Джин Ву швидко схопився на ноги. Наступний удар лицаря змусив відступити його назад на кілька кроків. Його кинджал все ще стирчав з боку лицаря. Треба було негайно повернути його.
Тцик.
Джін Ву цокнув язиком. Доведеться думати.
"Чи він якась шишка. Найімовірніше, одна з пешок»- прийшов до висновку Джин Ву.
Цей лицар рухався як робот. Хоч він і був досить швидким, його дії були повільні через броні, та й характер його атаки був монотонним.
Але при цьому у нього була сильна несприйнятливість до коліщат-різаних речей. І хоч він і був сильний, Джін Ву не сказав би, що він може назвати його жахливо сильним.
Добре, підійдемо до справи серйозно.
Джин Ву закатав рукава.
"Якщо обладунки настільки щільні, що навіть кинджал проти нього не працює, то потрібно спробувати якийсь інший спосіб."
Роздумувати над виходом з таких ситуацій — це те, що приходить із досвідом.
Тут потрібен не просто кинджал, а ніж з магічними силами.
Він вже мав досвід у боротьбі з такими суперниками, а також при придушенні різних властивостей та побічних ефектів. Він пам’ятав, як зміг перемогти ворогів за допомогою Ядовитого кинджала.
"М-да вже, цей з ніяким не зрівняється з Ядовитим кинджалом."
Непогані спогади наздогнали Джін Ву, і він злегка посміхнувся, окунувшися в них ненадовго.
Але зараз не про це, у нього немає можливості використовувати Ядовитий кинджал, значить, потрібно вигадувати інший спосіб.
Бум, бум, ок.
Лицар знову накинувся на нього.
Раптом у голову прийшла божевільна ідея.
« Отже, подивимося, це повинно бути просто»
Джін Ву втік атаки лицаря, спрямованої йому в плече, і обійшовши його зі спини, напав на нього, нападавши у передпліччі.
Потім він схопив його за шию, а потім затиснув її до передпліччям.
Дириг!
Ні, Джин Ву не збирався його душити або щось тому подібне. У нього з'явився інший план.
Дидиг!
Від зусиль, що прикладав Джін Ву, на його передпліччі здулися вени, м'язи і почали виявлятися сухожилля. Але він не хотів відступити і припинити свої зусилля.
Однак і тиснути було замало.
Джін Ву розхитав голову лицаря з боку в бік. І ось, нарешті, вона почала піддаватися. Він буквально відкручував голову лицарем. Ворог впав на коліна і опирався, але Джін Ву не відпускав його. Як вже не відпускає жабу зі своєї пащі.
Ось так, чудово.
Криджику!
Шолом лицаря був вирваний з жахливим звуком.
У цей самий момент його сила просто заскочила. Статистика досягла майже 100.
« Ну, ось і все!»
Рицар, позбавлений шолома, несподівано відірвалася і голова впала на підлогу.
Так ось значить як! У цієї істоти навіть тіла як такого не було.
Бум!
[Ви знищили статую-рицаря].
Після закінчення бою з'явилося чітке повідомлення, яке проінформувало про це. Джін Ву посміхнувся. Ніби він сам не знав.
З обладунки лизався мерехтливе світло, яке повідомляло про те, що в них містився якийсь предмет, який дістанеться йому як нагороду. Проте Джін Ву цікавився не цим. Йому був цікавий інший факт.
Він підійшов до тіла лицаря і став його оглядати
« Що за хрінь? Всередині реально нічого не було? Як це взагалі блін?»
Шолом, який так і залишався в його руці, також був порожній. Як і інші обладунки. Нічого. Пустоти.
Тобто, весь цей час він боровся з доспехами. Без людини, без нічого. Просто обладунки. Весело.
« Це важко, але це варто прийняти. Я боровся з пусткою бронею, яка була живою і рухалася сама по собі. Просто фантастично. Вогонь!»
Тільки він дійшов такого висновку, як в туж секунду з-за іншого кута виникли ще дві статуї у доспеках. Битва вже почалася, і тепер все його усвідомлення ситуації було не вчасно, та й не до місця. Занадто пізно вже щось там розуміти і додумуватися, зараз потрібно тільки битися.
Скррч, Скрінч.
Рицарі помітили Джін Ву і попрямували в його бік. Здавалося, що вони не збираються нападати. Рухи цих чоловіків були повільними, і вони не робили жодних дій, які довели б до атаки.
Але як тільки Джін Ву подумав про таку можливість, вони витягли свої мечі.
Вжик.
Вжик.
Джін Ву відкинув убік порожній шолом переможеного лицаря і розмив йому плечі та шию.
Він вже мав уявлення, як боротися з ними, і зараз не було ніякого сенсу.
Рицарі з мечами почали переходити на біг і прискорюватися.
« Ну що почнемо, порожні оболонки?»
Джін Ву ніжно усміхнувся, що стрімко наближався до нього бігунам, ніби то були кошенята.
Його перший крок, з яким він атакував у цьому підземеллі був дуже плавним. І продуманим.