- Тк тык пшух...
Коли Джін Ву зупинився, задзвонив знайомий сигнал.
— Динь...
[Остання відстань: 10 км]
[Тічна відстань: 10 км]
[Ви закінчили біг на 10 км]
На відміну від того часу, коли він вперше взяв щоденне завдання, дихання Джин Ву зовсім не збилося. Він місяцями вірно виконував щоденні завдання. Тепер це здавалося природною частиною його пробудження. Потім до повідомлення про виконання було додано сповіщення про нагороду.
[Статус]
З трьох отриманих за завдання очок Джин Ву два вклав у спритність і останню в силу.
[Статус]
[Сила: 219]
[Теолос 37]
[Лівкість: 230]
[Інтеллект: 250]
[Чувства: 200]
[Доступних очок: 0]
[Сниження фіз. урона: 46%]
Коли Джін В усміхнувся, побачивши результати на нуль.
"Якби у мене було ще одне очко..."
На жаль, за цей день він не міг отримати більше очок. Але він не міг вгамуватися, дивлячись на вирівну характеристику.
"Добре."
Після того, як він підняв параметр Інтеллекта до 250, він подвоїв і всі інші, щоб жоден з параметрів не був занадто низьким.
"Всі п'ять характеристик служать своїй цілі." Він прийшов до
Це можна зробити на основі власного досвіду. Збільшення будь - якого з п’яти параметрів ніколи не приносить розчарування.
"І так..." - він вирішив деякий час потримати характеристики в балансі, не допускаючи нічого непередбаченого.
Потім Джін Ву з задоволеним виразом закрив вікно статусу і оглянувся.
Хоч це був і тихий район, сьогодні на вулиці було особливо мало перехожих. Це не було для нього несподіванкою. Джін Ву дістав свій мобільний і перевірив час.
"Як я і думав."
Уже був час для спільного рейда корейців і японців. Вся країна, мабуть, приліпла до телеекранів.
Хлопець розвернувся і попрямував туди, звідки прийшов. Він закінчив свій забіг. Але дорога додому забирала трохи менше часу, ніж звичайно. Він теж хотів подивитися репортаж про рейди.
Операція пройшла гладко. Команда Ма Дон Ву без жодних проблем проникла в колонію, як і планувала стратегія японців. Усередині гнізда все було схоже на підземелля печерного типу. Основною різницею було те, що на стінах колонії не було світлих каменів для того, щоб освітлювати шлях.
"..."
— Гльп...
Хоч у оператора і було достатньо досвіду підземелля, в роті у нього все пересохло.
Він йшов позаду всіх. Чой Джон Гін, який йде попереду, зачаровував полум’я. А всі інші Мисливці йшли прямо позаду нього. Камера на голові оператора мала ліхтарик, який давав світло. Але це навіть близько не стояло з магією Мисливця S-ранга. Фонтар майже ледве міг протистояти темряві. З цим ліхтарем він міг бачити всього на пару метрів вперед.
— Тут занадто тихо...
Ма Дон Ву кивнув, погоджуючись зі словами Чой Джон Гінна.
— Гм, — каже Ма Дон Ву, який стоїть попереду і як лідер, танк мав захищати Чой Джон Гіна. Пригнічений чоловік оглянувся з боку. Його звичайний веселий склад розуму залишився невирішеним. Бек Юн Хо теж був не свій. Від самого початку операції, як тільки вони увійшли до колонії, він відкрив свої "Глаза Звіра". Він повинен був переконатися, що навіть маленька частинка мани не залишиться непоміченим.
Мін Бун Гу і оператор також видавалися нервовими. Тільки Ча Хеен йшла мовчки. На її обличчі з’явився звичайний порожній вираз. Її руки лежали на рукоятях меча.
— Вон... - З тривогою у голосі пробурмотів Чой Джон Гін, вказуючи жестом кудись вперед, — Хм.
— Ээе... — Мисливці в мовчанні озирнулися по сторонах. На стінах і стелі були нескінченні ряди личинок мурашок. У кожній з безлічі прозорих личинок були вив’язані майже дорослі лярви. Повітря було важким від мурашника. У цьому нерестищі мисливці відчували лише одне відчуття - огиду.
- Хочете, щоб я спалив все це? — Джон Гін сказав Чой, що не в змозі приховати свого огида у голосі.
З самого входу до гнізда його вперше засміявся Ма Дон Ву. - Я б не проти, але у нас немає на це часу.
Навіть якщо всі вони вилупляться, їхнє життя триватиме лише рік. Після цього вони вже не мали б жодних проблем. Справжнє полегшення прийде тільки разом зі смертю їхньої матки.
— Щось наближається, - попередив Бек Юн Хо, вказуючи кудись вдал у темряву. Раніше, ніж він встиг ще що-небудь сказати, Ча Гаен вже обнажила свій меч. Він притиснув свій щит розміром з нього самого, до підборіддя і приготувався до всього, що там було.
— Сссссааассссс... — А одночасно з’явилася невелика кучка із десяти мурашок. Оскільки вони розвивалися з істот, які народилися і жили в повній темряві, їх очі давним-давно атрофувалися. Вони були сліпими.
- Це охоронці королеви? — Ні, я думаю, що вони просто захищають нерестильність.
- Тоді це буде складно.
Немає потреби говорити, що якщо ви не охоронець боса, а звичайний монстр, то у вас немає ні єдиного шансу проти могутності команди S-ранга.
Ма Дон Ву добре розумів, наскільки мало в них на все про весь час. Він напав першим.
— Вперед! — І Мисливці наслідували його приклад.
З кінчиків пальців Чой Джон Ґіна виривалося полум’я. Стріли, які видав Лім Тае Ґу, свистіли в повітрі. Стичка закінчилася миттєво, як і думав Ма Дон Ву.
— ХЬЯяяа!
Голова останнього мурашка відлетіла на землю. Його жвала все ще клацнули від безсилої люті. Ча Хаен стряхнула зеленувато-синю кров з леза свого меча.
Ма Дон Ву заговорив. Його слова підтверджували те, про що всі думали:
- Той факт, що нерестилище тут...
Чой Джон Гін закінчив його думку:
- ...значить, що недалеко і кімната королеви.
Всі перевірили свою екіпіровку. Раптом оператор, який знімав події в нерестилище, раптом закричав:
— Блять! - І всі шестеро Мисливців повернулися до нього.
— А, вибачте, простите, — і він вклонився, вибачившись.
При цьому він зовсім забув про всіх людей, які дивилися трансляцію з камери на його голові. Бек Юн Хо з Опакою, але і з цікавістю, підійшов до оператора.
- Що там?
— А, нічого... — оператор забавно розсміявся. Він марно намагався приховати своє збентеження. Потім він вказав на один кут.
- Там величезна кількість личинок, і одна з них набагато більша за інших...
"...!" - зіниці Бек Юн Хо розширилися, коли він придивився до того, на що показував оператор.Дійсно. Більшість личинок мали лише велосипедні колеса. Але одна личинка була завбільшки з людину...
"Ні."
Личинка мала витяну овальну форму. Здавалося, що в будь-який момент з неї може виникнути дорослий мутант.
"Це дійсно мурашка? Що за чортівня звідти вилізе?" — Мін Бун Гу, який тільки-но підійшов до монструозної личинки, теж був вражений.
Бек Юн Хо, обличчя якого задумливо помаранчего, раптово просяяв і з широкою умилкою громнув Мін Бун Ґі по спині.
- Треба тільки вбити королеву. Все інше - не наша справа.
Так, погодився Мін Бун Г. він розгорнувся і пішов назад до решти Мисливців. Бек пішов за ним, але обернувся, щоб в останній раз поглянути на цю личинку.
"Неможливо..."
"Неможливо..." - Гото не міг повірити своїм очам.
— Аа! Уфф...!
Інші мисливці або промочали, або нервово сковтнули. Гото озирнувся по сторонах і здригнувся. Мисливців з третьої групи знайшли на тому самому місці, де вони втратили зв'язок з іншими. Вони всі були без голів. Для інших Мисливців було шокуючим видовищем бачити своїх п’ятьох товаришів, що лежать мертвими.
"..." - Гото потер віскі, підходячи до трупів вбитих, щоб їх розглянути.
"Їх не меч рубали," - пойняв він.
Голови Мисливців були відірвані.
"Це ж яка сила, щоб так розривати шиї?"
Гото приголомшено дивився на наслідки битви, що сталася тут.
Один з Мисливців підійшов до нього і люто закричав:
- ...ібані мурашки...
Гото похитав головою:
- Це були не мурашки. Не ті, яких ми бачили.
- Що?
- Що б це не було, воно прийшло поодинці.
- Як таке могло статися?
Гото сковтнув. Як би він не дивився на все це, слідів боротьби тут не було. Якщо б мурашки забрали їх кількістю і третина була знищена, не влаштовуючись з ними, то поруч лежали б мертві мурахи. Інші ознаки теж будуть відомі. Але цих ознак не було зовсім. Лише рани на трупах Мисливців. Судячи з ситуації тих, хто був членом загону, виглядало все так, що їх переміг один-єдиний противник.
"Що ж могло зробити таке з найелитнішими Мисливцями Японії?" - був японський мисливець.
Напрошувався висновок, що єдиний хто міг провернути щось подібне - це бос підземелля S-ранга.
Гото взяв рацію біля нії Мисливця і спробував звучати якомога більш грізно.
- Гото на зв'язку. Де королева? Вона покинула гніздо?