Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ VII. Глава 3. Частина 2 - Вже на патріоне

0% of chapter read

Ву Джин Чоль, задихаючись, зупинився.

— Кха, кга, ха.

Він був у тому настрої, що готовий вже до всього.

Коли він, нарешті, оддушився і випростався, він побачив стоячу біля входу недалеко від нього дівчину з коротким волоссям.

Як тільки він побачив її, то відразу зрозумів хто це.

"Ча Хаен...."

Де ви ще можете знайти іншу таку ж дівчину-охотника, яка мала б ту саму власну енергію?

"Однако, чому вона спокійно стоїть на місці?"

Ву Джин Чоль ніколи не брав участі в боях. Але зараз, дивлячись на цю дівчину, яка завжди билася, він запитував себе: чому вона просто стоїть і спостерігає.

З того місця, де він знаходився, він зміг побачити, що відбувається всередині.

- Це ... це що за хрінь...

В односторонній спосіб солдати, одягнені в чорні обладунки, вбивали могутніх монстрів, які носили назву вищих орків.

— Кх, кхааа!

— Кияа!

— Кхеэхк!

Крики вищих орків були настільки гучними, що дзвонили у вухах і майже оглушали. Голова розкололася від шуму.

Може він не був би дуже здивований, якби в чорних доспеках билися тільки тіньові солдати.

Але як на рахунок гігантських чорних ведмедів, які також одягнені в чорну зброю? Вони також билися з висшими орками, точно дотримуючись наказу господаря.

- Давно не бачилися, начальник Ву Джин Чоль.

— А, да. Давно не бачилися. Але що це за істоти? Вони не монстри чи щось таке?

- Це розплідники того хлопця. Він покликав їх.

Ча Хеен перша привітала Ву Джин Чойль, як тільки помітила його присутність. Вона вимовила останні слова, одночасно з цим вказуючи рукою на Джин Ву.

Ву Джін Чоль поправив окуляри на своїй переносниці і, подивившись в напрямку руки Ча Гаєн, побачив Джин В. Той стояв прямо в центрі солдатів у чорних доспеках.

Він тримав два кинджали у своїх руках і вирізував вищих орків, які намагалися прорватися крізь передню лінію фронту.

"Хіба це не найкращий бойовий стиль мисливця, який мені коли-небудь доводилося бачити?"

Але як він міг використати магію заклику?

Не зовсім так. Було ще дещо.

Він помітив, що Джин Ву вимовив щось. Його губи заквасувалися, і відразу ж, в цю саму хвилину з підлоги піднялися чергові солдати, тільки тепер це були вищі орки, одягнені у чорні обладунки.

— Боже мой!

У Ву Джин Чоль відпала щелепа.

Скільки ж ручних тварин він може одночасно використовувати?

"Пойду, це і є особлива здатність Сон Джин Ву...."

Він не міг закрити свій рот від подиву.

Президент Асоціації Ко Гон Хві, мабуть вже знав про здібності мисливця Джин Ву і визнав його талант, чи не так?

Тепер Ву Джин Чоль повністю зрозумів той підвищений інтерес, який виявив президент асоціації до цього мисливця.

Ча Хеен, яка також спостерігала за Сон Джіном Ву і ніяк не могла відвернути від нього очей, зрештою вона припинила спостереження. Вона повернулася в сторону Ву Джин Чойля і запитала:

— Але чому ви опинилися тут, начальнику Ву?.... Чи ви вже зв'язалися з відділом нагляду?

На її запитання Ву Джин Чоль відповів здивованим поглядом, а потім з хвилюванням промовив.

— Все не так. Насправді, я випадково проїжджав повз цей район і знайшов дивну аномасію, що виходить від цих воріт. Тоді я вирішив дослідити місцевість, побоюючись потенційного нападу...

Голова Ву Джин Чоля, який продовжував говорити, знову повернулася в сторону Джін В.

— Але, як виявилося, не було ніякої потреби у тривозі.

Вперше він побачив майстерність мисливця Сон Джин Ву в усій красі.

Перед ним зараз розгортається сцена, в якій хлопець сам зачищав підземелля рангу А.

Він виглядав так, ніби не чекав чиєїсь допомоги ззовні.

— Так, здається це правильна відповідь.

Ча Хеен, згідно кивнула головою.

Вона безупинно спостерігала за боєм, і хоч вона й була мисливцем S ранга, все одно не бачила причин та потреби втручатися.

— Ви знаєте цю людину?

Раптом вона запитала Ча Гаєн.

Їй відразу здалося дивним, що Ву Джин Чоль захоплювався здібностями Сон Джін Воу, зовсім не цікавлячись особистістю цієї людини.

Але він не мав права відповідати їй на це запитання, бо також був частиною асоціації. А та все блокувала інформацію про Сон Джин Ву.

"Скоріше всього Ву Джин Чолю щось відомо про той хлопець?"

Її підозри виявилися безпідставними.

— Я знаю про нього, але небагато.

- Ця людина... які в неї здібності і ранг?

Ву Джин Чоль поправив свої окуляри на переноснику і відповів:

— На жаль, я не можу відповісти на це запитання.

***

Шаман був розлючений.

Коли він відкрив очі і опинився в цьому місці, то почув лише одну команду, яка звучала у його голові.

— Ідіть на полювання на людей!

А що сказати про наш час?

Чи ж сьогодні лише одна людина не чинила цілковитої протидії з боку всіх його племен?

Цього просто не могло бути взаправду.

Ні, навіть не так, цього в принципі не могло статися.

Очі шамана, який спостерігав за збільшенням кількості загиблих, люто заблудлі.

"Ах ти черв'як, нехай я розчавлю тебе як жука!"

Якщо його прокляття не діють на ворогів, він може зробити навпаки. Він повинен поблагословити себе і перемогти його власними силами.

— Пісня гніву, пісня посилення, спів велетня і пісню дракона.

Він завершив закляття і в той же момент його тіло почало рости та збільшуватися, поки не досяг величезної величини.Можь, спритність, фізична сила і впевненість все зросло разом з ростом. Його тіло наповнилось силою й владою.

Невдовзі шаман замахнувся і спіймав теневих солдат своєю величезною рукою, схопив їх та проковтнув до себе.

І потім.

- Хууу...

Коли шаман видихнув, з його рота вирвалося потужне темно-червоне полум'я.

— Шквааая.!

Тінові солдати, які вдалися під вогонь, відразу почали зганяти і зникати. Вони всі згоряли, і їх не рятувало навіть те, що вони насправді не мали форми, а були лише тінню. Ніяких винятків. Так само й солдати, які позбавлялися лише частин свого тіла. Для них також було більше неможливо продовжувати бій.

Полум’я все лилось з рота шамана і не переривалося ні на мить. Як тільки перший подих вичерпався, він відразу ж знову видихнув.

З його рота виривалося вже друге полум’я.

Шаман змінив свій стиль атаки і помітив, що це значно зменшило кількість тіньових солдатів. Тепер він був упевнений у своїй перемозі і продовжує всі видихає та зітхає полум’я.

— А ці таракашки виглядають дуже смішними!

У цей момент в його голову несподівано прийшла прекрасна ідея.

— О!

І тут Джін Ву зник з його поля зору.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Previous chapterNext chapter