Майже що синхронно з ні вийшли Бек Юн Хо, директор Білого тигра, і Чхве Джон Ін, керівник Мисливців.
— О!
— Бек Юн Хо!
— Чхве Джон Ин теж тут!
На новоприбулі чоловіків, які прибували до будинку, репортери відвели свої камери.
Вони обидва нахмурилися.
« Що не так з цими журналістами?»
« Чому так важко пройти до будівлі? »
Довкола постійно лунали камери, що дзижчали.
Журналісти почали задавати питання. Потік не вщухав.
— Ви теж приїхали до Асоціації за запрошенням Лі Мін Сона?
- Що ви думаєте про те, як Лі Мін Сон зможе відігнати Мисливця?
- Як думаєте, наскільки високо підніметься Лі Мін Сон?
- Скажіть щось про Лі Мін Соне.
Бэк Юн Хо, швидко уставши від їх твердості, почав заперечуватися від репортерів рукою.
- Ми тут не через цю людину. Тому сказати нам нічого.
Чхве Джон Ін без емоцій повідомив:
- Ви всі вже знаєте, що Лі Мін Сон уклав контракт з гільдією Рицарів. Сьогодні ми тут з абсолютно іншого погляду.
Серед репортерів рознеслося мимовільне бормотування, оскільки відповіді чоловіків не виправдали їхніх сподівань.
« Ех... Що це?»
« Ми маємо змогу спілкуватися з репортерами»
« Ну і добре».
Але в обличчя ніхто, звичайно, не почав скаржитися Мисливцям S рангу. Журналісти знову зайняли свої місця, продовжуючи чекати появи Лі Мін Сона.
Бек Юн Хо і Чхве Джон Інг зустрілися поглядами. Першим «игру» почав пан Бек.
- Я чув про те, що сталося. Кажуть, твої Мисливці вчора мало не потрапили в неприємності.
Він спеціально зробив акцент на слові « навіть».
Наші проблеми набагато гірші, ніж втрати новачка А ранга.
Обстановка накалялася. Вираз обличчя двох директорів став напруженим. Готовий ось-ось підірватися Бек Юн Хо зробив вдих і спокійно продовжив:
— Так чи інакше, ми обидва отримали допомогу від того чоловіка.
- Це дійсно везіння. Якби не він, обидві наші команди б просто загинули.
Кожен з них знав ім'я цього чоловіка, але ніхто не наважувався вимовити. Це стало доказом того, що вони перебувають у стані « холодної війни ».
Пан Чхве зробив крок в сторону свого опонента.
— Саме тому ми обов’язково заберемо його у свою гільдію.
Пан Бек не здавався. Він зробив не просто крок, а підійшов настільки близько, що їх лоб майже торкався.
- У нас є потерпілий. Саме тому логічно буде, якщо ми заберемо його собі.
- Навіщо Вам S-ранговий Мисливець? Ви що, на Північ вирішили атакувати?
що таке мораль? Здається, її вам дуже не дістає.
В очах обох горів вогонь.
(Сміх)
Коли майстер гільдії Ріцарів, Те Гю, прибувши до місця виступу, розсміявся і побачив чоловіків, які б’ються.
Як це називається?
Втекти попереду паровоза?
Щоб повернути на обличчя серйозність, він пройшов повз чоловіків.
— Эй вы, два директори. Ви випадково не через мого Мін Сона б'єтеся?
Вони не зговарилися, а швидко повернулися до пана Ім.
« Що за псих?»
« Я йому вже казав, що не цікавиться цим Мін Соном".
Злякавшись його невдоволених поглядів, Те Гю зробив крок назад, не усвідомлюючи цього.
« Що це з ними? »
***
- Що це ще? Навіть Чхве Чжон Ін і Бек Юн Хо тут.
Лі Мін Сон холодно посміхнувся.
Поруч з ним був підписаний контракт, директор Ім’я Те Гю.
Залишати Мисливців і Білих тигрів, підписавши контракт з Рицарами, було частиною його холодного розрахунку.
"Так на мене не будуть дивитися як слабка".
Вони живуть завдяки іміджу.
Саме тому цей хлопець займався послідовним створенням іміджа.
"Я той, за кого б'ються найкращі гільдії країни..."
Хоч він і не був « стариком », але вже мав пристойну кількість влади.
В кімнату зайшов менеджер.
— Мин Сон, говорять, що все готово. Починаємо з інтерв'ю.
— Ладно.
Він пішов за менеджером.
Лише скляні двері Асоціації відкрилися, як почався спалах спалахи фотокамери. Мін Сон, оточений сотнями цікавих очей, фальшиво позував на камеру.
У цей момент до будівлі прибув Джін Ву. Як і було заплановано раніше, він приїхав саме сьогодні.
"Чому так шумно?"- подумав мисливець.
Йому здавалося, що в цій ситуації пройти всередину буде досить складно. Звичайно, він міг застосувати свою силу або принаймні скористатися чорним входом — доріг було достатньо.
Йому це не подобалося, адже три дні тому йому дали дату і місце зустрічі. Так чому ж він повинен щось придумувати, щоб пройти всередину?
« Я ні в чому не винен»
У нього не було причин не входити через парадний вхід. Джін Ву, розсуваючи по сторонах репортерів, почав прокладати собі шлях.
— Розійдіться трохи.
- Що це?
- Чого захотів!
- Хто це?
Це сила S-рангового Мисливця. Розсунуті по боках репортери нахмурилися. Нарешті, Джин Ву зміг просунутися на сходи.
Але перш ніж він встиг це зробити, шлях йому перешкодив великий чоловік.
— Эй!
Це був менеджер Лі Мін Сона. Він, грозно виблискуючи очима, пнув хлопця.
- Хто ти? З Асоціації?
Джін Ву, не відводячи очей від менеджера, помочив головою.
« Тільки подивіться на нього! »
Менеджер сильно нахмурі брови.
що журналісти зайняті?
Джин Ву озирнувся по сторонах. Усі не могли дивитись на нього. Він, звичайно, знав, що вони зайняті тим що беруть інтерв'ю. Але навіщо переважати прохід?
Логічно було б дійти висновку, що журналісти не можуть торкатися цієї теми і не мають на це права.
Тому хлопець просто хотів пройти крізь них, не привертаючи особливої уваги.
У цей момент.
— Уходи. Тут не можна пройти, придурок.
Менеджер знову подав голос і відштовхнув хлопця ударом в груди.
Її погляд різко змінився.
- Що?
Менеджер злякався.
Цього хлопця відштовхнув Мисливець рівня D, а він навіть не поворухнувся?
Якби це був звичайний чоловік, то він би навіть постраждав.
Звичайно, і сам Джін Ву про це добре знав.
Хлопець, нічого не кажучи просто продовжував дивитися на менеджера, чому його обличчя поступово блідло.
- Що? Це що таке?
- Що сталося? У них перепалка?
Журналісти, вчувши щось незвичайне, зашуміли.
У менеджера пропустив холодний піт.
Мабуть, якби ніхто не дивився, він би здався і пропустив хлопця всередину.
Але зараз за ним спостерігали не тільки репортери, але й сам Лі Мін Сон.
Підійшовши, хлопець запитав на підвищених тонах:
— Броу, ну що там? Прибери його і закінчимо.
— А...д-да.
Якщо вона послухається, то може втратити роботу.
Менеджер підвищив голос:
- Тут немає проходу! Уходи!
- Хто сказав, що тут не можна пройти?
(Сміх)
Він почув голос через спини.
Він обернувся.
Перед ним стояв голова Корейської Асоціації Мисливців Ко Гон Хві.
Очі репортерів округли.
Вони були настільки здивовані, що забули як користуватися фотоапаратом.
— Ко Гон Хви?
— Сам голова?
Усе обернулося так, як ніхто не міг припустити.
Головуючий підійшов до сходів і сказав:
- Це наш гість.
До Гон Хві подивився на Лі Мін Сона.
- Молодий чоловік, підкажіть мені, будь ласка, Ви ж знаєте, хто дав добро на цю конференцію?
Він сказав:
— К-звичайно.
Всього одна фраза, а він вже виглядав повним дурнем. Щоб це виправити, він подивився на менеджера. Той, враховуючись, відкрив двері головучому і Джін Ву.
— Проходите, Мисливець Сон Джин Ву.
Хлопець, отримавши запрошення від головуючого, не міг зайти в будинок і не звернув на себе уваги журналістів.
- Що?
— Хто це, що головуючий так поводиться з ним?
- Ніхто не знає, що це за хлопець?
Журналісти з надією подивилися в натовп, але ніхто не подав голосу.