Наступного дня після зустрічі Авель і Ллойд покинули Самарян. Ніхто їх не проводив, і вони не приходили попрощатися. Хоч вони й прийшли, щоб з'єднатись проти неминучого апокаліпсиса, Авель не подобався голова Самарієн.
- От би йому Ком Сон навалив...
Сам Іль Чон відчував подібні почуття. Він був роздратований, що Авель прийшов без запрошення і не говорив прямо, вимучився від теми. Сун Мін запитав у вчительки, що сидів:
- Ви це щиро?
- Думаєш я вру? Но, хм... Якщо так подумати, то навіть Коменові буде важко вбити Авеля.
- Глава гільдії магів така сильна?
- Я і сам не знаю на що точно здатна його магія, але можливо в їх сфері він на одному рівні з Мусоном та Ком Соном.
Сан Мін здивувався. Авель, в якого язик без кісток такий сильний чарівник? Сан Мін згадав Арбеса і Енвіруса. Вони були найсильнішими чарівниками, яких він тільки знав.
Коли в Ормурі Енвірус намагався вбити Сан Міна, йому просто пощастило. Якби духи Енвірусу не постраждали, якби мана не стримувався обіцянками, то маг не мав би проблем з Сун Міном.
Те ж саме було і з Арбесом. Врешті-решт, він зазнав поразки від Кім Джон Хьона і зник, але Арбес був однією з зірок Хідників, з якою Сун Мін не хотів би зустрітися навіть зараз.
Це було доказом того, наскільки сильною є угода Гідників. Вони всі в основному були на рівні Короля Копій, а сили Дженіелли взагалі було неможливо оцінити.
"Владере, Джу Вон, Дженіелла..."
Члени Хіщників, з якими Сун Мін мав познайомитися. Він зустрівся з ними після того, як подолав над кордоном вищості і щоразу не відчував сильного бажання боротися.
— Я думаю пошматувати...
Ян Іль Чон торкнувся Сун Міна, і по венах хлопця пітніла Нейгуна його вчителя.
— Після Мурима я піду на північ.
— Північ? Навіщо вам на північ?
- Хіба цей дурень не сказав, що королева вампірів може бачити майбутнє?
Сон Мін хотів стурбовано повернутися до чоловіка, але не міг. Він зосереджувався на тому, щоб панувати над нелюдами.
Маска, яку зробила Осла, певною мірою стримувала нелюдяну силу, але все одно залишилися наслідки від вибуху сил. У венах залишалася сила нелюдя, і при кожному використанні Нейгун вона змішувалася з ним.
Зараз Нейгун Іль Чона виштовхувала силу нелюдяна назовні, активуючи її.
- Ви збираєтеся провести переговори з королевою вампірів?
— Не зовсім перемовини. Просто хочу зустрітися з нею і поговорити про життя.
- Це ж королева вампірів.
— Ну і що? Я до нечистості ставлюся толерантно. Хіба у мене немає учня-нелюдя? — парував глава Самарён.
— Просто це небезпечно. Вона занадто сильна, а до того ж на півночі є ще й Джу Вон.
- Цей король перевертнів? Я не збираюся з ними битися. Якщо ситуація накочується, я просто втечу, - він постукав Санміна по спині і з рота хлопця вилилася чорна кров. — Голову гилдії магів, здається, остерігається королеву вампірів. Але у мене інша позиція. Не знаю яке майбутнє бачить цей монстр і чого вона хоче, але я повинен знати, що ж таке вона там побачила. Тоді можна буде вирішити, чи потрібно цього майбутнього боятися, — сказав чоловік і встав.
Сан Мін спостерігав, як він відійшов, а потім запитав у Ходже:
« Якщо вчитель битися з королевою вампірів, хто виграє? »
« Нічого доброго з цього не вийде », — відповів Ходже. — Я і сам визнаю силу цієї людини. Але Дженіелла стала настільки сильнішою, що не порівнялася з тими часами, коли я її знав. До того, як я помер, вона б не змогла протистояти йому".
« А зараз?»
« Чесно кажучи, я не знаю. Я не бачив, наскільки сильний цей чоловік. Він не використовує всю силу Ці, щоб вчити тебе".
"Тоді чому з цього не вийде нічого добре?"
"Тому що вона вампірша".
Я відповів так, ніби про це не варто було і питати.
« Усі вампіри, з якими я бився, були не найвищими. Тому я зміг вбити їх".
"Вампіра високого рівня неможливо вбити?"
« Неможливо, але це дуже важко. Місячною вночі вампіри рівня Дженіелли найсильніші, а в повний місяць і взагалі стають безсмертними. Та навіть вдень вбити їх досить-таки складно. Ця дівчина прожила сотні років і випили достатньо крові. Смертельна для людини рана нічого не значитиме для неї."
Саме тому все не дуже добре. Чи противник мало не мертвий, а глава Самарян всього-то людина. Як же боротися проти монстра, якого не можна вбити?
«Просто. Потрібно не давати часу для відновлення."
« Так, легко».
Тільки хтось рівня Ходжу зможе використати цей спосіб у війні з королевою вампірів.
***
Палубу наповнював смертельний газ. Темний маг Кім Джон Хён вперше стикався з таким.
З кожною хвилею корабель нахилявся зі скрипом. Посеред палуби спокійно стояв Кім Джон Хён в оточенні лицарів смерті. Ніхто не говорив ні слова.
Рицарі смерті просто мовчки дивилися на Кім Джон Хёна. Той глибоко зітхнув. Не для того, щоб розслабитися, а щоб вдихнути густий газ.
« Добре», — сказав Джон Хен.
Усередині нього відчувалася сила короля магів, і з кожним подихом смертельного газу його настрій піднімалося.
В якийсь момент газ на палубі вибухнув. Весь смертельний газ на кораблі виходив від одного лицаря. Кім Джон Хен зрозумів, що вийшов Владер.
- Приємно познайомитися.
— Я чув про тебе, — відповів він.
Владар відповідав за лицарів смерті, але не був близьким до іншої нечистоти, а все тому що вони колись були людьми. Звичайно, всі інші монстри теж, але цінності лицарів смерті, личів, перевертнів, вампірів і нелюдей відрізнялися.
Чесно кажучи, лицарі смерті стали такими через прокляття. Дехто з них ставав добровільним, але майже все — у тому числі Володаря — просто потрапили під вплив прокляття.
- Ти вбив Арбеса і забрав його силу.
— Да.
— Він повинен був померти. Занадто пізно це сталося.
Владер не любив Арбеса. Та й не тільки його, Дженіеллу і вже померлого обнаженого Демона. Він визнавав тільки Джу Вона, але й того не дуже жалував через те, що перевертав людей.
— Але, відкинувши тему смерті Арбеса, хочу сказати, що мені не подобаються твої злочини на півночі.
« Тільки подивіться, лицар смерті поводиться як справжній цар! » — сказав Джон Хьон.
Ще не час. Маг бачив його рівень і розумів, що цей проклятий скелет знаходиться на рівні Чорного Дракона і здатний зломити його. Не тільки Владер, але і всі лицарі на цій палубі були неймовірно сильні. Важко знайти в Мурамі майстра, який би міг зрівнятися з одним із них.
- Ви знаєте чому я прийшов сюди?
— Ні, — похитав Владер головою.
Ким Джон Хен, розсміявшись, продовжив:
— Я пройшов через багато чого, щоб знайти Вас. Я довго блукав у морі, щоб знайти інформацію про примарний корабель.
Навіщо стільки зусиль?
— Я можу дати вам те, чого ви бажаєте, — лагідно сказав Джон Хён.
Волдер не подав виду. Важко зрозуміти емоції безлицого лицаря смерті, але Кім Джон Хён відчув, що смертельний газ злегка розвіявся.
— Пояснись, — сказав Владер.
Лицарі навколо Кім Джон Хена дістали знаряддя.
- Ти людина і не людина одночасно. Ти відрізняєшся від всієї нечистоти, яку я бачив. Но... Хоч би яким сильним був твій темний маг, тобі буде важко піти звідси.
- Я не збираюся йти. Я прийшов, щоб укласти угоду.
- Думаєш, ти зможеш?
— Не будь таким грубим, — засміявся Кім Джон Хён. - Я знаю, чого ви всі хочете і чому перебуваєте в морі хоч це й безглуздо.
— Незрозуміло?
- Так, драконів, яких ви шукаєте, тут немає. Їх немає ніде в цьому світі. Вони вже перейшли в інший вимір.
Владар ніяк не реагував. Він не міг на слово повірити Кім Джон Хьону, але і заперечувати його слова теж не зміг. Спочатку він хотів дослухати його.
- Оскільки драконів у цьому світі немає, то й ви не маєте способу повернутися в людське звинувачення. Однак... — Ким Джон Хон дістав Гримуар і чорний сувій змив у повітря. - Я можу зробити вас людьми.
- А довести, що це правда, ти можеш? — запитав Владер.
— Все, що я кажу - правда. Я можу присягнутися.
- Тоді чого ти хочеш від нас?
Серед лицарів на палубі з’явилося занепокоєння. Вони були захоплені новинами, що можуть повернутися до людського життя.
— Це не так легко, повернути всіх на палубі до людського вигляду.
— Просто скажи, можливо це чи ні.
— Для того щоб добре приготуватись, немає нічого неможливого.
Владер знову запитав:
- Що за « достатня підготовка»?
— Смерть і душа, — відповів він. — Серця и кров.
Лицарі загуділи. Владар замовчав на якийсь час. До того, як стати нечистим, він був справжнім лицарем, так і всі на його кораблі в деякому розумінні мали людяність.
— Скільки?.
— Гора.
У цьому не було сенсу. Ще точно не відомо, чи зможуть вони повернутися до людяності. Якщо справжніх драконів більше немає... та навіть і застрелити дракона немає гарантії, що той вислухає їхнє прохання.
— Спочатку доведи, — хрипло відповів Волдер.
Ким Джон Хен, посміхаючись, присягнувся своїм життям.