« Юдзуки і Хюджель вважають найвищими та таємничими священними горами в Ерії. Але я тут не бував, - сказав Ходже.
Не будь у них Яни, яка мчала б по небу, їм треба було вилізти на круту гору з самого низу. Вона ж природно застрибнула на вершину і вибрала найкраще місце для посадки.
Усі вони вперше вилазили настільки високо. Вони виглянули за межі золотистої шерсті лисиці і подивилися вниз. Скарлет цокнула мовою і припустила:
- Якщо ти впадеш з такої висоти, то напевно помреш?
— Ну, а якщо раптом і не помреш, то точно буде боляче, — жартівливо відповів Сун Мін.
Звичайно, ніхто з них не збирався падати. У випадку Сан Міна та Пек Сого вони могли використовувати технології і зависнути в повітрі, а у Скарлет для цього була магія.
Вони прибули на вершину гори і плакали з Яни. Лісиця знову стала людиною і нирила свою поясницю, а потім легонька похитнулася. Сон Мін відчув почуття провини перед нею і злегка вклонився.
Дякую.
— Усе гаразд, — відповіла Яна і озиралася навколо.
Вершина гори була настільки густа, що перед нею нічого не було видно. Але для них це не перешкода.
Неподалік текла вода і роздавалася гучні бавовни. Яна підняла руку і ввела в одну зі сторін.
— Туда.
Через високу вологість їхній одяг швидко промокла, але Скарлет відразу виправила це за допомогою магії. Одяг миттєво висохло і вже не мокла.
Зовсім скоро вони дісталися до ставка, в самому кінці якого був вхід. Сон Мін підняв погляд на небо. Місяць все ще не зійшла, а палац з’являвся тільки в повний місяць. Принаймні, це була легенда, якою Сан Мін, який багато чого бачив у своєму столітті, не вірив.
« Настав мій час, — відповіла вона і зробила крок уперед.
Вона теж не вірила легендам. Скарлет одягав рукавички, піднявши обидві руки вгору. Вона повела кінчиками пальців і в повітрі з’явилися золоті зображення руну. Скарлет вже за звичаєм змішувала всі символи, створюючи з них нові і почала свистіти під ніс закляття.
— Ця гора гідна називатися святою. Тут повно магічної енергії. Приблизно стільки ж, скільки і в лісі фей.
— Настільки багато?
— Да. Ти цього не відчуєш, але тут відчувається сильна присутність духів. Саме тому ця гора і наповнюється магічною енергією.
Сан Мін вислухав Скарлет і кивнув. Коли він дізнався про це місце, то також чув про духів. Юдзукі — їхня свята земля. Кажуть, що якщо ви укладете договір з духом землі, то прийдете сюди. Але не тільки гора Юдзуки приваблює духів, є ще й інші місця.
— Легенда, що замок з'являється під луною - це повна нісенітниця.
Рухи рук Скарлет прискорилися, вона продовжувала вивчати простір. Десятки символів наповнювали простір навколо неї.
— Как я и думала... Тут є штучно створений простір. Ну, для мене це не проблема.
Скарлет використовувала не лише магію, а й свої витоки від Омьодо та Цімінен Дуньцзя і з’їдала як магія, так і чарівництво.
Минуло трохи часу і Скарлет розсміялася, а її права рука вказувала на середину ставка. Серед тих, що її обкрутили символи засяяли. Простір почав тремтіти, а на водяній гладі з’явився бриж і забурлив весь ставок. Прості вібрації збільшилися, і на поверхні ставка з'явився розкол. Скарлет, побачивши його, посміхнулася.
Розкол широко розкрився і почав руйнуватись. Разом з тим, як один простір розпадався, вимальовувалося друге і приховане. Невдовзі вони побачили будинок з білого дерева. Лунний палац, піднімаючись нагору, нарешті встав на водної гладіатори. Всі занепокоїлися, що замок піде назад під воду, але він залишився стояти на поверхні.
— Вперед, — бадьоро вимовила Скарлет.
Сан Мін подивився на неї. Скарлет була зарозумілою, але це цілком виправдано.
Дивно.
— Може в бійках ти і краще мене, але є галузі, де я тебе запрошено обійду, - сказала вона, виставивши вперед груди.
Якби він не взяв із собою Скарлет, то вони б просто кілька днів поблизили округу і врешті повернулися в ліс фей з порожніми руками.
- Це все? А похвалити мене не хочеш?
- Як і очікувалось, ти всім магам чарівник.
— Вона награлася, — погрожувала губами, але насправді їй було приємно.
На випадок, якщо попереду їх чекає якась небезпека, Сун Мін пішов першим. Він ступив на воду і попрямував до Лунного палацу.
Хоча до Джона він і сказав, що Воль Ху все ще жива, але Сан Мін не вірив його словам, оскільки особисто бачив її смерть. Хоча до Джона присягнувся, Сун Мін вважав, що ця інформація не заслуговує довір’я.
- Що це?
Коли вони зачинили двері і увійшли всередину будівлі, то відчули жахливу вонь. Сун Мін зморщився і потер ніс. Він добре знав, що це за запах. Десь тут гниле тіло.
Ідучи по запаху, вони знайшли драбину і спустилися вниз, де побачили наполовину прочинену металеві двері, що ведуть до кімнати, з якої виходила вонь. Сун Мін відчинив двері, а Скарлет за допомогою магії освітлювала простір. Але ще до цього все вже розуміли, що тут сталося.
Вони виявили гниючі тіла, яким був приблизно тиждень.
« Вони били один одного? » — запитав Годжу.
"Відимо, так."
На тілах було багато ран, залишених Ци. Сун Мін подивився на сходи, що ведуть назовні, на яких були криваві сліди.
- Значить, хтось один вибрався звідси живим.
- Цікаво хто.
— Ну, для початку потрібно дізнатися хто ці мерці, — пробурмотала Яна.
Якби вони могли поставити трупам запитання, то швидко б почули відповідь. Але на жаль, Скарлет не володіла некроманією. А це означає, що потрібно отримати допомогу від іншого некроманта. Сан Мін викликав Невіла.
- Вам потрібен темний маг?
— Так, бажано хто-небудь, хто не зв'язаний з Кривавим союзом.
— А як щодо лича?
— Нет.
Після смерті Кім Джон Хьона темних магів вигнали з Ерії. Вони, ставши предметом полювання, приєдналися до Кривавого союзу, а їхній голова, Володар Крові, був другим членом сім'ї Дженіелли, так що якщо Сун Мін зустрінеться з одним із них, то чутки дійдуть і до королеви вампірів. Звичайно, ця інформація не допоможе їй, але вона все одно буде обережною.
— М-м... не лич і не пов'язаний з Кривавим союзом маг ... Складне завдання.
— Правда?
— Так, після вбивства Кім Джон Хьона чорна вежа припинила своє існування, а більшість темних магів приєдналися до Кривавого союзу. Но... Та все ж не всі. Дуже сильні темні і великі чарівники відмовилися виходити з складу чорної башти та почали діяти індивідуально, живучи в підземельах. Серед таких магів є члени Еребріса, — сказав Невіс і попросив почекати.
Через деякий час він знову з'явився, розділив простір і назустріч їм вийшов темний маг в чорній робі.
- Немає потреби називати ім'я, вірно?
Може він і мав особливу магію, але під його капюшоном не було видно обличчя, а на його місці була лише темрява.
— О, я знаю Вас. Ця магічна сила і рукавички... Чи повинен я радіти, що зустрів мудреця червоної вежі?
— Досить, — неохоче пробурмотіла Скарлет у відповідь на сміх співрозмовника.
— Ха, а ти лисиця з дев'ятьма хвостами і величезною силою. А ты... Примарний Коп'єносець. Той, хто убив Кім Джон Хёна. Всі знають, що ви ходите разом. Принаймні так говорять після подій на півночі. То ця жінка Пэк Сого?
Чутки про те, що сталося в Кроні, розлетілися і по Ерії. Ну, що тут ще сказати? Нічого дивного.
— Ви знаєте Кім Джон Хёна?
— Ага, він же слава і ганьба темних магів. Він зробив те, що нікому не вдавалося, але переборив. Особисто я вважаю, що таким не місце в нашому світі, - розсміявся він і повів худорлявим пальцем. — Про що ви хотіли мене попросити?
— Запитайте у трупів про те, що тут сталося.
- Це не складно. Тут залишилося кілька душ, які не змогли втекти.
До цього Сан Мін подивився на Невіла і сказав:
- Можеш зробити так, щоб темний маг не почув, що вони розкажуть?
- Зрозумів.
- Мені й не цікаво. Він сказав, що я мушу оплатити вашу працю.
Він продовжив обряд, і як тільки магія розвернулась, Невіл закрив простір. Подув легкий вітерець, і трупи затряслися. Деякі з них покривали дим, який невдовзі прийняв форму духів.
— Якщо є що запитати - запитайте, я їх контролюю, — почувся голос темного мага через закритому просторі.
Сан Мін подивився на Невіла.
- Вони не чують, що відбувається з нашого боку.
- Що це? Магия? Я не чула про магію такого рівня, — сказала Скарлет.
Сун Мін наблизився до духів.
— Кого серед вас немає?
Почувши питання, духи опустили пусті погляди на тіло.
— Левиаси.
— Левіаса убила мене.
— Вона залишилася живою і успадкувала силу вчителя.
- Хто така Левіаса? А вчитель? Це... Воль Ху? Чому ви один одного повбивали? — Сан Мін ставив багато запитань, і духи кивнули.
— Левіаса - наша учениця.
— Вона потрапила в Лунний палац десять років тому. Вона хотіла помститися за свого батька. Цельфійська Ци... Я сильна. Вчитель звала її « Дочерю Квон Джона».
— Вчитель наказав нам вбити один одного і сказав, що дасть силу позосталої живим.
Сан Мін розкрив очі. Донька Квон Джона... Він не вбив її. То вона покинула ліс і стала ученицею Воль Ху? Ні, навіть не це важливо.
— Воль Ху сказала вам вбити один одного? Вона ж померла десять років тому.
— Нет, не умерла.
- Десять років вона не показувала себе, але ми чули її голос.
- Це ми мертві.
Сон Мін швидко вийшов з кімнати і пішов за кривавими слідами на підлозі. Вони закінчувалися перед дверима, за яким не відчувався присутність. Він відчинив двері і увійшов всередину. На підлозі лежали шматки м'яса.
— Це...
Сун Мін щось побачив серед купи ошмётів. Подивившись ближче, він зрозумів, що це залишки розбитої голови. Кускові м’ясо було приблизно стільки ж, скільки й тіл на підземному поверсі. Що ж сталося?
Слова До Джона були правдою. Воль Ху, яку він вважав мертвою, насправді була жива. Дочка Джона стала її ученицею, а потім отримала її силу.
Що це означало? Він не знав. Сан Мін забрав з кімнати кілька речей, щоб спробувати знайти Воль Ху через Прау.
Як тільки він узяв речі і вийшов з кімнати, палац похитнувся.
— Що?. — Скарлет здригнулася і відразу створила в повітрі руни. — Ні, не може!. — Знеохочено викрикнула вона.
Вони також затремтіли. Звичайна магія такого не зробиш.
— Треба бігти! — выкрикнув Скарлет. — Простір розпадається! Якщо не поквапимося, то ми застрелимо тут!
Почувши це, Сун Мін відразу покликав магічного коня, але він не з'явився.
« Неможливо... Невже зараз?»
Одного дня мала з’явитися королева духів. І, мабуть, цей момент настав.