Кажуть, що лікарі S - ранга могли зібрати знову розчленовану людину - головне було в тому, щоб вона все ще дихала.
Може, поки він був у несвідомому стані повз високорангий цілитель і вилікував його рани?
Але навіть про лекарей S ранга - це лише чутки.
Все ж, досить-таки дивно, щоб нога приклеїлася ось-так-як назад.
- Небеса тебе врятували, щоб ти не став калікою. У твоєму віці це було б справжньою трагедією. Яке щастя, є все-таки справедливість на землі.
Старик відчув полегшення. Він щиро зрадів. Так як інші навіть не можуть радіти за себе.
Раптом, очі Джин Ву побігли на пошуки лівої руки Сон Чхі Йоля. Рукав був наповнений тільки порожнечею.
Помітивши цього чоловіка, старий скромно розсміявся і поклав руку на колишній лазів.
- Не бери в голову. Для людей нашої професії отримувати травми природно. Те, що раніше я обходився без поранень можна сказати про чисте везіння.
Хоч він і говорив, що це не серйозно, люди думали інакше. У їхніх очах все змінювало фарбу.
- Боже, ти тільки поглянь...
- Який жаль,... але це ж справа рук демона, так?
Такими фразами обмінялися пошепки проходячи повз учні і балакучі тетки, і навіть цікаві старі-пеніонери.
Джін Ву запропонував.
- Давайте вийдемо звідси. Непогано б пересунутися, ви так не думаєте.
Вони знаходилися в м'ясному відділі того часу. М'ясо, це смачно. Може тому там було так багато людей. Всі люблять м'ясо.
Їхні погляди дійсно обтяжували старого, а йому ще багато чого хотілося поговорити з Джін Ву.
- Я тільки за, - сказав він, кивнувши.
З огляду на загальний висновок, він подався в пошуках місця спокою.
Поки вони йшли в тиші, Сонг відчув велику різницю від теперішнього Джін Ву від минулого Джин В.
"Навіть звук його кроків..."
Його похідка була надзвичайно легкою і безшумною.
Його присутність була складною навіть тоді, коли він був поруч?
Як це взагалі можливо?
У нього з'явилось відчуття, що в бою з ним він не зможе доторкнутися до нього навіть пальцем. І це при тому, що сам він був С — ранга, в той час як хлопець був Е - роговим.
"І про що тільки я думаю..."
Старий похитав головою.
Але зараз важливо було не це. У нього були слова, які він хотів сказати. Або, точніше, повинен був сказати.
Коли Сонг Чхі Йоль прибув до укрим місцем, він зупинився. Джін Ву, наслідуючи його приклад.
Перш ніж він встиг обмолнутися хоч словом, Сонг повернувся до нього, і низько вклонився.
- Пане Соне, дякую тобі.
Джін Ву дуже соромилося, коли перед ним схиляється чоловік, який іде йому в Отці.
Але незважаючи на його відмовки, він не підняв голову ні на один міліметр.
- За моєю провиною померло одинадцять, але завдяки тобі на мої плечі не лягав ще один зайвий тягар. Ти врятував того дня шістьох. Так як я був відповідальний за всіх мисливців, які увійшли в таємне підземелля того дня, мені варто подякувати тобі за кожного і попросити вибачення.
Усі його слова були щирі. Кожне слово йшло з глибин його душі, і Джін Ву бачив це.
Уся ця ситуація була дуже бентежною, але він обманював би твердженням про те, що йому було вкрай неприємно.
Чого вже приховувати, він отримував від цього некрите задоволення.
Не можна було ж завжди залишати в такому стані людину похилого віку.
- Вставайте вже, дядьку. Цього досить.
Поки він намагався переконати старого піднятися, у того задзвонив телефон.
Коли він отримав згоду від Джіна Ву, Сонг дістав телефон з кишені.
- Слухаю.
Прийнявши дзвінок, обличчя старого прийняло суворий вираз.
– Добре. Скоро підійду.
Загорнувши дзвінок, старий сказав йому.
- Вибач, але мені треба йти.
У своїй інтонації він пояснював, що в нього виникла невідкладна справа і пояснив йому, чого не мав намір. Проте Джін Ву вже знав про зміст телефонної розмови. З ростом сенсорики його слух став ще гострішим.
Це був наказ з'ясувати, що сталося гейтом.
Він був майже упевнений, що Сонг навмисно приховав від нього інформацію про заклик, щоб захистити його від свіжих ран після виписки з лікарні.
Джін Ву запитав прямо:
- Вам ж щойно з Асоціації дзвонили?
Відповідь була менш прямою. Цим питанням Сонга зловили зненацька.
– А... Ти все чув?
Коли асоціація організовувала рейди, вона кликала всіх мисливців у околицях проблемного рейда без винятків. Якщо зараз дзвонили Сонґ Чхі Йолю, значить, тільки-що він знову пропустив заклик, бо зв'язувалися вони з мисливцями за алфавітним порядком.
А це був той самий указ про збирання, якого він так чекав.
Він відповів коротко:
- Я, мабуть, теж приєднаюся.
- Хлопець...
У тих, хто уважно дивиться на нього, Сонг Чхі Йоля дивно забили очі.
*
Вони досягли місця зустрічі.
З’явилися нові ворота з багатьма житловими будинками, і навколо патрулювало багато поліцейських.
Однак, зеяк майже не було видно.
Було широко відомо, що коли не розібралися з воріт протягом кількох днів, то місця вже були в безпеці. Та й битву мисливців зовні все одно неможливо було побачити.
Іноді були ззорі, зелені шукачі пригод, але поліція швидко спрошувала їх.
Хлоп.
Дверцята закрилася дверцем машини.
Вийшовши з таксі Джін Ву та Сонг Чхі Йоль, вони вирушили до місця скупчення інших мисливців. По дорозі їх зупинили поліцейські.
- Можу я поглянути на ваші посвідчення?