У цей час перед Червоними воротами стояв похмурий Бек Юн Хо.
Ан Сан Мін коротко розповів про Сон Джин Ву всю інформацію, яку він вже знав. Однак занепокоєння президента не зменшилося на краплю.
— Зрештою, чи ж це не просто припущення?
— Так, це може бути й так.
Ан Сан Мін спокійно визнав це. У нього не було прямих доказів про Джін Ву, проте ...
« Якби президент побачив це на власні очі, він би зрозумів, про що я говорю»- подумав той.
Сила у Сон Джин Ву була зовсім не в ранзі. У нього було щось інше. Щось особливе.
Сам Ан Мін був розчарований тим, що не зміг знайти слів і пояснити це президенту.
Бек Юн Хо знову перевів похмурий погляд на ворота.
- Може, варто довіритися тій людині, Ким Чолю ...- задумливо простягнув він.
Але, блін, хто його знає? Якби хтось міг йому порадити...
— Начебто з Ким Чолем не повинно бути ніяких проблем.
Біля воріт, разом з Бек Юн Хо, Ан Сан Мін і Хван Кі Чхолем були ще одна людина.
Три чоловіки одночасно повертались до нього.
Це був перший менеджер адміністративного відділу Джу Сон Чан.
Він подивився на трьох людей, які стояли перед ним і продовжив говорити:
— Кім Чоль отримав дуже добру і різносторонній освіту, щоб бути підготовленим до будь - яких нещасних випадків та непередбачених подій. Він має незрівнянний талант пристосовуватися і виживати.
Спочатку мисливці завжди навчалися у другому відділі управління. Проте перший відділ управління завжди був навчений прочуханів ранги А і вище. Або ж тих, хто вирізнявся наявністьм таланту.
Такий талант, що дозволяє мисливцю з відправної точки його кар'єри крокнути в елітний ранг, як кажуть, це вам не штани у шкарпетки заправляти.
Вираз обличчя Бек Юн Хо мимовільно змінювався після слів Чу Сон Чана. Той продовжував говорити з невимовною переконаністю. Очевидно, він вірив у свої слова.
— Які були результати навчання Кім Чоля?
- Дуже хороші. Я б сказав, відмінні. Якщо оцінювати тільки по бойовій силі, то сама вона не поступається жодним з вже діючих членів гільдії Білий Тигр.
- Це правда?
На обличчі Бек Юн Хо знову з'явилася усмішка. Отже, Кім Чоль мисливець рангу А.
Талант, який ніяк не можна випускати з гільдії. Це може бути нова зірка серед мисливців вищого рівня.
Якщо цей хлопець дійсно так хороший... І якщо взяти до уваги, що він лідер цього рейди, то шанси є!
Мисливцям С-ранга слід уникати бітів і ховатися від монстрів, щоб вижити до повернення. Але, з точки зору гільдії Білий Тигр, було важливо, щоб саме мисливці вищих рангів повернулися. І бажано, щоб вони мали добрий досвід у цьому підземеллі.
« На щастя, вміння мисливця Кім Чоля здається справді видатною. Він повернеться.
Вогонь надії, який було зовсім згас у Бек Юн Хо, знову запалився.
У цей момент Джу Сан Чан, який зрештою звільнив президента від балачок, звернув увагу на свого начальника Ан - Шана.
- Вибачте, я тут дещо почув і просто хотів переконатися. Мисливець, що після перепробування знову отримав ранг Е? Хоча так, якщо Ви про це говорите, тоді гаразд...
Він посміхнувся і, застрахувавши ніс, відвернувся.
- Гадаю, в нашому випадку варто сподіватися на нашого Кім Чоля. Вибір очевидний. Знаряддя А чи мисливець, що не мав ні званень, ані ранги. На нього не варто покладатися без будь-яких підстав.
А Сан Міна виглядав дійсно ображеним. Його зачепили за живе.
Яке ж жахливе невігластво з боку Сан - Чана!
Однак він не хотів видати свого обурення
"Нічого-ніщо. Ми ще подивимося, хто з нас був правий, коли цей рейд закінчиться. Адже головне результат ".
Чотири людини обернулися і подивилися на Червоні Ворота, де в пастці опинилися мисливці гільдії Білий Тигр та Джин Ву з Сон І.
Ого...
А втім, як ніколи раніше не здавалося, що спалахи Красних Воріт є особливо зловісними.
***
- Вибачте, ви ж мисливець Е-ранга, вірно?
Запитання дівчини захопило його зненацька. Джін Ву парирував:
— Я відповім, але спочатку... Можна і я задам одне питання?
- Та скільки завгодно,- кивнула дівчина.
Джін Ву глянув на Кім Чоля і мисливців, що стовпилися навколо нього. Перед подорожжю вони жваво обговорювали свої майбутні плани.
— Ви ж усі новачки? Як ви змогли залишитися такими спокійними у цій ситуації?
— На початку навчання ми отримували теоретичну освіту, яка заливала наші голови. Тому що « у в’язниці з вами може статися все, що завгодно, і ви повинні це знати".
Так, правда. У підземеллі може статися все, що завгодно.
Джін Ву був людиною розумів значення цих слів набагато більше, ніж будь-хто, хто тут знаходився.
- Ми, охотники вищого рівня, добре освічені. Особливо Кім Чоль, який отримав спеціальну освіту. Він навіть навчався у спеціальній програмі. Його готують для вступу в елітний загін гільдії Білий Тигр.
Так. Що ми маємо? Вони не боялися підземної, тому що були теоретично підготовлені.
Джин Ву просто вразив цей абсурдний. Решта мисливців абсолютно нічим не відрізнялись від тієї ж Ган Сон І, що стояла весь цей час поруч з ним.
Вони були освічені за допомогою теорії. Але якщо подумати, що в цьому такого доброго? Жоден з них не бачив реального підземелля. Жоден з них не знає, що за небезпекою можуть потрапити в підземелля.
"Знати в теорії і пережити на практиці - це різні речі."
Покладатися на теорію в цьому випадку - дохлий номер. Як тільки зіткнуться з реальністю, та накриє їх, як лавина. Плотину самообману прорве і нова інформація. Вона буде, як вода, заливатиме всі попередні знання і гасить надії. Вони будуть тонути в цій потсолійній рідині.
Будувати завжди складно, а ось щоб зруйнувати ... Тут знадобляться лічені секунди. І на те, щоб знову структурувати всю отриману інформацію, підуть годинник, а не секунди.
Джин Ву здавалося, що майбутнє команди Кім Чойля можна було передбачити.
Хоч вони видавались сильними й добре підготовленими, то їхній програш був неминучий. Нічого вже не зробиш.
- До речі, ти все ще не відповів на моє питання.
- Що?
Джін Ву вийшов зі своїх думок і знову змінив свій погляд на цю дивну дівчину. Хоча тепер вона не здавалася такою вже дивною.
— Я кажу, на моє питання не відповів.
Аа, це саме питання. Про те, правда чи ні то, те що він мисливець Е-ранга.
А вона виявилася більш наполегливою, ніж він думав.
- І чому це я зобов'язаний говорити тобі щось подібне?
Це була досить груба відповідь. Але та дівиця, яку звали Пак Хві Джін, не стала засмучуватися. Навпаки, вона стиснула руку і вдарила кулаком об іншу руку. Вона отримала відповідь на своє запитання.
Усі, хто колись зустрічав у своєму житті Пак Хві Джін, знали, що це може означати.
Це була впевненість у своїй правоті.
"Значить мої припущення все-таки правильні" посміхаючись, подумала вона.
Але була ще одна причина, чому вона так впевнено робила.
Коли вона отримувала освіту і вчилася в гільдії Білого Тигра, то побачила багато рухів старших мисливців. Коли спостерігала за ними на півпрактичні заняття.
Але то рух руки Джин Ву ...
Вона ніколи не бачила такого швидкого руху рукою, як в той момент, коли він спіймав стрілу прямо біля обличчя Сон І.
« Я довіряю своїм очам, і я напевно це бачила. Але навіть мої очі не змогли повністю все вловити, настільки це було швидко."
У Пак Хві Джін від збудження почали блищати очі.
"Цей хлопець може виявитися мисливцем як мінімум А-ранга"
Або ні, неможливо...
Пак Хві Джін знову спробувала отримати відповідь на своє запитання. Невпевненість з'їдала її.
— Ви можете не вироблятися і просто сказати мені?
— Не проканає, - похитав головою Джин Ву.
Таким чином він поставив точку, як би натякаючи, що це все тільки порожня базікання.
Джін Ву повернув свою голову і подивився в сторону.
Джін Ву не хотів відволікатися на сторонні діалоги і підтримувати їх. Найбільше через те, що саме в цей момент до них наближався Кім Чоль власною персоною.
Погляди Кім Чойля і Джін Ву зустрілися.
Голос Кім Чоуля був настільки хрипким і низьким, що звучав дуже загрозливо.
— Ми підемо тим шляхом, а ви обрали собі дорогу?
Звичайно, тільки ідіот не зрозумів би, що він питав це не з благородної цікавості. І не заради того, щоб дізнатися, в який бік піде команда Джин Ву. Це було далеко не для того, щоб дізнатися маршрут.
Очі Кім Чоля так і ставили німі запитання. Чи Джин Ву подумав, що робити? Він йде чи ні? Що він задумав? Тут прослідковувався прихований, але до моторошно простий зміст: « Не майте слідувати за нами».
«....»
Джін Ву озирнувся по сторонах і, оцінюючи ситуацію, сказав:
- Ми підемо в сторону лісу.
- Ну, тоді бажаю успіху.
Якщо кому і знадобиться удача, так це вам.
Але вголос він сказав зовсім інше:
— І вам удачі.
Команда Джин Ву повільно рушила в бік лісу.
Як тільки Кім Чоль побачив, що всі учасники команди зникли за найближчими деревами, він приснув. А потім засміявся у всі горло від тупості Джин Ву.
— Вот идиоты.
- Зреагував один з мисливців.
- Подивися на дорогу, яку вони вибрали.
Кім Чоль підняв руки і вказав на дерева в лісі.
Скрізь, куди показував пальцями Кім Чоль, були якісь дивні мітки. Вони були подібні до слідів велетенських і страшних звірів.
— Ведмеди.
- Льодові ведмеді!
Саме ведмеді були найбільш небезпечними серед ссавців, що нахлинули і кусали їх. А такі мітки, що були розкидані по всій території тієї частини лісу, були знаком входу в їхнє царство.
Побачивши все це, учасники команди негайно відреагували:
— Хах хах.
— Так, якби мені потрібно було вибирати, краще я б залишився стояти тут, ніж йти в те місце.
- Я думаю, через те, що всі ці люди довірилися якомусь мисливцю Є-рангу, вони довго не проживають.
— Э-ранг? Чи правильною освітою отримують мисливці Е-ранга? Він взагалі хоч щось знає?
Кім Чоль ще раз подивився на ліс і посміхнувся.
« Зрозуміло, чому він так вчинив. Він просто Е-ранг".
Тільки ось... Раптом усмішка зникла з обличчя Кім Чоля.
"Більшість людей, що складають цю команду, були мисливцями як мінімум С-ранга. Був там і ранг В.
Але чому тоді вони бачили в Джин Ву хорошого капітана, який знає, що робить?
Поки Кім Чоль не подумав, що так думати в принципі дивно, він не відчував ніякого дискомфорту. Він почухав свою голову і вклав волосся п'ятірнею.
"У будь-якому випадку, неважливо"
Він все одно скоро помре.
Він повинен швидше приступити до власних дій і роботи. Думати зараз про якихось слабких людей, які навіть битву з босом не зможуть собі дозволити - не найкраща ідея.
Мертві не зможуть нічого зробити, а ось живі повинні продовжувати боротися за своє життя.
Кім Чол повернувся в сторону обраної ним дороги і, додавши сили у свій голос, сказав:
— Відходимо!