Чорна блискавка. Вона чула і бачила її. Пек Сого відвела ногу назад і підняла обидві руки.
Дівчина похитнулась від сильного удару. Вона стиснула губи і постаралася втриматися на ногах, але атака була не одна, і за нею пішов ще удар, після якого Пек Сого здалась.
Її тіло зачинилося, і вона відлетіла назад.
— Чон Вэ Чон? - Почувся голос.
Пэк Сого прикусила нижню губу. Як і очікувалось. Це дім голови Самарієн, Ян Іль Чона. Вона хотіла пробратися непомітно, але попалася і навіть не встигла увійти.
- Я не чув про тебе, але я проаналізував всіх з Чон Ве Чона ще сто років тому. За цей час Чорний Дракон увійшов до них, тому, може там з'явився ще один новий майстер.
З темряви з'явився образ голови Самарян. Він був у масці старого зморшками обличчям. Чоловік зчепив руки за спиною і подивився на небо. Пек Сого стиснула руки на грудях і подивилася на нього.
— Ти, мабуть, прийшла не для того, щоб убити мене, — усміхнувся Ян Іль Чон. — Інакше б з'явився і цей старий, Мусин. Так, ти прийшла вбити не мене, а мого учня, тому що він убив Ам Джона. Але чи ви занадто нерозсудливі? Ти думаєш, що змогла б провернути це у мене під носом?
— Це непорозуміння... — відповіла Пек Сого, дивлячись на главу Самарён.
Той тільки розсміявся.
- Звичайно це непорозуміння, я і сам знаю. Тому я не вбив тебе на місці.
— Мене звати Пек Сого, — вона наблизилась до чоловіка.
Той моргнув і на час замислився, після чого сказав:
— А, Вспышка Пэк Сого. Я чув це ім'я.
— Я прийшла, щоб зустрітися зі своїм учнем.
- То ти гість? Добре, що я тебе не вбив - сказав голова Самарієн.
Пэк Сого нахмурилась. Так, добре, що не вбив. Вона встигла ухилитися від першого удару. Можливо, якби атака продовжувалась, то без крові б не обійшлося.
Ян Іль Чон нахилив голову.
— Не прикидайся ображеною. Якби я дійсно хотів тебе вбити, то знайшов би спосіб, і ти б точно не втекла, - сказав він і подивився на Пэк Сого.
Біле волосся. Він побачив їх першою справою, але зараз дивився їй прямо в очі. Чоловік засміявся.
- Ти отримала благословення Теніра. Як і я, як і мій учень. Я теж пройшов його випробування... але від тебе відчуваються його особисте благословення. Ты ангел?
— Да.
— Я не знаю чому Тенір зробив тебе своїм ангелом, але добре, що ти не використала ангельську силу. У такому випадку я б точно вбив тебе без роздумів, - сказав він і повернувся. - Твій учень ще не повернувся. Якщо ти прибула сюди тільки для зустрічі з ним, я виведу тобі кімнату.
- Ви мене не підозрюєте?
— А є причина? - Перепитав голова Самарієн. - Мені байдуже, якщо ти відмовиш. Я не буду наполягати.
Пек Сого спостерігала за чоловіком, який йшов так, ніби нічого не сталося, і пішла за ним.
***
Сон Мін накрила двома руками маску і повільно відновив дихання.
Цю маску привида, яку він отримав від голови Самарієн зробила королева фей Осла. Вона повністю стримувала нелюдя і Нейгун в тілі Санміна, щоб навчити його використовувати силу дракона.
За рік свого життя в Регрові Сун Мін постійно носив цю маску.
« Сила нелюдяна».
Він ніколи про це не забував. Я просто не міг забути, бо постійно пам’ятатиму про Ходжу. Зараз все стало нормою, але тіло Сан Міна одного разу перетворилося на тіло монстра.
Він зійшов з розуму і піддався бажанням нелюдяного. Сан Мін знайшов баланс між людяністю і бажаннями монстра, але якби він не впорався з цим завданням, то його тіло б остаточно змінилося.
Саме його серце змінилося, коли він з'їв серце дракона. Якщо слова голови зеленої вежі справді, то Сун Мін мав серце дракона і розум людини.
Якщо застосувати силу Ходже, то баланс може порушитися і його жахлива сторона вирветься назовні. Маска голови Самарієн відігравала роль перешкоди, а замість сили Ходжу і Нейгун його наложувало серце дракона.
Менше використання сили нелюдства захищає від небезпеки перетворення на монстра.
« Останнім часом було важко носити її".
Але в той же час маска стала символом Сун Міна, як і глави Самарієн.
Він якийсь час не міг носити маску, тому що вона сильно кидалася в очі, і йому це вдавалося тільки у своїй кімнаті.
Але тепер все гаразд.
Він покинув резиденцію Тан, по дорозі зустрівся з Комоном. На щастя, нічого не сталося, і Сан Мін міг повернутися до Харасу.
« До яких пір ти будеш так діяти?» — пробурмотів Ходже.
Сун Мін знервувався і різко встав. Костер догорал.
« Він тебе покликав. Ти збираєшся проігнорувати його? "
— Він не той, кого можна ігнорувати.
« Крароль Копій відрізняється від Ам Джона, — сказав Годжжу. - Ти зміг вбити його без сили монстра, але з Королем Копій так не вийде. Він знаходиться на кілька рівнях вище, ніж Ам Джон. Хоча він не є таким, як я."
- Ти хвалишся.
"У будь-якому випадку, якщо ти будеш битися з Королем Копій, то у тебе не буде вибору, хіба що використовувати силу нелюдя".
— Я знаю, — пробурмотів Сан Мін.
Неподалеку відчувалося чиєсь присутність. Він вже відчував це одного разу. Король копій. Сун Мін цокнув мовою.
— Чорт, я майже прийшов на місце призначення. Хто ж знав...
"Це ти запропонував перенести наступного разу."
— Але я не знав, що наступного разу прийде сьогодні.
« Ти став ще зарозумілішим. Ти впевнений у собі? "
- Яка різниця?
« Ти вже не такий похмурий, що все одно якась милість зникла".
- Я ніколи не намагався бути милим.
« Я став частіше хворіти. Як ти себе ведеш?»
Ходжу виругався, але насправді не був злий. Сон Мін посміхнувся, він теж відчував, що його характер змінився.
Він провів рік у лісі Регро разом з Ві Джи Хюн і головою Самарєн. Його постійно оточували феї, які не давали заскучати.
Сун Мін згадав про смерть Божевільний Диявола і зникнення Рубі. У цей момент усмішка зійшла з обличчя хлопця, він зняв маску і тихо склав її за пазуху.
« Не хвилюйся, я глушу мову.
Кажуть його розум сильніший, ніж залізо, але в якісь моменти він буває м'який, наче тофу. Кожен має болючі спогади, і як тільки наздоганяє, свідомість відразу запливає мглою.
Кілька разів я стикався з подібними труднощами протягом усього життя в голові Сун Міна.
Кожного разу, коли ці спогади наздогнали його, він розумів, наскільки похмуре у Санміна свідомість. Відчайдушний і гнів, думки повні бажань помсти.
З темного кута підсвідомості чувся голос монстра, який намагався вирватись назовні. І кожного разу Ходжу у відповідь кричав йому, щоб той сидів тихо.
« Якщо ти будеш використовувати силу нелюдяна, знай, що я завжди буду поряд з тобою. Якщо щось станеться - не бійся, я з усім розберуся."
— Я знаю, — сказав Сун Мін і потягнувся до коп’ю.
Він стояв зі зброєю в руці і дивився на вогонь.
— Тому я йду, а не сбегаю.
"Давай чесно: ти просто не впевнений, що тобі вдасться втекти".
— Так, - хлопець гірко посміхнувся.
Король Копій вибрав місце, далеко від Хараса. Це була широка рівнина. Поблизу не було людей, які могли б їм заважати, і він відчував себе відмінно: він щільно поїв і не буде турбуватися про необхідність сходити в туалет посеред бою. Насправді при ідеальній власності Нейгун можна контролювати своїми потребами, але Король Копію вирішив повністю позбутися навіть дрібних речей, які можуть заважати.
« З-за шуму може прийти і голова Самарян».
Але він на це сподівався. Король Копій чекав його в близькому до Харасу місці.
Він дістав списа через спини. Він воював з багатьма майстрами, і програв лише один раз. Нічиї теж була одна. Він програв Мусіну і побився унизу з Воль Ху. Який буде результат сьогодні. Програш? Нічия? Перемога? Він не був упевнений, але очікування тільки приносило йому радість.
- Я думав ти не прийдеш.
Сан Мін стояв неподалік від короля Копій. Той, посміхаючись дивився на нього.
— Я хотів почекати, поки ти прийдеш, але потім подумав, що ти не знаєш де я.
— Тому прийшов сюди?
— Ми обоє були не в кращому становищі на півночі. Але сьогодні все по-іншому. Я в світанку сил, так і у мене немає справ. Я в очікуванні битви з тобою.
— А якщо я скажу свою думку, то ти все одно не відпустиш мене?
— Так, - Королю Копій розсміявся і кивнув. - Я чув ти вбив Ам Джона. Як він тобі?
— Силен.
- Не обов'язково бути ввічливим до мертвих. Він все одно помер і не почує того, що ти говориш.
- Я ж сказав, що він був сильний.
— Але ти слабшаєш, король копій засміявся. - І слабший за мене.
Чоловік кинув два списи в небо і зловив їх руками. Він тримає зброю, оглянув спис і обладунки Сан Міна.
— Хороший спис, и обладунки теж. Я зрозумів, як саме ти убив Ам Джона. Його кинджали гострі і швидкі, але потужності в них мало. Вони не зможуть пробити обладунки.
— Да.
- Мої списи гостріші і швидші. Але вони також могутні. Буде важко покладатися тільки на озброєння.
- Навіщо ти це говориш?
— Тому що, якщо ти покладатимешся на них, то швидко помреш, — пробурмотів Король Копій і продовжив йти. - Давно я не бився з майстром списа, а особливо з таким як ти. Тому я не хочу закінчувати бій легко і швидко. Я хочу насолодитися нашим поєдинком якомога довше.
Чоловік стояв перед Сан Міном.
— Думай про те, що ми розважаємося, а не намагаємося вбити свого друга », — сказав Король Копій з усмішкою.