Сон Мін переживав, як би їх возіння не піддалася атакі, поки їх з Ян Іль Чоном не було, але після повернення він побачив, що карета залишилася непошкодженою. Як навчав учитель, Ехва уважно стежила за тим, що відбувається, а Скарлет сиділа всередині і насолоджувалася читанням. Побачивши її розслаблений вигляд, Сун Мін злегка заспокоївся.
- Пане! — Ехва першою помітила підхід Сун Міна і Іль Чона.
Почувши це, Скарлет зачинила книжку, яку читала. Вона підняла погляд, і її очі відразу ж закруглювалися, коли вона побачила тягнуте за главою Самарян тіло Чорного Дракона.
- Що це?
« Глава Муріма », — сказав Сун Мін, і відразу зрозумів безглуздість цього явища.
Вони разом з учителем вторглися на територію Крона і завдали поразки його захисникам буквально за кілька годин. Охоронці валялися без свідомості з піною у рота, а сотня майстрів відкритих Земель, які використовують потужну техніку, і Чорний Дракон були легко переможені.
- І ви думаєте, що після цього все буде в порядку? — Скарлет скомпонувала недовільне обличчя.
Хоча вона належала до гільдії магів, але знала як це виглядає на Мурімі та Самароні. У її уяві Ян Іль Чон зробив з групи дуже вихідний вчинок, приїхавши сюди особисто.
Сан Мін не відповідав. Тому що він був засновником, а не його вчителем.
- А що не так? - Відчиняючи двері воза, голова Самарієн сказав.
Він закинув тіло Чорного Дракона всередину і дав наказ відправлятися. Чоловік не повідомив місця призначення, але Ехва сама зрозуміла, куди їхати. За їхнім планом після Крона йде Травіа. Вони збиралися туди, щоб зустрітися з королевою вампірів Дженіеллой і дізнатися у неї, яке ж майбутнє вона бачила.
Хоча Скарлет виглядала трохи стурбованою, зовні їй не хотілося, через що вона мусила перебувати всередині. Весь рот і підборіддя Чорного Дракона були змащені в пені, що трохи нагало дівчину.
- Він взагалі живий?
« На жаль, його не можна вбивати », — відповів Іль Чон і сів навпроти голови Мурама.
Сон Мін сів поруч з Чорним Драконом, і як тільки всі зайняли свої місця, карета зворушилася. Голова Самарєн взяв Чорного Дракона за руку.
— Агорх! — По його тілу пробіг струм, і він привідкрив очі.
Він хотів закричати, але кров, яка залишилася в горлі не дала цього зробити. Чорний Дракон закаштувався, і мало не забруднював сидячий навпроти глави Самарієн, але прямо перед його носом кров випарувалася.
Сан Мін був розчарований таким ходом подій. Він би хотів побачити, як вчитель сидить і з’їдає кров.
« Ти думаєш, майстер такого рівня здатний облажатися на порожньому місці?» — хмикнув Ходже.
"Здається, ти його справді визнаєш".
« Ще б. Він принаймні заслуговує на випивку доброго напою за те, що голими руками розібрався з напівдраконом. Якби я зустрів його в житті, то зробив би своїм співбуттям".
Мабуть, Ходжу дійсно підбадьорився можливостями глави Самарієн. Сон Мін, зрозумівши це, почав нарікати. А оскільки Ходжу був пов'язаний з ним, то дух відразу вловив ці зміни у настрої і розсміявся.
"Гей, ти ревнуєш?"
"З чого б мені ревнувати?"
« Тому що я ніколи не казав тобі такого. Ты... Кхм, тебе хоч на роль собутильника і не візьмеш, але ... Довше, ти робиш це непогано!"
"Заткнись".
« Це факт, що ти слабший» — підтрунив Ходжу, але хлопець проігнорував його.
У цей час Чорний Дракон прийшов в себе і глибоко надихнув. Він збирався щось сказати, але через вм'ятини на грудях промову йому давалася важко. Якби він не був напівдраконом, то вже давно б помер.
Голова Самаріен кинув йому флакон з еліксиром.
— Пей.
Чорний Дракон неохоче виконав вказівки. Він не був пов'язаний, але добре знав, що станеться, якщо він спробує втекти або напасти на інших його людей. Перш ніж він встигне щось зробити, його зловлять і вб'ють. Тому він навіть не противився і просто випив еліксир. Його рани затягнулися, і він протяжно зітхнув.
- Чого ви від мене хочете?
— Все залежить від того, що ти можеш дати.
Ян Іль Чон все ще був без маски, розуміючи, що може знадобитися придушити незадоволення Чорного Дракона. Навіть не так, він був без маски просто для того, щоб показати свою перевагу і не дати главі Мурама навіть приводу на спроби втечі. Він сказав: « У тебе немає жодного шансу, тому навіть не намагайся".
Чорний Дракон опустив погляд на підлогу і пробурмотів:
— Спершу запишіть вимоги.
— У мене є кілька запитань. Було б добре, якби ти відповів на них чесно.
- Гадаю, у моєму становищі немає інших варіантів.
— Хто знає. Ти жити хочеш? — запитав чоловік, скинувши його холодним поглядом.
Чорний Дракон схвильовано кивнув.
— Клянуся говорити тільки правду.
Навіть після цих слів Ян Іл Чон не змінився в особі.
Сан Мін обережно дивився на Чорного Дракона. Він чув про Чон Ве Чоне від Квона Джона, але він дуже відрізнявся від Чорного Дракона за позицією. Останній виглядав так, ніби він знав більше враз і міг розповісти про це.
— Мета Чон Ве Чона суперечна, — сказав Іль Чана. - Вони збираються знищити всю нечистоту. Чув, вони і ельфів за людей не вважають. Але ж ти не людина. Ты напівдракон.
— Верно.
- То чому ти так само прямуєш до мети, як і Чон Ве Чон?
— Я слідую не за Чон Ве Чоном, а за Мусином, — відповів він. — Сто років тому я зустрівся з Мусином. Він знайшов мене. У той час я... Я шукав сліди інших драконів.
- І що?
— Тоді Мусин сказав, що у цьому світі більше не залишилося драконів. Вони залишили Ерію кілька століть тому і переїхали в інший світ.
Сан Мін і Ходжу були здивовані його словами. Він не сказав, куди саме перебралися дракони, і лише повідомив їм факт про те, що вони зникли.
— Звичайно, я не повірив йому. Я сказав не нести нісенітницю, після чого зав'язалася бійка... і я програв. Я програв, і Мусин знову сказав, що драконів більше немає у цьому світі. Вони зрозуміли, що більше не можуть жити в цьому світі і пішли в інший...
Здавалося, він згадував цей момент з сумом, тому що його голос огортав смуток.
— У той момент я не відчував нічого, крім пустоти. Я напівдракон, і я не міг жити в оточенні людей. Мені хотілося зустріти таких собі. Чесно кажучи... Я навіть хотіла побачити батька, який залишив нас з мамою. Але в той момент я зрозумів, що всім моїм бажанням не призначено збутися.
Чорний Дракон подивився на Сун Міна, точніше, на обладунки, в які був одягнений хлопець.
- Можу я запитати дещо? Ці обладунки...
- Вони з дракона.
Замість Сан Міна відповів Ян Іль Чон. Хлопець подивився на того розлюченим поглядом. Навіщо мені ще раз злити дракона? Сун Мін проковтнув серце його батька, а обладунки були зроблені з лусочки.
Почувши слова голови Самарієн, Чорний Дракон затремтів. Перед ним стояв його ворог.
— Агорх...
У чоловіка закипав гнів, і Сан Мін відразу ж відреагував. Він підняв руку і вдарив Чорного Дракона по обличчю. З глухим звуком його голова опустилася вниз. Хоча голова Муріма почувався приниженим, його лють зникла. У цій ситуації головним був Ян Іль Чн.
— Так от... Мусин присягнувся, що якщо я за ним піду то одного разу він відправить мене в світ, у який перейшли дракони.
— Ты тому услідкую за Мусином?
- Так.
— Думаєш, є ймовірність того, що слова Мусіна справдяться?
— Так, - відповів Чорний Дракон. — Пане Ян Іль Чон, я визнаю, що Ви неймовірно сильні, могутніші за будь-яку людину, але... Мусіна має ще й інші таємниці, окрім його сили. Він знає кінець світу і готується до нього.
Як тільки ми почули про & Наприкінці Чорний Дракон озирнувся вниз. Мабуть, він знав про Вершників Конца. Його поведінка свідчила про це.
Це означає, що Мусін знає про все і готується до близького кінця.
« Я не думаю, що питати про це безглуздо », — сказав Сун Мін.
Він уже потрапляв у таку ситуацію. Розмова про кінець під забороною. Як тільки почнеш про нього говорити, так Всадники відразу зроблять свою справу. У Харасі Авель зміг зупинити їхнє втручання за допомогою магії Грейс, але цього разу вони не під його захистом.
- Де Мусин? — Поцікавився, що на деякий час він іль Чон задумалися.
Почувши його питання, Чорний Дракон опустив голову.
— Не знаю... Мусин... Він пішов, щоб зустрітися з маленьким Дияволом. Але зараз я не можу з ним зв'язатися, тому не знаю де він знаходиться.
- Де він востаннє був?
— В горах Хюджель.
Оскільки Чорний Дракон поклявся, зараз він говорив правду. Крім того, Сун Мін пам'ятав це місце. Юг, Ормур, Яна, Ма Рен. Його пам’ятали назви, пов’язані з цим місцем. Отже, Мусин зараз біля озера, де Яна взяла свою силу. Він пішов, щоб зустрітися з маленьким Дияволом... Невже Ви Джі Хюн зараз там?
Ян Іль Чон подивився на Сун Міна і насупився. Він запитав у Чорного Дракона:
- Він схопив Малого Диявола?
- Не знаю, він нічого про це не говорив. Но... Не думаю, що йому вдалося зловити її. Інакше він би не пропав безвісти.
- Навіщо вона вам потрібна? — Поцікавив голова Самарієн, загортнувши костями.
Почувши це, Чорний Дракон ніби скам'яніли. Відповідь на запитання про те, чому їм потрібен маленький Диявол, була в іншій категорії.
— Якщо... Якщо я відповім Вам... — Чорний Дракон поклявся, тому у нього було небагато варіантів. - Мусин мене вб'є.
- Думаєш, мене це хвилює? — запитав Іль Чон з посмішкою.
Чорний Дракон прикусив нижню губу.
Якщо він відповість, то Мусин його вб'є. Якщо він продовжуватиме уникати відповіді, то загине через порушену клятву. Він не мав виходу. Якщо так, то з двох лих треба вибирати менше.
Ян Іль Чон, не чекаючи відповіді, посміхнувся і запитав:
- Хочеш до Самарі?
— Що?.
- Якщо не хочеш більше йти за Мусином, то приходь в Самаріен. Ти стоїш, щоб захищати тебе.
— Ви пропонуєте мені зрадити Мусіна?
що він не виконає своєї обіцянки.
Погляд чоловіка тремтів. Мусин пообіцяв Чорному Дракону відправити його до решти сородіків. Він не міг відмовитися від цього.
Голова Самарієн повторив:
Чого ти так боїшся? Думаєш, я розповім все Мусіну?
— Проблема не в цьому... Він і без вас дізнається про мою зраду.
- Він провидець?
— Щось на зразок того, - з сумом відповів Чорний Дракон. — Чёрт...
Він не міг вибрати. У будь - якому разі він помер, але цього не хотів. І для того, щоб не померти...
Чорний Дракон підняв погляд на Ян Іль Чона.
- Якщо я перейду на Вашу сторону... Ви дійсно захистите мене?
— Да.
Чорний Дракон знову вирубався.
— На боці Мусина стоїть медіум, — відповів він. - Маленького Диявола переслідують саме через неї. Я й сам не знаю, чи дійсно говорить медіум... але Мусин завжди їй вірить.
— Медиум, значить... — Головый потер подобродок.
Чорний Дракон зрозумів, про що думає Іль Чон, і продовжив говорити про причину переслідування:
— Якщо вірити словам медіума, то маленький Диявол непередбачуваний, але... як вам здається, її слова мають сенс? Я не розумію, як дівчинка, якій й 30 немає, може зашкодити тим, хто йде однією дорогою ось кілька сотень років?
Почувши його слова, Ян Іль Чон і Сун Мін переглянулися. Хлопець не розумів, про що йдеться. Він пройшов випробування Теніра, пережив гору Муші і пожер чорне серце. І все це в сукупності дозволило йому досягти того, що він зараз мав. Але Ві Джі Хюн була іншою.
— "Вроджений талант»? Ха-ха! Бред. Ян Іль Чон, Мусин... навіть я завжди думав, що нам дістається таланту. Але назвати цього маленького Диявола « замалюваною» буде занадто. Вона багато чого не дістає, і мені здається, що хтось просто намагається виставити її в такому світлі.
- Ви тільки через це переслідуєте її?
— Нет, звичайно. Її вміння не вартують того, щоб Чон Ве Чон зосередив на ній свою увагу. Маленький диявол... Вона нам потрібна. Не її сила, а сама вона. За словами медіума, вона надто сильно впливає на правила.
— Правила? Ти про що?
— Я не знаю. Про це не говорить ні медіумів, ані Мусин, але я чув... — Раніше він не говорив нічого зайвого, але продовжив розмову про медіума та Ві Джі Хюн, і більше не зможе належати Чон Ве Чон. — Малий Диявол може втрутитися у ці правила.
— Правила... — тихо пробурмотів Сан Мін.
« Я теж цього не розумів, тому запитав Мусіна про те, на що він почув, що прийшов час після підготовки. Сказав, що можна порушити правила за допомогою маленького Диявола. Що можна буде внести зміни до незмінних правил цього світу.
— Зрозуміло, - вислухавши Чорно-місяця, голова Самаріен кивнув.
— Угу, ось чому Мусин говорить про те, щоб знищити всіх окрім людей. Сун Мін також зрозумів значення його слів.
Якщо Мусин говорить правду, і використовуючи Ві Джі Хюн можна втрутитися у встановлені правила, то можна їх виправити таким чином, що всі люди, які відрізняються від людей, просто зникнуть.