Атмосфера навколо будівлі. Сан Мін відчув це і потиснув плечима. Він знав, що його дії трохи суперечливі. Якщо він не зможе зупинити кінець, світ зникне. А що як він зупинить Ві Джі Хюн? Чи це зміниться?
Вони хороші люди, але втратили ноги, руки та очі. Занадто хороші люди...
Тому вони не втекли, а залишилися битися. Вирішили боротися з невідомими силами, сподіваючись відвернути кінець.
Сан Міну це не подобалось. Він не міг терпіти.
Людське тіло дуже слабке, воно легко ламається. Коли б душа й тіло зруйнувались, то вже не було би повороту. Якщо вони всі прийдуть до сплячого лісу і хтось помре... то який буде висновок від запобігання кінця, якщо цього чоловіка вже не стане з ними? Сан Міну навіть уявити такий результат не хотів. Якщо таке трапиться, то почуття відповідальності задушить його.
Незважаючи на те, що святий дух захопив Ві Джі Хюн на свій бік, подія між ними нікуди не подужала, і йому не хотілося звинувачувати її в чиємусь смерті. Він не хотів втрачати будь - кого.
Якщо він облажиться і не зможе зупинити її ... Ні, він не хотів навіть думати про це.
- Ти не береш нас, бо ми слабкі... — Пробурмотала Пэк Сого.
Скарлет з холодним поглядом дивився на Сан Міна.
— Подумай ще, — видала вона. - А то я можу і зненавидіти тебе.
Почувши таке попередження, Сун Мін стиснув і розчавив кулаки. Він подумав про те, що найменше зараз хотів відчути в свою сторону презирство, і посміхнувся сам собі.
— Ви Джи Хюн сильна.
— Знаю.
- Якщо ви проти неї підете, то можете постраждати. Або навіть померти.
- І що?
— Я не хочу, щоб це сталося. У війні з Дженіеллою... Ви всі дуже постраждали. Ви люди, у вас є межа.
— Я... — поступила тихий голос Пэк Сого.
Вона трохи тремтячим кроком підійшла в Сан Міну. Її обличчя було все таким же блідим. Вона перевела подих і подивилася на хлопця.
- Це мій вибір. Мені все одно, постраждаю я або помру. Я не хочу, щоб величезний вантаж у вигляді кінця лежав тільки на твоїх плечах.
- А мені не байдуже, тому я і зупиняю вас.
Пек Сого злегка прикусила губу, і піднявся вітер розбив її порожній рукав. Сон Мін побачив це і тихо зітхнув.
Скарлет просто мовчки дивилася на нього, не відводячи погляд. Рубі та Тереза спостерігали за тим, що відбувалося. Той, хто раніше бачив Чорний Дракон у небі. Він глянув на Сан Міна.
— Ти правий, — пробурмотів чорний Дракон, кивнувши головою. Ми слабкі у порівнянні з тобою. В бою проти королеви вампірів ми не змогли допомогти належним чином. Але у тебе з'явився час тільки завдяки тому, що ми відібрали її. До того ж, у мене більше немає руки, — посміхнувся він. - Може, колись я звикну, але зараз у нас немає на це часу. Так, те, що ми хочемо піти всі разом показує наше впертість. Можливо, ми і правда будемо тільки заважати.
Чорний Дракон договорив і відступився назад.
- Ми розуміємо тебе... — Слідом за ним продовжувала Скарлет. - Як і сказав Чорний Дракон, ми слабкі. Можливо, ми станемо перешкодою. І навіть якщо так, ми хочемо піти з тобою. Ти не повинен робити все поодинці, розумієш? Для мене ти все ще дитина з поганим емоційним фоном.
Почувши це, Сун Мін розсміявся. Скарлет зітхнув і почухала затилиць.
- Але мені не подобається те, що ти сказав... Ми не такі вже й слабкі. Ти просто не хочеш, щоб ми постраждали. Але, знаєш, ми надто далеко зайшли, щоб просто здатися.
Скарлет не здавався, Пэк сого теж. Ллойд хотів сказати щось ще, але Чорний Дракон поклав руку йому на плече і зупинив.
- Досить з нього.
Якщо б вони продовжували впертися, то хлопцю нічого не залишилося б, крім як взяти їх з собою. Але їх слова все одно мучили Сун Міна.
— Добре, — кинув Ллойд губу і кивнув.
Вони з Чорним Драконом відійшли назад. Тереза і Рубі теж трохи відлучилися. Через це Скарлет надула губи. Вона подивилася на своїх відступників і пробурмотіла:
- Через вас все моє впертість даремне.
У результаті Скарлет з незадоволеним виглядом також відійшла назад. Залишилася одна Пэк Сого. Вона опустила очі на свою єдину руку і стиснула кулак.
— Знаю.
Вона чудово це знала.
- Знаю, що я слабший за тебе. Я не була тобі ровнею навіть з обома руками.
Сун Мін нічого не відповідав, не бажаючи жити на Пек Сого. Вони обидва хотіли переконати одне одного, не докладаючи край.
— Я знаю, правда, но... Я не можу кинути тебе одного. Ти зібрався в небезпечне місце, як я можу просто спостерігати з боку і чекати виходу подій?
Такий вже у Пек Сого характер. Сан Мін розумів, що не зможе переконати її. Хоч вона сама визнає свою слабкість, хоч вона і втратила одну руку, але не втече. Навіть під час бою з Дженіеллою вона не боялася.
- Учень ... Ти став набагато сильнішим.
Пэк Сого зробила крок вперед. Вона глибоко надихнула і почала піднімати в собі сили. Її порожній рукав розірвався. І вона з легкою посмішкою подивилася на Сан Міна.
— Якщо задуматись, то після гори Муші ми з тобою не вели змагання.
— У нас не було можливості.
- Тепер є. Гадаю, я можу не поступатися тобі першою атакою?
— Да.
Пэк Сого мала свої методи переконання. Сан Мін не відступав і кивнув. Пек Сого присіла і подивилася прямо в очі своєму учневі. Той не зробив безформного меча, він також присів і приготувався до розвороту. Пэк Сого широко усміхнулась.
Сон Мін згадав, як навчився цього методу на горі Муші. Там його єдиним супутником була Пек Сого. Вона з добротою ставилася до нього. Може, якби Сан Мін не зустрів тоді Пек Сого, то не зміг би витримати випробування.
Убивши Примарного мечника, він зустрівся з нею знову.
« Ти дуже виріс» — так сказала Пек Сого в їх перше за довгий час зібрання, і це змусило Сун Міна охолоджуватися.
У попередньому світі Пек Сіґо померла. Він хотів запобігти цьому і попрямував до підземного підземелля, де зустрівся з нею знову. Сон Мін хотів знову отримати похвалу від вчителя і показати, наскільки розширилися його кордони.
« Ось що сталося з Ци, які я вивчив у підземному підземеллі. Ось яким був той слабкий хлопчисько".
"Сильно виріс." Він дуже хотів почути подібні слова від Пек Сого після того, як вбив Примарного мечника, і тепер йому захотілося почути це знову.
Спочатку Пек Сого почав діяти. Вона розкрила техніку розвороту і швидко скоротила відстань між ними. Вона виконала чергу кроків, а сила в ній поширилася у всі сторони, наче хвиля. Вона не шкодувала сил і використовувала техніку розвороту на максимумі. Здавалося, ніби вона кричить про те, що не слабка і не стане для нього перешкодою.
Пек Сого пропала, потім створила сотню копій і всі вони почали похідку. Сила затремтіла і створила хвилю. Відвідування супроводжувалося хвилями сили.
Сун Мін подивився на списи, що мчать на нього, і підняв ногу. Усі розкриті Пек Сого Ци розпалися. Сила, що розірвалася навколо, зникла, ніби її і не було, але вчитель не постраждав. Вона нерозумно стояла на одному місці. Сан Міна видно не було. Пек Сого озирнулася назад, а там хлопець дивився на неї з сумною посмішкою.
Дивно. — Пробурмотила вона, кивнувши головою. - Ми використовуємо ту саму техніку, але різниця вражає.
— Просто одночасно з технікою розвороту я використовую Чорний Грім.
- Так ще краще. Можеш навчити мене наступного разу?
Звісно.
На відповідь Сан Міна посміхнулася і опустила голову.
— Дякую, ученику. - Її голос трохи тремтів. - Ти сильно виріс... Те, що відбувалося на горі Муші, здається неймовірним. Як же вона здивувалась, коли підняла голову і протерла рукавом накатні сльози. — Прости, що вперлась.
Вона хотіла піти разом.
- Я точно зрозуміла, що не зможу допомогти. Ми тільки помішаємо тобі, учень. Мені потрібно було в цьому переконатися.
- Розумію... Ви така людина. Я знаю, що Ви не могли відпустити мене одного просто так.
— Да, я вперта.
Вона хотіла піти разом і боротися зі злом, який намагається знищити світ. Не важливо, що станеться, вона хотіла піти з Сан Міном. Навіть якщо вона помре, навіть коли програє, то хотіла бути з учнем до кінця. Вона не хотіла сидіти і чекати на результат, а просто тиснути на нього весь тягар. У неї з’явилися такі почуття.
— Все гаразд, вчитель, — Сун Мін поклав руку їй на плече. - Нічого не станеться. Я повернуся неушкодженим. Не думаю, що це займе багато часу, так що не переживайте.
Це не досвід. Пек Сого поклала руку на груди. Всі емоції плуталися, не даючи їй сказати ні слова.
« Може це ревнощі? » — подумала вона і заплющила очі.
Адже там знаходиться Ві Джі Хюн. Та, що знає Сан Міна куди краща за неї.
— Добре...
Але вона не могла показати своїх емоцій. Тому що сама вважала себе хорошою людиною.
— Удачі, ученик. Пэк Сого посміхнулась.
Вона сховала свої емоції і зрештою збрехала, в першу чергу сама собі. Сан Мін простягнув руку і протер з її очей сльози.
— Ви погано брешете...
- А що зміниться, якщо я не буду брехати? — Пэк Сого зітхнув.
« Нічого, — з гіркотою відповів Сун Мін.
Пек Сого розсміялася і поклала руку на його груди.
— Тому я и лгу, ученик. Так буде нам обом легше.
Вона трохи відштовхнула його.
— Я дочекаюся тебе, — сказала Пек Сого, протираючи сльози єдиною рукою. — Коли ми зустрінемося знову, я не буду брехати.
Сан Мін трохи відступив назад і Пек Сого опустила голову. Зрештою вона так і не змогла сказати правду. Вона потрапила в пастку неправдивих почуттів, але не розкрила їх. Тому що знала, що її почуття можуть зачепити Сан Міна.
— Ідіоти, — пробурмотіла Скарлет, коли двоє відірвалися один від одного.
Її твердження стосувались як Сан Міну, так і Пек Сого.
— Він же не збирається там вмирати? — Трохи голосніше запитала Скарлет і топнула ногою по землі.
— Ні, — тихо відповіла Пек Сого. — Він пообіцяв повернутися.
— Боже... — усміхнулась Скарлет на таку відповідь.
Їй хотілося б дати Пек Сого підзатильник, але вона зупинилася.
— Давайте поедим.
- Що?
— Я теж зголодніла від того, як цей ідіот їсть, — відповіла Скарлет і потягнула Пек Сі за собою. — У будь - якому разі, голод є не чим іншим.
І саме в цей момент розчавилося бурчання живота. Тереза була вражена тим, що вона обхопила себе руками. Чорний дракон голосно чхнув, щоб перевести на себе увагу.
— Ну зрозуміло.
— Кхм... — Чорний Дракон відкаштувався і відвів погляд.