- Мені потрібен міжповерховий пропуск.
— Сэр?
Демонеса підняла голову. Її погляд був здивований. За винятком гострих ікла, які мисливець бачив, коли вона відкривав рот, у неї було цілком людське обличчя.
Джін Ву безстрашно запитав: « Ти можеш мені його дістати? »
—... - Її обличчя зблідло, коли вона зустрілася з ним поглядом. Вона знову заткнулась обличчям в землю.
"Ну, не те, щоб монстр міг знати про предмети."
Розмова закінчилася. Джін Ву закликав Танто Барукі з інвентаря. Йому було цікаво те, що монстр з інтелектом міг благати про милість. Але він не збирався упускати цінні окуляри досвіду.
"Якщо за демонами-рицарями давали по три тисячі, то за неї повинні дати більше, адже напевно так?" - вирахував він.
Її труп міг випасти й сам пропускати.
Раптово:
- Ми дамо його тобі.
— Дадите що?
— Меж... Міжповерховим пропуском, вона підняла погляд, побачила кинджал в руках Джін Ву і спітіла від страху.
— Ви можете дати мені перепустку?
Демонеса швидко закидала.
- Це щось, що охороняє наш клан. Якщо ти приведи мене додому в цілості, ми дамо тобі перепустку.
Демони охороняли перепустки?
Джін Ву, замислившись, потер підборіддя. Почувши це, він подумав, що це цілком можливо. Він вже досить довго ходив по восьмидесятому поверху. І хоч би скільки вбитих йому демонів не було, жоден з них не випав.
"Сперва я думав, що шанс дропа знижується з кожним поверхом. Або що він у боса..."
В цілому було цілком ймовірно, що монстри могли охороняти його. Як вона і сказала.
Побачивши, як Джін Ву розмірковує про її пропозицію, демонесса швидко додала: « Я навіть знаю, де лежать на поверхах вище. Якщо ти гарантуєш мою безпеку і безпеку мого клана, то я проведу тебе до кожного з них.
Її погляд змінився. Її слова викликали його зацікавлення. У його інтересах було дістатися до останнього поверху якомога швидше. Думка про те, щоб його провели до всіх місць, зацікавила Мисливця.
Але все ж...
"Спит тільки в тому, чи можу я довіряти цій сутності?"
Джін Ву потягнувся і підвів голову демонеси за підборіддя. Вона запаникувала, але не чинила опору. Мисливець подивився їй прямо в очі.
"Жага крові".
"Жажда крові" активувалася.
— Шуух...
З очей Джін Ву почала виходити холодна енергія. Від страху у демонеси затремтіли губи.
- Я можу вірити твоїм словам?
"Ета... Вона не бреше," - Джін Ву згадав про свій принцип, який він сам собі поставив, коли вперше отримав доступ до системи.
Я вслуга за послугу.
Навіть якщо хтось був монстром, цей принцип зберігся. Якщо монстр дотримає своєї обіцянки, то він сдержить своє.
— Добре, - Джін Ву відкликав "Жажду Крові".
— Якщо ти даси мені перепустку, то я тихо піду.
— П-п-правда?
Джин Ву кивнув. Йому було шкода втратити всі окуляри досвіду за тих, хто охороняв міжповерховий пропуск і за демонесу. Але витрачати багато часу на пошуки його 80-го поверху було б надто дорого. Він і так вже вважав, що занадто багато часу втратив тут. Звичайно, якщо все це було обманом, він нічого не втрачав. Тоді її так званий клан буде просто знищено.
- Дякую вам, сер! - Обличчя дворянки помітно оживилося. Джін Ву не знав, наскільки щиро вона була вдячна. Або ж вона була не так просто.
У той же час, він досадив десь всередині себе. Він поставив запитання, яке турбувало його вже довгий час: « Але спершу... Та хто ви всі?
— Я найстарша донька клана Ладір, мене звати Ешил. Наш клан - це...
— Ні, не це я запитав, — перебив її Джін Ву. Йому було плювати на біографію цього монстра або її місце в цьому житті. Він хотів дізнатися таємницю про монстрів і Швидких підземель. Як би йому сформулювати питання, щоб отримати відповідь? Ні, навіть не потрібно було прямої відповіді. Достатньо було б однієї наводки.
Він вже пробував щось подібне до однієї магічної звірини. Але все, що він тоді дізнався - це те, як у їх свідомості повторювалася команда "Убити всіх людей".
"Чи вони мають ту саму команду?", Джін Ву спростив думку і запитав: "У вас теж є голос, який наказує вам вбивати всіх людей?
— Сэр? — Ешил підняла голову і нерозумних поглядом втупилася на нього. Вона все ще стояла на колінах на землі. Джін Ву треба було дивитися вниз, щоб подивитись їй в очі. Це було трохи незручно.
—Цк...
З легким цоканням Джін Ву злегка взяв її за плечі і потягнув вгору. Потім знову подивився їй в очі. Вона злякалася через його раптового дотику. Він відчув, що її серце забилося частіше.
Мисливець знову запитав: « У вас. В голові. Є голос, який постійно шепоче, щоб ви вбивали всіх людей?
— А... — Ешил на мить задумалась, і потім розкрила рот: « Ні, сер. Але є інший голос, який постійно з нами говорить.
- Що каже?
- Він каже нам: "Зберігайте ваше місце"... — сказала Эшил. Вона уважно вдивлялася у вираз обличчя Мисливця.
"Сенс життя монстрів відрізняється від мети магічних тварей."
На відміну від магічних тварів, яким постійно наказано вбивати всіх людей, монстри були навчені захищати Швидкі підземелля. Ці дві команди були зовсім відмінні між собою.
Ох.
"Почекай-но..."