На березі ставка з'явилося ще одне захоронення. Біля могили Ян Іль Чона, яка з’явилася десять років тому, тепер стоїть надгробок короля Копій. Він не вибирав це місце, але, мабуть, воно б йому сподобалося. Сун Мін подумав про Королеву Копій і на душі знову стало сумно.
Розкидані по лісі тіла нелюдей перетворилися на пісок і зникли. Сан Міну було шкода, що вони вкинули цей ліс у хаос. Проте, ліс існував за рахунок магії Осли, так що, ймовірно, через деякий час він повернеться до колишнього вигляду.
Бой закінчився, але ті що ховаються в ставку феї досі не з'являлися. Незважаючи на те, що вони завжди були забавними та веселими, нічна ніч сильно їх злякала.
Сон Мін вважав, що зробив правильно, захищав ставки і відвівши Дженіеллу в сторону. Якби феї побачили, що відбувається, то не змогли б відвернутися від цього видовища.
— Треба зробити пов'язку, — пробурмоти Скарлет потрогавши ліве око. - Думаєш, мені піде? — Вона запитала Рубі, що сидить поруч.
Та потерла підборіддя і подивилася на обличчя та око Скарлет.
- Може краще окуляри?
- А сенс?
- Ти виглядаєш розумно.
- Думаєш, мені хочеться показувати, що у мене немає одного ока? — Пробурмотала Скарлет. — Я навіть думала про створення штучного очей завдяки магії, але так швидко це не робиться. А якщо вже робити, то як слід.
У голосі Скарлет відчувалася ентузіазм, і вона явно хотіла розв’язати важку атмосферу. Вона подивилася на Пек Сого і Чорного Дракона та запитала:
— А ви що думаєте? Мабуть, я зможу зробити штучну руку. Раніше я таким не займалася, але спробувати варто.
— Так, це краще ніж нічого. Пробурив Чорний Дракон, подивившись на відрізану руку. - Але використати Ци буде важкувато.
— Сого, що щодо тебе?
— Я согласна. Хоча спочатку я думала, що можу просто звикнути до однієї руки.
Користуватися Ці з однією рукою складно, але можливо. Їм пощастило, що вони втратили не ноги, бо це стало б смертельною раною. У цьому плані Ллойду пощастило, тому що в магії нога не така важлива. Навіть позбувшись її, він міг спокійно пересуватися завдяки заклинанню скачка. Куди б це не сталося, якби у нього постраждали руки.
— Можна тебе на секунду? — Ллойд спокійно підійшов до Сун Міну.
Той стояв над могилою короля Копій і обернувся на підходящого мага.
- Що таке?
— Я хочу поговорити з тобою на одну важливу тему.
Сан Мін кивнув і вони трохи відійшли від усіх інших. Звичайно, іншим не слід було чути їхні діалоги. Сон Мін розкрив магію і створив звуконепроникний бар'єр.
- Що це?
Ллойд здивувався тим, як Сун Мін використав магію. Він в принципі здивувався тому, що Сун Мін використовує магію, але куди більше його вразило те що це заклинання він не дізнався.
- Скільки часу ти використовуєш магію? - його голос тремтів.
Сан Мін, замість того щоб відповісти, просто злегка посміхнувся. Ллойд зрозумів, що марно питав про це і відкаштувався. Зараз зовсім неважливо, використовує Сан Мінію чи ні. Ллойд дістав склеяний Грейс і насупився. Він ще раз розкрив його, щоб переконатися в тому, що нічого не змінилося, але в Грейсі як і раніше було порожньо. Ллойд пояснив Сан Міну, що сталося, а той вислухав його. Грейс був одним із способів витягти Дженіеллу назовні. Він не збирався цього робити, але все ж не знав, що вміст Грейс може зникнути.
— Можна подивитись? — запитав Сун Мін, і Ллойд передав йому сувій.
Сон Мін провів по ньому пальцем і магія проникла всередину Грейс, але реакції не пішли. Сан Мін спробував розкрити його, але нічого не сталося.
« Хтось втрутився».
Це можливо лише завдяки святому і темному духу. Вони нічого не робили до цього моменту, але зараз хтось з них вирішив втрутитися. Сон Мін згадав слова Ллойда про те, що коли нелюди тільки увійшли до лісу, він без проблем використав Грейс, але коли Сун Міні вирішив вигнати Дженіеллу з цього простору, Ллойд більше не міг використовувати магію сувою. Очевидно, святий дух втрутився, щоб не дати Дженіеллу повернутися.
Ким Джон Хен був першим лихом на шляху до кінця. Святий дух замовк, коли він намагався стати королем магів за допомогою Грімуара, але коли справа дійшла до Дженіелли, то вирішив більше не відсиджуватися і зробив сувій непотрібним.
- Якщо ми й далі не зможемо використати Грейс... все ускладниться, бо ми втратимо можливість дізнатися про те, що відбувається, — захоплено промовив Ллойд.
Його тривоги виправдалися, оскільки вони до цього моменту дізнавалися про кінець саме завдяки Грейс. Але якщо він втратить здатність користуватися сувоєм, то не знатиме подальших дій відносно кінця.
« Ми ще не можемо бути впевненими, що Грейс втратив свої сили », — сказав Сун Мін, щоб заспокоїти Ллойда і повернути йому сувій.
Але він знав напевно, що « вижити не може ».
— Почекай.
Сун Мін зник з поля зору Ллойда, а ті що оточували їх магія зникла. Маг здивовано озирнувся по сторонах, але Сан Міна ніде не було видно. Той, хто покинув ліс і знову створив захисний захист для захисту лісу від нападу, а потім закликав Невіла.
- Давно не бачилися.
Але в тіні з'явився не Невіл. Лаплаз, знявши капелюх, ввічливо вклонився Сан Міну.
- Я чув про те, що сталося. Враховуючи, що Ви стоїте переді мною ... Королева вампірів впала, вірно?
Сан Мін не відповів. На обличчі Лапласа було видно сумніви і він нахилив голову.
- Я чув від Невіла, що ви хочете зустрітися зі мною. Душа Хімери, яку ви нам дали, настільки рідкісна, що з'явилися й інші клієнти...
— Ремераус? - нарешті запитав Сан Мін, перервавши Лапласа. — Или Гомеруас?
Сун Мін згадав про дракона, якого вбив Ходже. Він вже давно мертвий, але він був гордий, як ніхто інший. Сон Мін мав його спогади, але не слід було їх пригадувати. Інакше його власні пам'ятки знову почнуть змішуватися з чужими. Вони потрібні Сан Міну тільки для збору інформації. Вони не повинні бути співчутливими.
— Или Велкараон?
- Про що Ви...
- Я про дракона, який користується вами.
Сан Мін подивився прямо в очі Лапласа. Від цих слів з обличчя чоловіка зникли всі емоції. Але, звичайно ж, він не в цьому світі. Незважаючи на те, що Сун Мін навчився використовувати магію драконів, у нього був спогад Яна Іль Чона та Володара Крові, він сам не міг втрутитися в простір іншого світу.
— Я ж розмовляю мовою, — пробурмотів Сан Мін і поклав руку собі на голову.
Він знову розкрив рот і проговорив щось на драконячій мові. Як тільки він це зробив, очі Лапласа задрижали. Людина перед нею використав магію дракона, якого не було в живих вже дуже давно. Лаплас мав багато запитань, але не міг їх поставити. На долоні Сун Міна з’явився маленький світний кульок, який він направив до Лапласу. Він спіймав його і підніс ближче.
— Кейсерод?. — Не вірте своїм очам пробурмотів Лаплас.
Це було ім'я дракона, якого багато століть тому вбив Ходже.
- Як це можливо? Ви володієте його спогадами... і чари?
- Та я взагалі людина незвичайна, але ви не дуже здивовані.
Від слів Сан Міна Лаплаз посміхнувся і помотів головою.
- Я знав, що ти можеш зберігати чужі спогади... але я і не уявляв, що тобі під силу впоратися з таким сильним Дакроном, як Кейсерод.
Лаплав знову надів на голову капелюх. Стиль його промови змінився, він перейшов на "ти". Він більше не думав про Санмін як про члена Ебрарина.
— Я не можу звертатися до тебе як до нього. Те, що ти маєш його спогади не робить тебе самим Кейсеродом. Або я повинен вважати тебе драконом, якщо вже ти використовуєш Драконью магію?
- Я можу використовувати і перетворювати, але мені ця магія не подобається. Скажи мені... Хто ти? — запитав Сан Мін, не звертаючись до спогадів Кейсерода.
— Гомеруас.
Почувши це ім’я, спогади здалися самі собою, хоча Сун Мін цього і не хотів. Гомеруас. Найрозумніший, золотий дракон.
- Так що ти хотів дізнатися у мене?
- Який він?
Спочатку Сун Мін хотів дізнатися про святий і темний дух у Лапласа, але через те, що втрутилися спогади драконів, він вирішив запитати дещо інше.
- Про що ти?
- Цей світ. Яким він є?
Лаплас почув запитання, і він нахмурився. Сан Мін це побачив і розсміявся.
— Що ти засунув, Гомеруас? Хоч би що ти сказав, ані святий дух не зможуть втрутитись у справу. Тому що я остаточно звільнився від долі. І ти теж неприкаяний. Я розумію, що ти не можеш мені повністю довіряти, але час розкрити карти.
— Третій, — відповів Лаплас.
— Третій... — Сюн Мін тихо повторив. « Кейсерод не міг звільнитися від цього світу, — сказав він. — Він накинувся на віскі. — Кейсерод помер, і через сто років дракони покинули Ерію. Значить, це третій раз з тих пір, як ви покинули цей світ ...
Сан Мін замислився. Він не знав, скільки разів у цілому це поле для експериментів з'являлося знову. Невідомо, скільки разів світ повторював свою історію.
Світ, в якому вони зараз знаходяться, все життя Сун Міна у якій він був найманцем С-ранга, світ, де дракони дізналися про долю Ерії і пішли. Світу приходив кінець, а потім все починалося знову. Всі знали, що дракони зникли і пішли в інший світ. Ця історія повторювалася знову і знову. У тому житті, коли Сун Мін був найманцем С-ранга, дракони теж не існували.
— Гомеруас, я хочу дещо запитати у тебе. Ви ж залишаєте цей світ знову і знову, так? Чим ти вирізняєшся в попередньому житті?
Сун Міна цікавилася тимчасовим петля.
— Я маю три різних особистості і ми стаємо одним цілим, коли залишаємо Ерію.
— Ти і далі збираєшся так жити?
— Іншого виходу немає. Цей світ прийде кінець, а в справи наступного світу ми не зможемо втручатися і будемо просто спостерігати. Дракони створюють Ерію, а потім полишать її і четвертий світ приєднається до решти.
Це означає, що кінець нагає і драконів теж. Сон Мін вислухав Гомеруаса і кликнув мовою.
- У такому разі, це не спрацює.
- Про що ти думав?
- Про те, щоб покинути цей світ, як це зробили дракони. Але це... Ні, не варто.
Сан Мін думав, чи є у цього варіанту хоч якісь шанси на існування і якщо так, то йому б потрібна допомога дракона. Але, вислухавши Ґомеруаса, він зрозумів, що це неможливо. Навіть драконам доводиться переживати, що з’явиться цей світ знову і знову. Якщо вже їм не вдалося втекти, то у нього точно нічого не вийде. І, мабуть, людина зможе пережити не більше двох перероджень, а потім її свідомість просто розпадеться.
Часовий петля не уникнути. Крім того, у наступних світах нічого не зміниться і їм доведеться далі тривожитися.
— Ви вже тричі стежили за подіями.
— Да.
— Святий дух і темний дух є ворогами?
Гомеруас знову здивувався питанням Сун Міна.