Таке вже було. Це був не перший раз, коли він таке чув.
Він опинився на третій станції, де ключ відразу зник. Цього було достатньо, щоб відчути недобре, проте в ту мить, коли він вирішив було згорнути назад, шляху назад вже не було, і він зрозумів, що застряг у цьому місці.
На жаль, його припущення про те, що десь на території заховані Ворота або секретні двері не підтвердилися. На відміну від звичайних підземель, де можна було заходити і виходити на власний розсуд, ця свобода не давала такої свободи.
- Це відрізняється від звичайного підземелля...
Джін Ву глибоко вдихнув і озирнувся. Станція метро перетворилася на лісозаготівельне середовище. Стіни заросли густою лозною і змієвидними ліанами. Здалеку донісся страхітливий рев, подібний на дику звірину.
—...
У певний момент метро перетворилося на справжній підземний підземель. Джін Ву вийняв меч з інвентаря.
Дзинь!
[Предмет: Литий сталевий меч Кім Саня Шика]
Сила атаки + 10.
Він напроч застряг тут, а спосіб зв'язатися з зовнішнім світом немає. Отже альтернативи, окрім як рухатися вперед, він навряд чи знайде.
Джін Ву зковтнув і почав тихо спускатися сходами. Пританувши подих він озирнувся навколо, але нічого з рамок виходець він так і не знайшов. Але Джін Ву знав, що коли він не бачить нічого безпечного на перший погляд, то це може бути справжнім кошмаром. Навіть серед низькорівних демонів було багато людей, які вміли приховувати свою присутність. Чого вже там до високорівневих.
Минувши туалет, він дійшов до торговельної зони метро. Магазинчики виглядали старими і пошарпаними, ніби час пройшов через них штормом, обгорнувши будинки в дряхлі руїни.
Слабке освітлення флуоресцентних ламп надали коридорам ще похмурішого вигляду. Повернені безжиттєві бути та офіси виглядали вже давно віддаленими від цивілізації і будь - яких ознак людської присутності.
Неприємне відчуття.
Спы-их!
Декілька світильників, що потовкли, розірвали своє існування і перегородили в мить. Під ногами, розбита в пил плитки, заросла густими бур’янами. Наступаючи по них Джін Ву занурився у незрозумілий смуток. Атмосфера витіснила тугу. Хлопець знову оглянувся по сторонах.
—...
З усіх чотирьох сторін було чисто, і все ж він ясно відчував на собі чийсь погляд. І запах.
Поблизу кишіло комах, які, очевидно, зліталися на щітку в очі і скидали нудотний запах гнилих квітів. За інтенсивністю, він ніби йшов від трупа маленької пустої тварини. Проте Джін Ву, який все ще шукав виходу з підземного підземелля, не міг розпізнати його природу або джерело.
"Цей запах... найшвидше це звероподібного виду демон".
Але слідів чиєїсь присутності він так і не знайшов. Він відчував себе щуром, покинутою на корм прирученим зміям.
"Значиться, сховався і чекаєте момент, так?"
Якщо ви маєте справу з хижаком, то найкращий спосіб його вкрасти — це спина. Ледве, це було дуже інакшим від звичайної тварини. Крок, два кроки, три кроки...
Щось оживилося позаду вітрини одного бубика одягу, і вирвалося назовні. Це щось, почало набирати швидкість, швидко рухаючись біженцем в його бік. Воно наближалося ззаду, націлюючись на його шию.
- Гр-р!
Заздалегідь готовий до нападу з тила, Джін Ву довірився своєму слуху і вдарив мечем за свою спину. Він діяв інстинктивно. Остро заточеним мечем він потрапив у щелепу, що накинувся.
Вона була велетенською вовною з червоною. Отримавши відсічену пащу, бідолаха вив’язував свою морду і брязнув від болю.
Над його головою висіла ім’я, подібна до тої, що він вже бачив над головою піщаних сороконіжок з штрафної зони.
Стальнозубий Райкан.
П.П. Райкан - людина-волк.
Однак на відміну від того разу літери були білими.
« У мене немає часу баритися! »
Він був повністю зневаджений, захоплений своєю раною. Найкращий шанс контратакувати навряд могло уявитися. Джін Ву напружився, і накинувся з усією силою всмоктуючи меч зі всієї дурилі, а потім завалив нападника. Той впав на землю, і після короткої агонії відпустив дух.
[Ви усунули стальнозубого Райкана]
Чудово!
Недовго його радість тривала. Ще два райкани вискочили з темряви.
“ У тебе були ще й друзі? ”
Джин Ву мало не виліз з орбіт. Вони повільно зменшили відстань, обкриваючи свої жахливі ікла.
Обличчя у хлопця зморщувалося в численні кольні складки. Він не міг видерти меч. Мабуть, через сильний неспокій, при вбивстві райкана він встромив лезо настільки сильно, що він от-от схопився, увійшовши глибоко у землю і застряг.
"Приїхали, блін".
Тим часом один з звірів подивився на нього лютим поглядом, і стрибнув у його бік.
— Хера се.
Джін Ву з'їхав. Райкан, який пролітав над його головою, зробився зі швидкістю і здійснив невдалу посадку на свою морду, вткнувшись клинами у землю.
Стояла зуба, щоб побачитися з поверхнею кам’яного підлоги.
"Не такі вже й сталеві у тебе зуби."
На жаль, час на веселування тупістю цієї тварини у нього не було, так-як з протилежної сторони до нього мчався другий райкан.
— Черт!
І він не хотів витягнути меча, а встав рівно і з розмаху вдарив кулаком прямо по нападникові на той момент звіра:
Херак!
Запрошений ветреним свистом кулак, потужно вмозав у ціль і пройшов наскрізь. Одним ударом він скинув йому голову з плечей. Загубивши свою голову, тулуб ударився об стелю і вимальовував криваву дугу.
Бу-ух!
- ...?
Джін Ву був шокований, і почав вдивлятися у свої кулаки.
Він не очікував такого дивовижного результату. Феерічна сила, яка перевершує всі його сподівання.
Той, хто спостерігав за цим другий райкан, підтиснув хвіст і зник у страху.
— Э...?
Він і розуміння не мав що здатний на таке.
Поки притихлий Джін Ву зовсім не онімів, втупившись поглядом у точку, безголовий райкан припинив битися в агонії.
Відразу після цього пронісся йому майже рідним ігровий рінгтон.
Дзинь!
[Ви усунули стальнозубого Райкана]
[Ви підняли свій рівень! Левел-ап!]
..
