Потік крові та енергії заповнив все навколо. Глибоко в тілі Сан Міна з'явилася вібрація, і хлопець здивувався. Нейгун знову розлилася по венах. Серце забилося швидше, і Сан Мін, сам того не розуміючи, піднявся з місця.
« Що це?»
Глибоко в золотих очах хлопця з'явився фіолетовий світло. Ян Іль Чон сказав йому:
- Я послав свою Нейгун по твоїх венах. Це найшвидший спосіб.
— Попередили б заздалегідь!.
- І чи не могли б ви відчути подив?
Сон Мін дізнався, що це вчитель винен у змінах, але не міг зрозуміти зміни в тілі. Він знайшов найшвидший спосіб руху Нейгун по венах. Так виглядає Чорний Грім?
- Чорний Грім і Фіолетовий Закот чудового Посузу злилися разом. Я зробив так, щоб ти міг впоратися з ними одночасно, але різниця між нами занадто велика.
Голова Самарян насолоджувався подивом Сун Міна. Це було його маленькою радістю — бачити, як невмілий учень дивувався своїм можливостям.
- Ти знаєш чому я такий сильний?
- Бо Ви великий.
— Добра відповідь, — засміявся чоловік, підняв руку і повільно вказав убік. - Ви обидва майстри вищості, як і я. Але чому між нами така велика різниця?
- Що Ви хочете цим сказати? - Перепитав Чорний Дракон.
- Справа в Приливі.
— Здуріти! — Чорний Дракон засміявся і похитав головою. — Хіба сам факт досягнення вищості це вже не Прилив? Чи ви думаєте, що ми не відчували Приливу?
— А ти не думаєш, що Притока, яку багато хто відчуває, не є справжнім? - Пробурмотів Ян Іль Чн.
Сан Мін нічого не говорив, але був згоден з Чорним Драконом. Він також переживав, як Пиво переходив кордон вищості. Тоді його душа, енергія і тіло до деякої міри прийшли в норму.
— Коли Ці досягне межі, ви знову відчуєте приплив. Тоді розвинене тіло перейде на новий рівень. Насправді, саме в цей момент людське тіло стане ще сильніше. Розважність і дії прийдуть у гармонію, а після цього всі сувої Ци одного разу зможуть їх досконало освоїти. Після цього Нейгун ніколи не висихне і все упроститься.
- Що це означає? — запитав Чорний Дракон з блиском в очах.
Мусин ніколи не говорив про щось подібне. Він теж був майстром Ці, і після виграшу Ян Іль Чону піднявся на новий рівень.
- Нейгун буде в усьому тілі. Знаєш, що це означає? Більше не потрібно буде її покликати.
— Це.... — Сан Мин привідкрил рот.
Якщо вчитель говорить правду, то природно, що для нього Чорний Дракон не рівня, а Сан Мін і зовсім не здатний помітити його рух. Хоч би як швидко відбувалося заклик Нейгун, це займає час. Але якщо все тіло буде наповнене ним, то можна пропустити цей процес.
Може різниця в швидкості здається не такою великою, але у битві між двома майстрами вищості, коли на кону стоїть життя, ця швидкість може стати вирішальною.
- На твоєму рівні важко завершити Приток, але з моєю Нейгун буде простіше. Цікаво спробувати.
"Цікаво спробувати", так. Це правда.
Коли він розкрив Безкінченність Копья Дев'яті Небес перед Ян Іль Чоном, всередині вибухнула блискавка. Одного разу Фіолетовий Закат чудового Посуту злився з Чорним Грімом, а завершився всіма Безкінчністю Копія дев'яти Небес.
Полившись зі списа, вона дуже здивувала Сун Міна. Та навіть Чорний Дракон дивився на них з подивом і цікавістю. Ян Іль Чон склав руки за спиною і похитав головою.
— Ну і як?
- Ви що, кілька місяців посилали мені Нейгун?
- У твоїх венах тече Нейгун імператора зла, найсильнішого у всіх фракціях, а може навіть і по всьому світу. Ось тому твоє тіло настільки сильно змінилося.
Це були зарозумілі слова. Зазвичай Сан Мін не відповідав на них, але цього разу. Хлопець опустив спис і схилив голову.
Дякую.
— Доставай алкоголь.
Сон Мін негайно дав пляшку Ходжу вчителю. Той прийняв її, відкрив кришку і досить понюхав.
« Більше нічого не хотілося », — сказав він і пішов назад до карети, де розташовувалася Скарлет.
Дівчина дивилася у вікно, а після того як Іль Чон зайшов до неї, вона зняла окуляри.
— Ви добре про нього піклуєтеся.
— Він мій єдиний учень, — відповів голова Самарієн і присів.
Він не використовував склянки, а пив відразу з горла. Приємний запах спокусив Скарлет, але тепер магічний сувій для неї був важливішим за алкоголь.
« Я попрошу дещо...» — в її голові пролунав голос Іль Чона.
***
Безпека покинула Траву після смерті Кривавого Диявола. Всі пліткували про це, але саме мешканці міста відчули це на своїй шкурі.
Ще до того, як Диявол став Краванцем, місто належало монстру. Вона жила у великому будинку в центрі міста. Її маєток оточував сад з троянд, а сам будинок мав стільки вікон, що в голову і зовсім не приходила думка, ніби там живе вампір.
Посеред пахучих троянд Дженіелла випила червоний напій. Вона тремтіла, вся кровопідтека і її болючі крики для королеви вампірів були солодким звуком.
Айне піднялася, і в цей момент її тіло вилікувалося.
« Навіть мені не поступилося відновлення, — подумала Дженіелла і піднесла склянку.
Коли напій торкнувся її губ, Айне зробила стрибок. Рухи її були неймовірно швидкі, настільки сильно, що Дженіелла не змогла стежити за ними. Але в цьому й не було необхідності.
— Занадто повільно, — опустила склянку і обблизала червоні губи.
Вампірша байдуже подивилася вперед. Когті перетворилися на туман і зникли. Пробите тіло Айне не могло протистояти і перетворитися на кривавий клубок. Кров і нутрощі випадали назовні. Дженіелла постукала по Айні.
- Твоє тіло сильне, та й здатність до відновлення вражає... але я не задоволена. Ти можеш стати ще сильніше?
— Агор... агорх! — Айне зшила зуби і знову встала.
Дженіелла похитала головою.
- Невже я забагато від тебе очікувала? Я думала, що ти сильніший. Я думала, що не помилялася.
— Тьфу-ух!.
Айне зітхнула і встала. Від виду дівчини без жодної рани на тілі Дженіелла посміхнулася. Побачивши це, вона подумала, що все ж таки має рацію. Дженіелла бачила майбутнє, в якому з'явився Пожирач. Вона не знала хто це, але Айне підходила найбільше на цю роль.
- Щось не вистачає.
Дженіелла оглянула Айне. Їй не вистачає їжі? Ні. Пожирач їсть усе на своєму шляху. Вона сама назвала монстра з майбутнього Пожирачем ... але може він і не зовсім підходить цьому прозвищу. Пожирач повинен досягти достатньої сили, перш ніж він вб'є всіх.
- Чого ж бракує... Хм...
Погляд Дженіелли загорівся. Айне подивилася в її червоні очі і задрижала. Та перевірила її за допомогою своїх здібностей. Дженіелла побачила, як люди стали нелюдяними. Побачила силу і дух усіх, кого Айне пожирала.
— Потрібно часу? — З усмішкою запитала Дженіелла.
Вона не любила такого розкладу. Айне зшила зуби і втупилася на вампіршу, а та тільки засміялася.
— Ох... - Вона раптово зітхнула і стирла усмішку.
Воно прийшло.
Дженіелла закрила очі двома руками. Більшими пальцями вона натиснула на вуха. Очі її бачили, але вуха не чули. Вона повністю відмовилася від слуху і ще раз прикрила повіки. Навіть вампірова королева не могла повністю контролювати свою здатність бачити майбутнє. Вона тільки раз побачила його в повній силі, але після цього її просто відвідували сцени з майбутнього.
Чорний горизонт здригнувся, і вона представила те, що хотіла побачити. Дженіелла з радістю посміхнулася.
— Да.
Видіння закінчилося і вона досить посміхнулася.
— Я выйду. Ти підеш зі мною? — запитала Дженіелла у застишеної Айне.
Дівчина здивувалась, почувши це запитання. Вона випадково потрапила в будинок Прескан. Йому можна було робити все в домі, але виходити на вулицю суворо заборонялося.
- Не хвилюйся, поки не з'їдять тобіпіри. Дженіелла засміялась, і в неї не було крові. — Все в порядке. Просто маленька прогулянка. Якщо не хочеш, можеш не йти.
— Я не хочу.
— Ну, як скажеш.
На відмову Айне Дженіелла спокійно кивнула і повільно повернулася. У цей момент червоні кігті прокололи тіло Айне.
— А-а-А!.
— Сиди тихо.
У майбутньому, яке вона бачила, не було потреби брати Айне з собою на прогулянку. Але тепер її почуття власної гідності погіршилося. Дженіелла залишила Айне лежати з кігтями в тілі і вийшла у сад. У будь-якому випадку, Айне не зможе втекти. Дженіелла досить прислухалася до криків.
— Королева, вы уходите?
— Да.
Один з підданих обережно поставив запитання, поки Дженіелла йшла до воріт.
— Я вийду в Травиа ненадовго.
— Один?
- Поки що я думаю, як краще вчинити. Я йду зустріти визначного гостя, і біля входу до будинку Дженіелла усміхнулась. - Треба зустріти його з розпірними обіймами.
Так, як зазвичай зустрічають гостей.