Лідер команди був упевнений в собі.
— Я працюю на гільдію вже три роки. І за цей час бос жодного разу не виходив. Не хвилюйся, Сон-шші.
Лідер торкнувся плеча Джін Ву і зміцнився. На мить Джін Ву заздрив його недбалості.
Кажуть, невігластво - благо.
Навіть зараз Джін Ву з усіх сил намагався заспокоїти свої нерви. Але на нього постійно накотували хвилі магічної сили боса. Схоже, він єдиний їх відчував.
- Так, це наша точка! - Щасливо крикнув лідер Бо, коли група дійшла до засідки магічної руди. Вона гарно блистила, прикрашена стінами печери. Досвідчені члени команди зайняли свої місця без будь - яких вказівок. Вони покидали сумки і мовчки підняли кирки. Джін Ву також підійшов до відкритого приміщення магічної руди.
- І як це зробити?
Він просто втратив впевненість. Здавалося, якщо він ударить з усіх сил, то кирка просто розвалиться.
Що ж робити...?
Джин Ву не міг почати роботу через брак знань і досвіду. Раптом він помітив ветерана-шахтера, Мок Джин Со.
Замах! Удар! Замах! Удар!
Мок Джин Со ритмично бив киркою по руді. Кожного разу, коли він потрапляв по стіні, від нього відлітали шматочки руди з мелодійним дзвоном.
Хм...
Було помітно, що він ветеран. Чоловік працював вдвічі швидше, ніж його колеги. Джін Ву пустив світло у свої очі. Він зосередився на своїх почуттях, і світ навколо сповільнився. Таким чином він уважно вивчив позу Мок Джин Со, його дихання і рух м'язів. Дії ветерана-шахтера відпечаталися в голові Джин Ву.
Здається, зрозумів.
Джін Ву підняв кирку. І незабаром почав виглядати, як дзеркальний відображення Мок Джин Со.
Замах! УДАР! Замах! УДАР!
Але Джін Ву мав силу, незрівнянну з Мок Джин Со. Кожного разу, коли мисливець Є-ранга ударяв по стіні, величезні купи магічної руди відвалилися від заложів.
Замах! Удар! Замах! Удар!
Всі робітники раптом повернули голови на Джін Ву. Їх вразила швидкість роботи і неймовірна сила тимчасового робітника.
—Эй... Що?
— Стеж туди!
-Ого! Що це з ним?
Один за одним шахтарі зупинялися і з дурним виглядом дивилися на Джін Ву. Навіть Мок Джин Со зупинився, щоб спостерігати за ним.
....
Усі наче відмовили. Мисливець Є-ранга, який ніколи раніше не працював на шахті, тепер ефективно розбивав руду вправними рухами!
- Що тут відбувається? Люди, ми ж сюди працювати прийшли! На що ви всі втупилися?
Лідер групи Бае вів облік магічних рудників, коли зауважив, що майже всі його команда перестала працювати.
- Лідер, погляньте на це.
— Подивитися на що? - роздратовано запитав він.
Лідер групи Бае повернув голову слідом за усіма. Його очі округли.
— Неймовірно!
Його реакція була такою ж, як і всі інші машиністи. Він не міг стримати свого подиву, бачачи, як Джин Ву працює втричі швидше, ніж будь-хто.
- Лідер, хіба Ви не казали, що це його перший день?
- Так, говорив ...- здивований вимовив він.
Лі Сон Гу, якого зацікавила особистість Джін Ву, сказав:
— Ти впевнений, що у нього ранг Е?
Звісно ж, ми завжди все ретельно перевіряємо. Думаєте, я б взяв на роботу незнайомця, не глянувши на його ліцензію Мисливця?
- І як Ви тоді поясните ось це?
—...
Мовча спостерігаючи за Джіном Ву, лідер групи Бае сковтнув слину.
— Сон-шука... Це майнер, посланий нам з неба.
Ще під час інтерв'ю Лідер Групи примітив сильні м'язи Джі Ву.
« У мене око нападає на пошуки людей.»
На обличчі Лідера група заграла усмішку.
Біп, біс, біпе.
Прозвеніли годинник Лідера Групи Бае. Чоловік подивився на свою зап'ястку і перевірив час.
"Ох, вже так пізно..."
Перерив на обід.
— Все, жерти пора!
— Да, сэр!
Майнери покидали своє спорядження і витерли руки. Тільки Джін Ву не припинив роботу, тоді як всі інші почали розходитися. Лідер групи Бае підійшов до нього:
- Сон-шші, ти не йдеш?
— Ох, я не голоден.
— Але тобі треба поїсти, щоб потім добре попрацювати.
— Все гаразд, я нещодавно поснідав.
— Да? Ну ладно.
Лідер групи хотів пообідати разом з Джіном Ву і обговорити кілька серйозних речей. Але він не хотів його заставляти. Тому він був розчарований, і не спішив поспішно до Воріт. Джін Ву спостерігав за тим, як він пішов, і на обличчі з’явилася усмішка.
"Я не можу пропустити такий шанс."
Нарешті він залишився один. Збирачі і маркери покинули Підземелля. У нього є приблизно годину, щоб зайнятися своїми справами. Це була можливість знайти магічного звіра ранга бос глибоко в підземеллі. Джін Ву кинув кирку і подивився в напрямку кімнати боса. Звідти відчувався сильна присутність магічного звіра.
« Я лише подивлюсь одним оком...»
Він не збирався нічого робити. Він просто хотів подивитися на боса.
Бум, бум, ок.
Серце Джін Ву забилося при думці, що він побачить боса. Він змусив своє б'яні серце заспокоїтися і почав йти. Йдучи в напрямку, звідки він відчував потоки енергії боса, він зайшов глибоко всередину печери.
Як довго він ішов? Через деякий час він, нарешті, натрапив на величезне приміщення. Це була кімната боса. Проходи в печері були неймовірно широкими, але сама кімната була ще більше. Цікаво, всі високорівні підземелля такі? Мисливо задаючи собі це питання, він подивився на боса і миттєво отримав відповідь. Він зрозумів, чому це підземелля таке велике.
« Якщо воно залишить це місце...»
Величезна людина роду магічний звір з одним оком стояв в кінці кімнати боса.
Джін Ву, на фоні якого він дивився як дитина перед іграшкою, яку йому хотілося.
"Магічний звір типу гігант".
Він чув про них раніше, але ніколи не бачив на власні очі. Трупи гігантських гігантів були занадто великими, щоб витягнути їх з воріт. Якщо тільки не було Розлама в підземеллі, у теперішньому світі таких не побачиш. Серце Джін Ву забилося сильніше.
« Він сильний».
Досить сильний, щоб у хлопця піднялися дибки волосся. Але він не відчував, щоб монстр був непереможним. Він вважав, що справиться з ним.
"Теперешнім мені це під силу."
Сили повинно вистачити. Коли ця думка прийшла йому в голову, Джін Ву поковтнув ком у горлі.
Як багато досвіду можна отримати з цієї штуки? Після фонового замку Джін Ву піднявся на 15 рівнів за тиждень. Якби він міг вбити одного боса і отримати пару-будівничих рівнів...
"Стоп, я не повинен цього робити".
Але його руки Мисливця вже схопилися за танто Барукі і Рицаревбивцю.
— Мені просто підійти і вдарити його?
Ця думка сильно забила його серце.
Раптом, коли хлопець з посмішкою думав про свої дії, позаду нього пролунав жіночий голос:
- Вибачте, але що Ви тут робите?