[ Ви підвищили свій рівень! ]
[ Ви підвищили свій рівень! ]
Він виявив ще одну різницю між інстансом від звичайного підземелля: концепт відновлення. Поки він зачищав нижній рівень, всі монстри на верхньому рівні відродилися, а коли він ганчавився за монстрами з верхнього, поверталися і гіганти з нижньої.
[ Ви підвищили свій рівень! ]
[ Ви підвищили свій рівень! ]
Він ходив туди, то повернувся вирізаючи всіх на своєму шляху. Він вирішив підняти свій рівень настільки це взагалі можливо.
"Хто знає, коли знову здасться такий шанс."
До того ж, в якийсь момент він почав угадувати звідки саме і коли висихають монстри. Дедалі більше передбачувано.
- Зверху як.
Де-то з стелі і справді стрибнув приматоподібний монстр, і щоб уникнути зіткнення з його довгими кігтями, Джин Ву зустрів його сквозивним ударом меча в грудну клітку.
— Слідом кошаки. Один зліва, інший справа.
Легким рухом руки він перерізав ковтки двом величезним пантерам.
[Ви здобули перемогу над Пантерою зі сталевими кігтями!]
[Ви здобули перемогу над Теневим Раджангом]
[Ви здобули перемогу над Теневим Раджангом]
На цьому і закінчувалася різня другого, нижнього рівня. Він пройшовся заново чисткою. Проте застряг на 15-му рівні, і скільки б не різав монстрів, все одно не міг піднятися вище. Незабаром він припустив, що 15 був підробкою цих двох поверхів.
- Характеристики.
[Характеристики]
Сила: 45, Виносливість: 24, Локкість: 24, Інтеллект: 24: 4, Сенсорика: 23
(Очки розподілу: 0)
З підняттям таких рівнів, його показники теж ритмічно покращувалися і швидко зростали. Лівкість зросла майже до двадцяти п’яти. Як він і думав, після того як її значення перейшло за двадцять, він почав поступово розуміти різницю між Силами. Пастка не ставилась до його швидкості, а сприймала швидкість зовнішнього світу неначе сповільнюючи його.
« Як в стайні моушені, їй богу.»
Стрибок мавпи, біг пантери, - все здавалося йому тепер повільніше. Його не залишало відчуття, що час зламався. Він легко ухилявся від атаки, а дати вчасно протистояти йому не було для нього проблем.
Отже, Левкість допомагала йому стежити за іншими.
- Тут вже нема чого ловити.
Сказав Джин Ву, а потім повернув свою голову в інший бік.
- Доведеться йти туди...
Його погляд був спрямований на сходи, які ведуть до ще нижчого рівня — третього поверху метро. Раніше він тимчасово відклав свій похід туди, щоб полювати і проїхатися на перших двох поверхах.
« Навіть мурашки по шкірі йдуть.»
З ростом Сенсорики, він почав відчувати все виразне похмуру енергію, що походить від третього поверху. Там безсумнівно було якесь страшне і могутнє створіння. Він просто знав це.
Над входом у підземну зону весело в повітрі ось таке повідомлення:
[Ви не можете вийти з Підземелля. Якщо хочете вибратися, то мусите позбутися Босса або скористатися Камнем повернення ]
Босс. Для того щоб боротися з цією істотою, він піднімався і спускався між першим та другим ярусом.
Але навіть повністю підготовлений, він не міг нічого вдіяти зі своїми натягнутими нервами при думці про те, що треба спускатися туди. Джін Ву вдарив себе легонько по обидвій щоках.
« Навіщо було взагалі приходити в підземелля, якщо збиратися звалити навіть не побачивши Босса?»
За таких обставин стан духу був одним з головних складових успіху.
Він був ідеальним.
З допомогою меча обома ладонами він повільно спускався сходами. Йому здавалося, що сходинок було в рази більше ніж зазвичай. Чи ж страх не є схильним збільшуватись?
У горлі в нього все пересохло.
Хоча світло було гірше, ніж на перших двох поверхах, від цього видима поведінка не страждала.
« Чи це не завдяки Сенсоріці?»
Очевидно, він також має більший зір. Він обережно спускався по сходах і зрештою досяг нижньої платформи, де перед його очима відкрилися рейки.
Або ж те, що колись було рейками: там, де поїзд мав їхати, все затонуло в чорній як смола воді.
"Якого біса тут відбувається взагалі?"
Які там рейки ... швидке озеро, або річка. Джін Ву вирішив поглянути ближче, і підійшов було на крок, як з води піднялася щось подібне до довгого колоди.
"Быстрий."
Перед носом « колоди» випливало не дерево, а товщина стовбура столітнього дерева велетенської змії. Тут же, Джін Ву прискорився і намагався вдарити змію мечем по голові.
Лязг. У Джин Ву очі обернулися тарілками супутникового телебачення.
— Та ви жартуєте?
Насувається змія, яка поміняє напрямок. У руці він тримав меч розбитий. Отямлений Джін Ву озирнувся назад.
На його превелике здивування, змія не стала контратакувати, а просто проігнорувала її. Вона пішла на досить великої відстані, і згорнувшись в клубок, іноді поглянула за Джин Ву.
"Властелін Болота, Лазуровий Василіск"
Ім’я цієї істоти викрилось яскравими оранжевими літерами. По швидкості свого і міцного вигляду можна було визначити, що звичайні монстри, чиї імена були написані білим йому та в підмітки не годиться.
« Не можу повірити, що лезо зламалося.»
Випрямлюючи спину, він спробував заспокоїтися і почав вивчати василіска. Усе його тіло було впритул вкрите дзеркальною зеленню лускою. На вигляд і міцність вона більше нагадувала обладунки.
Покриття того, що вірно захищало свого власника від будь - якої бойової дії, було для нього наче голі кулаки. Поки він роздумував про те, як йому бути, василіс визначив його до розділу своєї їжі, і почав блискавично насувається. Його швидкість і справді лякала.
Проте очі Джін Ву могли стежити за ним.
« Оно наближається!»
