Ніби зговорившись, двоє молодих людей повільно йшли тихою вулицею і не виганяли ні слова в адресу один одного. Неначе вони стежили за кимось невидимим для сторонніх очей.
- .......
Джу Хі йшла, опустивши очі. Вона боялася підняти голову, бо не могла втриматися від того, що її очі б’ються поруч з нею.
Було марно прикидатися, що вона нічого не помічає. І хоча тепер він був непохитним і сильний, його присутність була набагато приємнішою.
Було важко підібрати хоча б одне слово, щоб зав'язати розмову.
« Що з тобою сталося...? »
Він переміг В - рангового мисливця без особливих зусиль. Цей чоловік повністю змінився. Повністю і повністю.
Вона навіть не збиралася питати, навіщо він зберігав в таємниці свій зріст навичок. Також не хвилюйтеся, що призвело до таких радикальних змін.
"Було б просто чудово якщо ти змивався наді мною, і сказав хоч слово, крім того, щоб продовжувати йти."
На жаль, Джін Ву продовжував мовчати.
Зрештою, вона зупинилася і зібравши всю свою хоробрість в кулак, заговорила:
- Слухай... Не думаю, що я сьогодні на що-небудь ще годжуся, втомилася дуже. Та й не знаю, коли ми ще зустрінемося, так що, мабуть, я поверну це тобі зараз.
Прозняті це вона дала йому той демонічний кристал, який він їй залишив на зберігання в підземному храмі.
Рука, якою вона його тримала, злегка підрагувала.
« Вона ще не відійшла від минулих масових смертей у підземеллі... І знову це відбувається прямо перед її очима. "
Джу Хі боялася його.
Не потрібно було слів, щоб зрозуміти, що їй не так легко перетравитися і прийняти те, чого вона навчилася.
- Чому саме сьогодні? Є й інші дні. Тобі ж не обов'язково віддавати його сьогодні.
Вона похитала головою.
- Наступного тижня я їду додому, до мого рідного міста.
Очевидно, вона вирішила залишити справу і повернутися в батьківський дім.
Від цієї новини, йому стало сумно.
- Це тому, що сталося?
- Не тільки через нього...
Її лисиця відразу затремтіла і знайшла вапняний колір. Того дня спогади почали виринати перед її очима, і вона страждала від емоційних ран.
Джін Ву, який відразу пожалкував про цю тему, поспішив навернути розмову в інший бік.
- А звідки ти, до речі?
- З Пусана. Слухай, Джин Ву ...
Раптом, вона перестала відводити погляд, і подивилася йому прямо в очі.
- Так?
Відчувши сильну зміну настрою, хлопець прибрав посмішку зі свого обличчя, і натягнув серйозну, підстати атмосферу, гримасу.
Вона ретельно і повільно розглядала його обличчя.
Його очі все ще палали бажанням жити. Коли всі мисливці тремтіли у розпачі, то в підземному храмі тільки він не мав надії й віри. І саме вона бачила їх з найближчої відстані.
« Його очі ніби кричали про те, що він не збирається вмирати".
Ті, що не втрачають надії на майбутнє ока, врятували життя кількох людей, у тому числі її.
Ніхто не міг би його замінити.
Ту-дум.
Згадавши події того дня, її серце знову забилося.
"Хватит..."
Не слід жаліти про своє рішення. Вона зробила правильний вибір. Непригідний для битви мисливець не повинен був спочатку вступати у рейди.
Але зустрітися з ним стало важче, бо тільки робота не зв’язувала їх.
« Якщо я попрошу його про зустріч, він бо подумає, що я дивна...»
Шкода було звичайно, але з деякими речами потрібно було змиритися. Вона була готова до наслідків, коли кидала мисливську справу і до того, що буде боляче, теж.
Джу Хі миловидно посміхнулася, і похитала головою:
- Нічого. Якщо будеш приїздом у Пусані, зв'яжися зі мною. Я пригощу тебе морепродуктами.
- Обов'язково.
Він усміхнувся, і її обличчя почало ще більше засяяти. Потім, вона попрощалася легким уклоном, і залишивши те, що вона дійсно хотіла сказати при собі, різко повернулася і пішла.
- .......
Перший раз у житті дорога додому була такою довгою.
*
Провівши Джу Хі поглядом, Джін Ву взяв напрям додому.
Здалека видно, що старий житловий комплекс був зачарованим. Квартира на дев'ятому поверсі. Там вони й жили. Він би вже давно запаркований машини, коли б один немолодий голос не скрикнув його.
- Треба ж, хлопче з дев'ятсот другої квартири...
Власником голосу виявився охоронець, чоловік похилого віку. Минуло досить-таки багато часу з тих пір, як вони востаннє перетнулися. Джін Ву невимушено привітав його.
- Ще не здалися зміну?
- Сьогодні я черговий.
- Ось як, - сказав Джін Ву, коротко кивнувши.
Охоронець простягнув йому коробку зі своєї будки. Посилка.
- Це для вас, молодий чоловік.
- Ох, спасибі вам, величезне.
Відправником була Асоціація.
"Ой, так це сьогодні?"
Свернувши дату, він переконався що сьогодні йому повинні були доставити спеціалізований телефон для мисливця. Він витягнув телефон з коробок: нове, блискуче перетворення для зв'язку зі світом.
Він раптом згадав як чув по новинах що останнім часом різко підвищилися продажу крадених мисливських телефонів. Їх навіть купували люди, які не пробудились. Причиною цього став зростаючий ажіоаж навколо мисливців.
"Що відбувається в головах тих людей, що продають і купують ці телефони?"
Начебто не бідна країна, чому ж так багато шахраїв навколо?
На таких державних організаціях, як Асоціація та Армія, де працювало багато людей, вплив на життя людини залежав від цивільного спокою і шкоди від корупції. Багато людей не розуміли, що корупція спричиняє дисгармонію в суспільстві та країні. Бюджете, і першими під операцію також йдуть важливі установи.
Зрештою ті, хто потребує підтримки, знову зазнають удару.
« Це мене дуже турбувало, що телефон не дійде...»
Але ось він - новий телефон, без єдиної подряпини.