На сьогоднішній день у команди Ю Джин Хо заплановано два рейди. Відстань між локаціями наступних рейдів була надзвичайно великою.
Найкращий раз побачити, ніж почути сто разів, так що Ан Сан Мін і Ген Ґі Чголь вирішили перевірити все на власні очі. З раннього ранку вони блукали по місцевості, чекаючи на візит таємничої шайки і регулярно докладаючи свої справи.
« Дуже, однак.»
Замітив Ан Сан Мін, витягаючи каву з автомата поблизу одного гейтів. На той час він простояв вже годину вичікуючи з'явлення команди Ю Джин Хо. На його здивування, замість нудьги або роздратування, вся його сутність була заповнена бурхливим передчуттям. Серце не могло встояти на місці від хвилювання.
« Якщо мої припущення були правильні, то в деяких місцях ми зможемо закластися цінним новачком. Та ще й надзвичайно незвичного примірника!»
Він був керівником підрозділу в рекордно ранньому віці, і все завдяки його природному чуйці та силі дідуся.
Білий Тигр розширився до таких масштабів частково завдяки його зусиллям.
І на той момент, всі його нутро так і крикнуло:
Цей хлопець може вивести Білий Тигр на абсолютно іншому рівні.
« Звучить марення. Почуй хто-небудь, вирішив би що я з'їв."
А все через те, що офіційно Сон Джін Ву був звичайним мисливцем Е - ранга. Але, як відомо, цей світ побудований на тому, що правда ніколи не лежить на поверхні. Якби все було по - іншому, його вже б давно не стало. І щоб побачити правду, він побачив ворота в підземеллі і терпеливо оглядався, немов той, що вийшов на полювання яструб.
Трерр. Трерр.
Вхідний дзвінок від Хён Гі Чхоля.
- Так, Гі Чхоль, що там у тебе?
[Докладаю шеф, команда Ю Джин Хо тільки що прибула на місце.]
- Зрозумів. Зберігай спокій і не світись. Уважно все розглянь. Чекаю детального звіту.
[Так точно, шеф. Що? ЧОГО? Ш, шеф!]
По ту сторону трубки явно творилося щось дивне.
« Невже цього дурня вже розкрили?»
Серце Ан Сан Міну забилося ще швидше.
- У чому справа? Що сталося, що там?
[ Шеф, ви були праві! ]
- А?
[У підземеллі увійшло тільки двоє: Ю Джин Хо і Сон Джін Ву.]
« Як я і думав, вони перевіряють Сон Джин Ву!»
Що й потрібно було довести! Його аргументи здавались все більше й більше правдивими. У таких ситуаціях його інтуїція ставала гострішою і чутливішою до звичайної.
"Відмінно!"
Начальник зобразив переможний жест зтиснувши кулак.
« Поки ви зволікаєте, ми відб'ємо ваш улов. Я доб'юся, щоб Сон Джін Ву став частиною Білого Тигра. "
Справа не могла закінчитися, бо за це взявся Ан Сан Мін, начальник другого підрозділу Білого Тигра. Коли він впився самолюбством і з нетерпінням чекав свого успіху, то знову почув голос його підлеглих.
[Що накажете робити? Можна вже відступити?]
- Ні, поспостерігай ще трохи.
[Не зрозумів... Хіба ви вже у своїх здогадах?]
- Мені цікаво дізнатися ще одну річ, - скільки часу їй знадобиться для завершення атаки. Не хвилюйся, це ж підземелля С - ранга, більше годиника не простоєш.
[Навіть мисливець А - ранга потрібно не менше двох годин для одиночної зачистки підземелля С — ранги. Чи можете ви так довго чекати?]
- А що, слабо?
[Хіба я таке говорив? Запитав тільки тому, що турбувався про те, щоб вам там було самотньо.]
Відразу ж знайшов як ухилитися.
За це він і обожнював Хен Гі Чголья.
- Ти не хвилюйся про мене, як-небудь переживу. Ти головне не спускай очі з тих двох. Як тільки вийдуть, одразу доклади.
[Ну це само собою зрозуміло.]
- Тримай телефон під рукою, і якщо що, відразу ж дай знати.
[Так точно, шеф.]
Коли Ан Сан - Мін повторив свої накази, то нарешті повісив слухавку. Настала тиша. Раптом він відчув сильний голод.
*Піснь вмираючого кита*
"Нерви весь запас енергії спалили, чорти ..."
Хоча, якщо подумати про час обіду вже минув, у нього в роті й рисунки не було. Чертов Сон Джин Ву. Неможливо було передбачити, коли їх команда може оголоситися, так що краще не відлучатися.
Зараз же, коли він знав напевно що у нього в запасі є вільний час, він нарешті міг собі дозволити зайти до будь-якої круглосутньої крамниці.
"Не люблю я економити на їжу, звичайно, але..."
Звичайно, нікому до цього не було діло, але йти в кафе одному було дивно і сильно кидалося у очі. Тому він вирішив обійтися дешевою локшиною швидкого приготування, то биш дошки і которою можна було приготувати й з’їсти в тому ж магазині.
Три хвилини вона варилась у киплячому кіп’яточку. Ще з студентських часів аромат був дуже популярним, бо рамен готовий до споживання. Тільки-тільки він розділив одноразові дерев'яні палички один від одного, як продзвонив телефон.
- Тьху ти, тільки їсти сів, кому тільки приспати могло? Пожерти нормально не дадуть.
Як не дивно, на екрані висвітлювався зв'язок цілком звичною.
Вхідний виклик: _Правік_
"Хён Ги Чхоль, ось дрібний засранець..."
Начальник роздратовано відповів на дзвінок.
- Чуєш, Гі Чхоль, а ти випадком того, не по мужикам? А то швидко скучить встиг.
[Ви не так зрозуміли, шеф.]
- Та що ти. Богом клянусь, правик, якщо ти справа не термінове, місяць у мене тільки дошиком сраному харчуватися будеш!
[Немає ж, шефе. Ви ж самі наказали. Дзвоню повідомити, що ті двоє вийшли з підземелля.]
Як хтось поставив паузу на відео, Ан Сан Мін застиг з рукою потужної палички з локшиною на півдорозі до рота.
- Як це вийшли?
[Тільки що Ю Джин Хо і Сон Джін Ву покинули підземелля. Вся команда почала готуватися до подальшого пересування!]
Начебто йому не почулося. А Сан - Мін відразу свербить з часом.
- Але не минуло й тридцяти хвилин! Ти впевнений, що вони не здалися або може на перерву вийшли?
[Уверена, ворота хитаються.]
Букв немає і слова закінчилися! Що за чортівня посеред дня твориться!
Звичайно, рогові підземелля були різною складністю між собою, але чистити їх самі за менше ніж півгодини? Це взагалі можливо?
- Перевір знову! Ти впевнений, що ворота закриваються?
[Більше ніж, помилок немає. Я навіть зайняв, вам відправити?]
- ...не, обійдуся.
А Сан - Мін закінчив розмову і завис вдивляючись у порожнечу.
За тридцять хвилин зробити те, на що в А - рангового займає дві години?
Та який там В - ранг...
Судячи з його результатів, вони сильно недооцінили його.
- Та ви жартуєте, вище А – ранга....
Це було щось за межі його уяви.
*