як, Ви сильні... Та що там, я знаю, що Ви взагалі сильніше всіх тут. Но...
Його обличчя було дуже серйозним.
- Чи не забагато солдатів Ви призвали?
Джін Ву спантеличено кліпнув. Несподіване питання.
— И? Які проблеми це може викликати?
Ніби Бек Юн Хо міг читати думки Джін Ву, він почав пояснювати:
— Якщо закликати забагато солдатів, то Ви витратите всю свою манну, вірно? Що тоді?
Ах... Так ось про що він.
Джин Ву розуміюще кивнув перш, ніж люто посміхнутися Юн Хо. Очевидно, інші мисливці з умінням заклику витрачали дуже багато мани на це. Проте Джін Ву не торкалася цієї проблеми.
Ох, напевно не треба їм пояснювати, що мої солдати не споживають ману. Як дивно це буде звучати?
— Ну, чесно кажучи, мої солдати споживають дуже мало мани. Тому не варто хвилюватися.
- Що?
І Бек Юн Хо, і оператор в унісон. Бек Юн Хо, не в силах приховати трепет, витріщився на Джін Ву.
Що це за сила така? Він може викликати всіх цих істот, не використовуючи ману? Це майже що нечесно... У нього є хоч якісь обмеження?
Джін Ву повернувся до виходу.
— Ну, пояснення займе багато часу.
А якраз часу Джин Ву-то і не вистачало. Він знав, що мурашки вже зібралися в рій і незабаром доберуться до них. З цими пораненими мисливцями він не міг розслабитися і боротися, як зазвичай.
Їх пристойна кількість...
Заради ефективності Джін Ву застосував вміння "Власть Монарха".
Земля під його ногами почорніла, і темрява почала захоплювати все навколо.
Як тільки він закінчив приготування, хлопець відчув сильний потік вітру. Джін Ву повернувся обличчям до його джерела з цікавим виразом обличчя.
— Ох?
Це не звичайна мурашка. У ньому змішувалася манна інших мурашок. У порівнянні з ними його можна було назвати досить могутнім.
Це він.
Жахливий Король Муравьів вийшов вперед, відчуваючи присутність Джін Ву. Сумніви не було. Саме це створіння знищило корейську команду. Повільно, без страху і поспіху король підійшов до Джин Ву.
— Ця людина... Я сильний.
Навіть якщо Джін Ву був здивований почути голос дикого звіра, він не подав уваги. Мисливець просто витріщився на короля мурах.
- Ти король людей? — Просріжетал мурашка.
— О? Черв'як? — тихо проговорив Джин Ву зі поблажливістю, і обличчя короля мурах витворив гнів.
Він згадав про особливу силу, яка дісталася йому від королеви мурах. "Хичник": Становись сильніше, пожираючи інших.
— Киааяа! - Збудив він, випускаючи ману і заповнюючи палати енергією. Він встав прямо, в підлогу росту вище Джин Ву, і подивився на опонента зверхньо.
Джін Ву не здивувався і не відчув жодного страху. Хлопець просто посміявся.
— Хахаа! Ось це я розумію, великий жук!
Він випустив ману.