Вона розбудила шалений трясок, і він швидко розплющив очі.
— З-землетрусы?
Підскочивши на місці, він вчепився у поніжчие ліжка. Трясло достатньо сильне, щоб утримувати рівновагу.
Час минув, а коливання ставало все більш помітним, вони тягли його з боку в бік.
Пуф!
Раптом турник, за який він тримався смертельної нестачі, зламався або, точніше, зник. Зібравши кулак, Джін Ву виявив, що турник обернувся як металевий стружок.
“ Песок? ”
Пуф
Другий турник також наслідував приклад першого, розсипшись у порох. Тим часом землетрус ставав дедалі більшим.
— и-а-ак!
Джін Ву впав з ліжка, втративши опори. Усе довкола тремтіло у галасливому стрибку, що гупнуло і задрижало. Один за одним усі предмети в палаті розсипалися у дрібний пісок.
— ЛИ-а-А- а-ак -!
Джін Ву, що був озброєний і повністю закапав у піску. Пальцями він відчував його м'якість і розсипчастість. .
- Кхе, кхе!
Він висунув голову з піску, похитавши і випльовуючи все, що потрапило всередину.
- ...?
Куди б він не подивився, до самого краю все було затоплено піском. З оксамитованим поглядом, він нахмурився і спробував вибратися, а потім стати на ноги. У нього буквально з усіх щілин сипався пісок, який він зі всієї сили стрихнув зі свого одягу, після чого озирнувся.
Один пісок.
- Пустеля...?
Джін Ву очам своїм не вірив. Недавно він точно спав у палаті великої лікарні в самому центрі міста. І варто було йому прокинутися, як раптом він опиняється у безмежній пустелі.
Він нахилився і зачерпнув горбість піску, а потім розсипав його з висоти і спостерігав за його падінням. Він лився бездоганно рівною струйкою.
“ Це означає, що вітру немає. >>
Проблема була навіть не за відсутності вітру. На небі ні сонця, ні місяця, і навіть зірок не видно. Воно було порожнім і нерухомим, наче мертве, кольору темного чорнила. Однак попри похмуре оточення і ситуацію він почувався зовсім не незручно.
- І куди це мене занесло?
Поки він намагався зрозуміти, що відбувається, пісок під ним почав провалюватися вниз, формуючи яму.
Ой-ой!
Так як він не особливо прагнув бути похованим живцем, Джин Ву відчайдушно дав деру. Тим часом яма ставала все глибшою і йому довелося дертися на колінах, щоб вибратися з неї під кінець.
— Ха-а, ха. Фу-ух.
Рухнувши на землю, він спробував вдоволься проковтнути повітря, щоб позбутися здишки.
Він глянув вниз: на самому дні впадини бульбашок бурлив пісок. Оступис він хоч на один крок, і ковзання вниз було б не уникнути. Від цієї думки Джін Ву мурашки по спині галопом пробіглися.
— Так...
Хвилиночку.
Його очі схаменулися більш уважно, і йому вдалося щось вловити.
- Це не пісок рухається.
Там, внизу, звивалось щось велетенське, нахлинуючи із-під грунту. Джін Ву інстинктивно напружився і застав. У нього з’явилося погане передчуття, і це було не на добро.
І сюрприз-- ні з того, ані всього, прямо перед носом притисненого Джін Ву спалахнув до небес величезна кількість піску. Звук, що супроводжував цей « зір », нагадував гул велетенського водоспаду.
У хлопця від шоку трохи очі з очей не випали.
— На-на-секоме?
Те, що затаїлося під землею, виявилося величезним числом багатоніжком. Лише голова “брата нашого меншого ” постала перед ним і була заввишки з п’ятиповерховим будинком. У Джин Ву задрижали коліна:
“ Ну нігера ж собі......"
І насправді розмір цього хлопця вражав неслабо. Важко було повірити, що комахи можуть існувати такої величини принаймні в нашому світі.
Але те, що найбільше вводило у Ступор Джин Ву, був навіть не розмір багатоногих.
“ Чому над її головою... висить ім'я?
Може, йому все це таки снилося? Джін Ву закрив очі, і знову відкрив, але ніяких змін за цим не пішло. Над головою велетенської багатоніжки чітко фарбували чотири слова червоними літерами.
З якого боку б він не подивився, це було дуже схоже на монстра з ігор.
“Гіґантська Ядова Пустиня Сколопендра.
Її ім’я чудово описувало її незвичайний і огидний вигляд. Джін Ву також дуже турбувала слово « вдова ».
Йому відразу кинулися в очі два клика завбільшки з дитину, що випирують з нижньої частини пащі того створіння. Достатньо було прочитати її назву, щоб припустити, що з тобою може статися, якщо хоч один із цих іклов встромився б. Величезна паща з зубами постійно відкривались, то закривалася.
— Бачити, я тобі апетитним на вигляд.
У той момент, всередині його голови знову пронісся сторонні звуки.
Дзинь!
[ Штрафне завдання: залишитися в живих ]
Метою/задача: Вижити протягом встановленого часу;
Час: 4 години;
Залишилося 4 години, 0 хвилин, 10 секунд.
“ Ви жартуєте...? ”
Однак у той момент, коли час змінилося на 3 години 59 хвилин і 59 секунд, перед цим ніби застигла в очікуванні множина почала просуватися, створюючи справжній піщаний бурю.
— К-какого хрена?
Джін Ву повернувся на місці і став тікати. Він не мав часу на хвилювання чи роздуми. Єдина думка якої він дозволив зайняти свою голову було:
Хочеш жити, умій і булевими рухатися!
Проте він не встиг, і сто метрів нормально пробігтися, як перед ним з'явилася ще одна піщана колона.
— и-аг!
Він спрямував усю свою вагу в ноги і ледве загальмував. Через водоспад піску він помітив два велетенські очі. Але ні, він помилився. Цього разу їх було не одна, і не дві.
Над ним нависло сім гігантських порожніх багатоніжок.
Ки-и-і-i-г!
Ки-и-і!
Від їхнього дивного харчування у нього серце пішло в п'ятки.
— Та ну п*здець!
*
Рівно через чотири години він дійсно повернувся в свою лікарняну палату і з гуркотом приземлився на підлогу, мучаючись гострим кашлем.
— Кха-а, кга-А, кхе, ххе.
Його не полишало відчуття піску в роті, а очі все ще плакали від розсипчастої речовини. Він протягнувся на підлозі зіркою. У його тілі не залишалося й сліду втоми.
“С Ха-а... Ха-а ...какого... що це взагалі було ..??
Поки він намагався відпочити, в повітрі спалахнув знак нового повідомлення.
Дзинь!
[ Штрафне завдання виконано.]
У Джин Ву поморщився лоб.
Штрафне завдання? Тобто мене карали за щось?
Він спокійно викопав свої свіжі спогади і знайшов лише один пункт, за який його могли покарати.
“ Та ні, не може. Чи...?
Його попереджали, що у разі невиконаного строку виконання буде накладено штраф 4.
бо це не було моїм глюком?
Це не було галюцинацією. І вже точно не сном. Йому не потрібно було вщипувати себе, щоб переконатися у реальності речей. У нього все ще не відродилось дихання після довгого бігу, а страждання від ран, залишених багатьма лапками багатоніжок, давалися живим спогадам.
Все було більш ніж реальним. І він мало не втратив життя.
- Це занадто... перебір, хлопці...
Те, що називалось штрафом, кидала людину на розшарування. І тоді він накрив: якщо все це сталося через невиповнення першого завдання, значить це ще далеко не кінець!
Поки він роздумував над цим, знову почувся знайомий йому механічний звук.
Дзинь!
Він злегка здригнувся. Це не було нове завдання, а вже приносило радість.
[За виконання штрафного завдання вам прийшло винагороду.]
[Ви (збираєтеся прийняти) приймаєте винагороду?]
“Знагорода...? ”
Він не міг відірвати погляд від цього слова. Але вирішувати приймати чи ж немає нагороди у нього не було сил, так як вже вичерпав всю свою енергію. Мозок просто відмовився напружуватися.
“Нехай іди, поки ти не знепритомнів... Спочатку сплю трохи... >
Все навколо почало танути перед його очима, і незабаром він забувся в обіймах твердого сну.
*
— Божечки! Що тут сталося?
Наступного ранку медсестра, яка вступила до палати, не могла закрити рот від подиву:
Пацієнт лежав на підлозі, і скрізь був Песок? Піск було набито буквально все. Тіло і одяг пацієнта не були винятком. Вона кинула медкарту на ліжко, і в поспіху натиснула на сирену.
- Тут потрібна допомога!
Невдовзі його лікар зайшов до палати.
- Що таке? Що з пацієнтом?
- Не знаю. Увечері все було гаразд, йшов до видужання і стан був стабільним. Як же прийшла провідати вранці, все вже було таким.
- Спочатку піднімемо його на ліжко. Один, два, і взяли--
Ті двоє підняли його на ліжко. Його руку подряпала медична карта, але не відгукувалась. Здавалося, що він цього і не відчув.
— Так. Побачимо.
Тут так там, лікар почав оглядати Джін Ву. Але нічого дивного він так і не зміг виявити.
- Якого... Він просто спить? — Сказав він, зітхнувши з полегшенням.
Він отримав завдання перед самою Асоціацією за цього чоловіка, тому він непокоївся про те, що з ним могло статися.
— Залиш його і далі спати. Дивись, як міцно тремтить.
Коли лікар це сказав, то оглянувся довкола і почухав макушку в замішанні.
— И палата... треба прибрати, що-небудь. Приведи це місце в порядок, покладаюся на тебе, Ю Ра.
— Зроблю, доктор.
З цими словами лікар вийшов з палати, а медсестра на ім’я Чхве Ю Ра врешті змогла розслабитися.
На щастя, нічого надзвичайного не сталося. Пацієнт не був їй ні знайомим, ані членом сім'ї, але на світі не було лікаря чи медсестри, які хотіли б поганого для своїх пацієнтів.
Тим більше що в лікарні для мисливців завжди лежало багато важко поранених, і вона не хотіла отримати зайвих проблем на голову через проблеми пацієнта, за якого була відповідальна.
— Фу-ух.
Вона була глибоко стурбована і задумувалась, звідки почати приводити приміщення до порядку. Оглянувши все навколо, вона раптом знайшла краплі крові на підлозі.
— Ой...
Через кривавий слід на шкірі вона зрозуміла, що кров йшла з стогнущої за ліжком руки Джін Ву. Трохи запаникувавши, вона обшукала всю його руку в пошуках рани.
— Как так...?
Але скільки б вона не шукала, як тільки не повертала цю руку, сліди крові були, а ось рани вона так і не змогла знайти. На тілі жодного поріза.
“Може... Чи рана вже затягнулась?
Вона з запалом глянула на обличчя свого чоловіка: Джін Ву ще солодко спав, не підозрюючи, що його чекає попереду.