У абсолютно порожньому світі, в самому його серці стояли Сан Мін і Ві Джі Хюн. Він обняв дівчину за плечі, притягнувши до себе і вона більше нічого не говорила. Вона була простою людиною, яка легко поміщалася у нього в руках.
Змішані почуття. Вона була лише людиною, але витрачала багато сил. Незважаючи на те, що довкола все скінчилось, то слідство не було поміж людьми.
— Я... — вимовила Ви Джі Хюн після довгої тиші.
Вона більше не руйнувалася. Пам'ятаю Сан Міна і все, що відбувалося раніше. Святий дух більше не міг впливати на неї. Провівши лише одне слово, вона знову замовкла, підбираючи подальші слова, заспокоюючи душу і завдаючи емоції у порядок. Сун Мін не поспішав її і просто чекав.
- Я збиралася вбити тебе... — тихо продовжувала вона.
В обіймах хлопця вона не піднімала голови. Її слова означали багато чого, і Сан Мін не був здивований. Він думав, що так воно і було.
Вона вбивав людей і монстрів одного за іншим. Якщо подумати про це, ніхто б не витримав такого. Мабуть, вона навіть робила кілька жорстоких вбивств з огляду на її силу. Вона перетворилася на жорстокого вбивцю.
— Своїми руками я вбила величезну кількість людей, сама того не бажаючи. Таке відчуття... Я сама перестала бути людиною, і вона пробурмотувала в його обіймах. — Не було важко вбивати знову і знову... У результаті їх стало багато. Насправді, я боялася, що зроблю все можливе в цьому просторі і врешті-решт мені нічого не залишиться. Я боялася, що залишуся тут... Одна...
- Розумію.
— Тому я почала вбивати їх по одному, просто заради того, щоб тягнути час.
Суперечливо.
Сан Мін думав, що Ві Джі Хюн боялася своєї сили. Думав, що вона боялася припинити бути людиною, якщо буде вбивати відразу багатьох противників. Тому і вбивав їх по одному.
— Яка ж я дурна, — посміялася Ви Джі Хюн. — У цій битві для мене не було правильного результату. Але з самого початку я знала, що уникати боїв буде неправильно. Тому єдине, чого мені залишалося, — вбивати. У якийсь момент я навіть відчула жадібність... Але не стала зупинятися і продовжувала вбивати.
Так вона і почала руйнуватися.
— Я навіть думала, що було б краще просто померти. Тоді б я... Не сумнівалася, не шкодувала... так я думала.
Святий дух відчув це і скористався моментом, знищивши її розум.
Вона підняла голову. Ві Джі Хюн виглядала так, ніби була готова заплакати в будь-який момент але при цьому дещо посміхалася. Санмін ще міцніший, коли вона обіймалася.
— Все нормально, - знову повторив він. — Ты людина.
Сан Мін добре розумів її. Зрозуміли різницю між людиною і тим моментом, коли людина перестає бути такою. Він відчув, як ця різниця відрізняється. Коли людина перестає бути людиною, її спосіб мислення змінюється і в ній не залишається свідомості.
Зазвичай людина не вбиває інших, щоб прогодувати себе. Але як тільки це стається, він перестає бути людиною. Це основний приклад того, як стають нелюдами.
Ві Джі Хюн зламалася, тому що темний дух залишив її людиною. Сан Мін вважав, що це на краще. Ніхто не знає, в якому страшного монстра вона могла перетворитися.
- Дякую... що залишилася людиною, — тихо проговорив Сун Мін їй на вухо.
Він також не був людиною, єдиним спостерігачем цього світу, який звільнився від усіх законів. Випадковість та доля - Сун Мін пройшов через все це і став тим, ким є зараз.
— Це ще не кінець, — сказав він і випустив Ви Джі Хюн з обіймів.
Та з сумом у погляді подивилася на нього. Вона стала тим, хто намагався зупинити Сун Міна, який хотів відвернути кінець. Хай буде і ненамірно, але це так. Сон Мін зміг уникнути цього, але кінець не змінився. Він подивився на порожнє червоне небо і повільно промовив:
— Ну? - У його голосі було роздратоване. - Що ще ти хочеш зробити?
— Ах-ха-хо!
Сміх струснув небо і в ньому з'явилися маленькі світлові сфери. Сун Мін дивився на того, хто виявив себе святим духом. Цього разу він також не виявив себе справжнім.
— Страшно?
— Страшно.
Святий дух не заперечив цього. Він чудово знав про силу, яку мав Сун Мін. Святий і темний духи всього лише спостерігачі цього світу. Вони наділені певною кількістю сил, але не можуть вплинути на Сон Міна, який вийшов з-під контролю долі. Разом з цим він має силу, достатньою для того, щоб побачити святий дух.
« Я був розчарований більше, ніж думав », — з радістю промовив дух. - Я не зміг досягти будь-яких результатів. Думав, що я зможу вплинути на Ві Джі Хюн, але все обернулося не для мене. Я чекав поспостерігати за нею трохи довше...
У голосі святого духу було чути щире каяття. Тож логічно, що він так сильно вплинув на свої вчинки і зрештою розладнав свій намір. За його припущеннями, Сан Мін і Ві Джі Хюн повинні бути на абсолютно різних рівнях.
Загалом, він облажався. Він був впевнений, що зможе використати Ві Джі Хюн для своїх цілей, але Сун Мін справив на неї набагато більший вплив, ніж він.
Дівчина з ненавистю подивилася на нього, а святий дух тільки розсміявся у відповідь.
— Але я добився успіху. Подивимося, що буде далі.
Світла стало ще більше і Ві Джі Хюн нахмурилась. У просторі з'явилася діра, з якої почали з"являтися чорні сфери. Подивившись на них, Сан Мін сковтнув. Він бачив це вперше, але інстинктивно здогадувався про те, що станеться. Як він і думав, ніякого відчуття жаху не з'явилося, і він не відчув будь-якої загрози. Він взагалі нічого не відчував.
Святий дух - це не той ворог, якого можна зустріти в фізичному покаранні і по-справжньому боротися з ним. Навпаки, його можна було описати як всехоплюючу жадібність. Хоч би якою сильною була твоя сила, ти стаєш слабшим перед сильним почуттям пожадливості.
Сун Мін відчув, як Ві Джі Хюн напружилася всім тілом.
— Ха-ха-хо! — Розповідався сміх святого духа і відразу розчинився у просторі.
Дивитися тут більше не на що. Над світлом початку переважати темрява. Світло було з темрявою і в ньому панував хаос. Чи це взагалі був хаос? Як тільки він з'явився, цей простір змінився настільки, що майже перестав існувати, і в якийсь момент Сан Мін та Ві Джі Хюн, як і їхній ворог, просто опинилися у сплячому лісі. Огни оточили Сун Міна.
« Успіх », — коротко вимовив святий дух.
Сан Мін проігнорував його і оглянувся навколо. Каджія, як і всі племена, що захищали ліс були мертві. Вогни продовжували нарощувати масу, розросвшись по всьому просторі.
— Хо Ен, — тихо покликав Сун Мін Ві Джі Хюн на ім’я.
Та поглянула на нього, насупившись і хлопець посміхнувся.
— Все нормально.
- Та що тут нормального? — Вона відповіла питанням на питання.
У цей момент Сун Мін поклав руку їй на плече, і Ві Джи Хюн змінилася в обличчя. Перш ніж вона встигла щось сказати, Сан Мін відкрив магію драконів і не дав їй цього зробити.
— Все нормально.
Сказавши це, він вже переміщався в просторі. Чи почула вона взагалі його? Сан Мін обернувся і подивився на темне світло, яке розповзся по всьому лісі. Це можна було описати як монстра, що пожирає світ. Хоча Сун Мін і думав про монстрів, все ж таки уявляв собі справжнього чудовиська з фізичним виглядом.
— Не страшно? — Питав святий дух.
Якби Сан Мін сказав, що не боїться, то точно збрехав би. Він підійшов ближче, і якраз в цей момент задався питанням:
« А що, коли я отримав ключ і вбив Каджію? »
« Ні, — відказав темний дух. — Святий дух завжди є причиною знищення світу. Так що це не твоя провина."
У результаті сталося те, що завжди відбувалося. Кім Джон Хьонн, Сарахен, підземелля Дженіелла, Мусин - послідовність їх дій змінювалась, але святий дух завжди виступав останнім.
Сун Мін був прямо перед темрявою. Йому здавалося, що час сповільнився, а думки стали лише більшим. Страх почав відступати. Так було завжди.
« Чи зможу я це зробити? »
Сун Мін буде служити показником його довір’я до темного духу.
"А якщо він дійсно обманює мене?"
« Що ти робиш?» — пробурив темний дух.
З іншого боку, будь він його ворогом, то у нього було вже багато шансів, якими він не скористався, так що ймовірність зради з його сторони вкрай мала. Сан Мін розумів, що темний дух серйозний. Не те щоб він пройнявся до нього особливим довір’ям... Просто знав, що все буде добре.
Ключ у його кишені задрижав. Мабуть, це перший раз, коли він дав про себе знати. Сан Мін запустив руку за пазуху і взяв ключ у руки.
— Стій, — здалеку почувся розгублений голос.
Сан Мін почув його і посміхнувся.
- Що ти збираєшся робити? — Голосував святий дух.
Хлопець витягнув вперед ключ. Темний дух засміявся, а святий дух закричав. Слухаючи їх крики, Сун Мін продовжував йти, а темрява захоплювала його тіло. Як тільки він опинився в центрі хаосу, ключ засвітився червоним. Сун Мін простягнув його ще далі у темряву і відчув легкий опір. Таке, що відчуваєш, коли не можеш потрапити в замкову щілину. У результаті він вставив ключ і повернув його у пів-оберту.
Почувся дещо інший звук, ніж той, який він очікував почути. Темрява почала розсипатися, а з місця, куди Сун Мін вставив ключ, поширилося біле світло. Він подивився туди і витягнув ключ. У цей момент темрява повністю розсипалася.
Переміщення? Вторгнення в простір? Він намагався зрозуміти, що зараз сталося за допомогою знань дракона, але в цьому не було ніякого сенсу, так що він перестав. Сун Міна стала білим місцем.
— Бібліотека?. — тихо пробурмотів він.
Хоч би де він перебував, не можна було назвати бібліотекою.
« Ну так, було б смішно, якби тут дійсно були стелажі з книжками».
Це не могла бути звичайна бібліотека. Сун Мін знову посміхнувся - його уява в черговий раз підвела його.
— Ты псих! — Крик святого духу трясе простір. - Як ти... Тут не можуть потрапити живі істоти!.
Сан Мін просто проігнорував його. Спершу він оглянув простір за допомогою закляття, але з'ясувати нічого не зміг. Магію, яка наповнювала це місце, навряд чи можна було назвати такою. Навіть не могла зрівнятися з нею могутня магія драконів.
« Звичайно, — відповів темний дух. - Це місце... Володіє магією, яку можна назвати правдивою. Справжня магія, а не та підроблена божественна сила, що наповнює Ерію... Магія, яка може торкнутися тільки абсолютних істот."
Святий дух викрикнув:
— Та ви спятили, не по-іншому. Ви знаєте, що зараз накоїли?
Сун Мін подивився на ключ в руках, який не змінив своєї форми.
— Як ви могли додуматися такого? Думаєш, такий вихід ти дійсно зможеш зупинити кінець?
— Ні, не думаю, — тихо відповів Сан Мін. - Але я загальмую хід подій.
Темрява оточила все. Темрява, що поглинається, є останньою загрозою для світу. І саме в цій бібліотеці була інформація про те, що темрява вже кілька разів руйнувала світ. За допомогою ключа Сун Мін змусив темряву увійти в бібліотеку. Поки вони знаходяться тут, вона не зможе нічого поглинути.
- Ти теж не зможеш вийти.
Святий дух, який ще до цього часу не діяв, огорнув зуби. Весь цей час він ховався саме тут. І Сун Мін особисто прийшов до нього.
— Ти більше не є господарем цього місця, — посміхнувся Сун Мін і потряс ключ з його рук. — Господар той, у кого ключ.
- Жалюгідна людина! — Закричав святий дух.