Лідер команди Бо був шокований.
- Що... Щось сталося? Мені викликати підкріплення з гільдії?
— Ні, нічого подібного, всі особисті причини. Мені потрібно просто поговорити з ним, не переживайте.
— Ох... Гаразд.
Ча Хеен повернулася до воріт. Раптом вона відчула якусь порожнечу.
— Черт... Моя зброя.
Похлеснувши себе по стегнах, вона зрозуміла, що залишила свій меч вдома. Вранці вона не планувала, що сьогодні піде в підземелля. Красивий лоб дівчини зморщився.
"Я знаю, що лідер рейда Гі Гот-щіше відповідальний хлопець, і звичайно інші члени команди здатні мисливці, але......"
Не можна було заходити у підземні підземелля без зброї. Після хвилинних роздумів Ча Гаен повернулася до лідера команди Бае.
- Щось ще?
- Лідер команди, чи можу я запозичити вашу зброю?
— Мэм?
Трохи пом'янувши, лідер ткнув пальцем в одному з проходячих шахтарів.
— Эй, Сук-Ищи, принеси сюди спорядження.
— Да, сэр.
Сук-Ищи в мить ока приніс... кирку.
...
Обличчя Ча Хаен застигло.
— А... Більше нічого немає?
- Що ви маєте на увазі?
-Меч, або там спис ...
— Заступник глави гільдії... Звідки ж у нас таке...
...
Ча Хаен тільки тихо зітхнув.
— Ладно. Тоді не потрібно.
Вона ввічливо відмовилася від кирки, яку простягав Лідер Бае і попрямувала до воріт. Той подивився на неї з тривогою і запитав
ви впевнені, що хочете йти туди з голими руками?
— Хм.
Ча Хаен замерла на місці і задумалася. Потім дівчина швидко розвернулась і взяла кирку у чоловіка. Він розсміявся.
- Правильне рішення. Як би там не було, а без зброї в підземеллі робити нічого.
- Дякую.
Вона розвернулась і пішла. Але лідер не міг не помітити, як почервоніли її вуха.
*
Усі в групі були сповнені рішучості. Вони прийняли свою долю і тепер йшли твердим кроком. Цілителька підійшла до Джіна Ву і почала ритися в рюкзаку, який він ніс на спині. Хлопець повернув голову і запитав:
- Що ти робиш?
— Почекай...
Вона дістала звідти дамську сумочку.
- З дуже давніх часів мені якось тривожно, якщо поруч немає моєї сумочки, так що я беру її з собою в рейди. Це мій талісман.
Їй подобалося відповідати на запитання, які ніхто не ставив.
Дівчина дістала маленький блокнот і взялася щось писати в ньому. Через це стежити за дорогою їй було важко, і вона, то й справа, що вдарилася об плече Джін Ву. Невдовзі вона закінчила писати і зачинила блокнот. Сумочку вона поклала назад в рюкзак Джін Ву, але блокнот залишила при собі. Йому стало цікаво, що вона робитиме далі. Раптом дівчина дала блокнот Джин Ву.
- ...?
Він взяв його, схибивши голову вбік. Дівчина проговорила зі сльозами на очах.
- Я написала там речі, які хотіла сказати моїй родині. Коли виберешся, переконайся, що це потрапило до них у руки.
Якби він зараз посміявся, то дуже серйозно образив би її. В який раз, подавши смішок над цією дамою, Джін Уу сховав блокнот в кишеню.
- Я візьму, але не думаю, що у мене буде можливість доставити його. Сподіваюся, що з вами все буде в порядку.
Цілительниця кивнула.
“ Зуміє, високі орки спостерігають за нами. Йому буде важко піти живим.
Врешті-решт, носильник-щира був всього лише Еранга.
Тільки трохи пізніше дівчина зрозуміє, що Джин Ву мав на увазі насправді.
Незабаром з'явився бос. Нерви мисливців були на межі. Кімната була неймовірно великою.
...
Джін Ву оглянув кімнату боса. Вона, звичайно, була більшою, ніж кімната того магічного звіра-гіганта. Однак, на відміну від вчорашнього дня, кімната не відчувалася такою вже й великою. Напевно, так здавалося через натовпи вищих орків, яка заповняла собою всю кімнату. Висших орків, які захопили їх, було в кілька разів більше, ніж мисливців у групі. Всі вони стовпилися в приміщенні.
- Близько сотні, можливо більше?
Замість того, щоб рівномірно розподілитися по всьому підземеллю, всі магічні звіри зібралися в кімнаті боса. Сон Ґі Хул збліднув, подивившись на натовп.
- Якщо така кількість орків залишить ворота...
Тоді, коли прибудуть високоранго мисливця, якесь маленьке містечко вже буде знищене. Спіна танку змокла від поту.
- Ми повинні хоча б вбити боса.
Він постановив, що буде вести боротьбу з звіриною.
— Висші орки розійшлися, створюючи дорогу.
— Ah shaku!
Капітан вищих орків наказав рейд-групі рухатися в клуб кімнати. Уважно спостерігаючи за орками, рейд-група пройшла до вівтаря в кінці кімнати боса.
— Там!
Всі подивилися вгору. На вершині вівтаря сидів вищий орк-колдун. Він був у масці. На ньому були надіти намисто і сережки з кісток, все його величезне тіло було вкрите різноманітними орнаментами та візерунками від ніг до голови.
- Так це бос...
Обличчя Сон Ґі Хун замерло. Він зрозумів, що майже вся жахлива магічна сила, яку було наповнене це підземелля, виходила від нього. Бос був оточений чотирма охоронцями, які теж мали дуже страхаючі вигляд.
— Погано дело.
Чи вдасться їм напасти на боса, коли ці хлопці поруч? Всі члени групи думали про це одночасно.
Рейд-група зупинилася перед чаклуном.
Незважаючи на велику перевагу сили, дивне почуття заповнило вищих орків.
— Хэ-хе.
Але чаклун не звернув уваги на нервовість своїх підлеглих і розсміявся, відкривши свій огидний рот
- Ласкаво просимо, люди.
Мисливці обмінялися сигналами.
— За командою Сон Ги Хун.
— Ми нападемо разом...
— Просто зосередьтеся на чаклуні.
Вони шукали можливості атакувати.
Раптом, повітря в приміщенні стало неймовірно холодним. Мисливці, все як один, подивилися в сторону джерела холоду. Їм був чаклун. Вищий орк-босс зняв маску. Тепер уся його прихована енергія звільнилась і почала розтікатися по кімнаті повною силою.
Вух!
Жахлива хвиля магічної сили вистрілила з чаклуна в усі сторони, накриваючи все підземелля. Мисливці застигли, як статуї. Вони нагадували жертву, яка завмерла перед хижаком.
— Б-боже мой...
— Така сила взагалі можлива?
- Н-нам потрібно битися з цією штукою?
Зло, смуток, гнів, жаль.
Мисливці відчували всі види розпачу, які тільки можливо. Відчувши це, чаклун лише усміхнувся знову.
- Боїтеся мене, люди?
Прикусивши губу, Сон Ґі Гун через силу вийшов вперед і запитав:
- Навіщо було тягти нас сюди? Твого було солдат більше, ніж достатньо щоб убити нас усіх у тунелі.
Колдун дуже посміхнувся. Від одного виду його усмішки мисливці тремтіли.
— Ради забавы!