Те, що він зробив до цього моменту було не більше, ніж простим підготовкою для проведення ритуалу.
Ким Джон Хён посміхнувся і постукав по повітряу. В лісі сталася хвиля, але нічого не зачепило. Чоловік розчаровано цопився мовою. Він не квапився, але хотів зрозуміти наперед наскільки добре він готувався.
Ліс, у якого не було імені, складався з дивних дерев. Кім Джон Хён сам назвав його « Лес Смерті ». Різні чарівники і воїни йшли сюди, щоб вбити його, а він сидів і спокійно чекав своєї їжі.
"Магічна армія, глави бежів, мурими і церква..."
Він посміхнувся від думки про те, скільки людей йде за ним. Всі вони хотіли вбити його, але Кім Джон Хён не боявся.
Може його намір і провалиться. Він ніколи не пробував проводити обряд, тому є ймовірність невдачі. Можливо, вона навіть помре раніше, ніж зможе почати.
"Але все в порядку."
Як і раніше, Кім Джон Хён не тримався за своє життя. Їм рухало тільки цікавість, і саме через це він готував цей ритуал.
І що з того, якщо він помре? Для Кім Джон Хёна це нічого не значило. Може після смерті його чекає щось інше.
"Хочеться, щоб до них додався хтось ще."
Ким Джон Хьону подобався розмір армії, яка на нього йде, але він хотів більшого.
***Вся армія в Хедорі була схвильована.
З далеких країв Ерії призвали людей, і серед них були як солдати, так і священики. Останні ж, покликані з инших сьвітів, втратили зв'язок із своїми Богоми; і дарована їм сила тепер належала тільки до них. Деякі з них впали у відчай від розриву зв’язку і намагалися вбити себе, а дехто прийняв це як Божий намір та почав використовувати сили.
Святі чари, як правило, можна було відкрити з Божою силою, але навіть через втрату зв’язку зі своїм Богом вони все ще могли користуватись магією. Вони використовували свою силу проти скелетів та інших нечистих.
Колишні священики зібралися разом і сформували церкву. За час її створення в Ерію продовжували збиратися нові пастирі. Так збільшилося число священиків, і до них приєдналися ті, хто поклоняється Богу в Ерії. Усі члени церкви воювали проти нечистого й темних магів, але вони не мали тривалих зв’язків з гільдією чарівників або муримами.
« Маштаб збільшився» — роздратовано подумала Скарлет.
Стільки людей зібралося, щоб протистояти одному Кім Джон Хёну. Тепер він не простий темний маг.
Скарлет також думала про те, чи надто гучне прізвисько придумали для нього. Навіть якщо він справді захопив Гримуаром, вони все одно одержать верх з огляду на кількість.
"Я не хочу бути втягненою у це".
Скарлет мала таку особистість, що хотіла б відразу відмовитися від роботи і просто втекти. Але був один чоловік, який тримав її.
"Чортів старий".
Дівчина закрипел зуби, пригадуючи розділ зеленої вежі.
Вона, мабуть, була не в собі, коли поклялася йому, і пізно захватилася. Скарлет пообіцяла виконати одну його прохання, і голова зеленої башти попросив про напад. Крім того, вона поклялася на мані і не могла втекти.
« Ну, це не обов’язково. Коли все обернеться, цей старий сам скаже бігти ...Чортов Кім Джон Хён, дурень грьобанний! Чому він чинить таку хрінь?»
Скарлет знала його ще з Бехенґеру. Тоді вони вивчали магію в гільдії, хоча й не бачилися. Кім Джон Хён не сприймала її, але він просто не подобався їй, на якомусь несвідомому рівні. Може, справа було в його звички відверто посміхатися, тягатися з кінцівками монстрів і постійно ходити у закривавленому одязі.
— Знайшов.
Скарлет вийшла подихати свіжим повітрям як раптом почула тихий голос. Дівчина повернулася до джерела звуку. Вона бачила це обличчя вперше, і хлопець посміхався їй. Скарлет почала озиратися. Можливо, це не її.
— Скарлет.
Він підійшов. У нього було звичайне обличчя: ніяких особливостей, нічого запам'ятовування. Скарлет підняла руку і зупинила його.
- Хто ти? — Дуже загрозливим тоном запитала вона.
Хлопець зупинився, і Скарлет перевірила його зверху вниз. Він був у гарній формі. Хіба найманець? Навіть його повне озброєння було звичайним, що навпаки дало їй привід для підозр.
Перед тим як відповісти, Сун Мін витягнув ліву руку. На ній був браслет. Ця аксесуар була єдиним у світі.
— Ты...
— Давно не бачились, — усміхнувся Сун Мін.
Скарлет посміхнулася і подивилася на маскування хлопця. Після недовгого мовчання вона пробурмотіла:
- Ти був більш поблажливим... Що ж сталося?
Хоча ця зовнішність не була якась потворна, Сан Мін відповів:
- Це не моє обличчя.
— Да? Слава богу, — сказала Скарлет і підійшла до хлопця.
Усміхаючись, вона розкрила руки і обняла його. Сон Мін не очікував такої реакції, тому на секунду розгубився.
« Стати струнко» — почувся голос в його голові.
Телепатія.
Дякую. Ти прийшов через мене? — вимовила Скарлет.
« До тебе прийшли чутки і ти прийшов, тому що хвилювався?»
"Все так".
« Якщо ти вже змінив обличчя, то знаєш про цю ситуацію".
"Так".
Скарлет не була дурною. Вона знала про солдатів, які спостерігали за нею і що їх зацікавить все, хто до неї наблизиться.
"Вони з сім'ї Мо Ен?"
« Може так, а може й ні, я і сама не знаю, але це точно мурими. Чёрт... Як ти ідіот, — сказала Скарлет. Чому ти прийшов сюди? Я не просила тебе допомагати."
« Я прийшов, бо хвилювався. І я не збираюся відкриватися муримам".
"Тоді ти знаєш що буде, якщо ти потрапиш?"
« Я розберуся з цим сам".
Скарлет розсміялася від відповіді Сан Міна. Вона, природно, взяла його під руку і солдати почали йти в інший бік.
« Самі? Яким чином?»
"Яким завгодно"!
« Це безвідповідальні і нахабні слова. Ти тепер не такий милий як раніше."
« Що це означає?»
« Я найкращою була твоя розгубленість. А зараз ти занадто нахабний".
"Я не розумію, чому це було любим?"
« Тому що молодші завжди милі» — сказала Скарлет і погладила Сун Міна по руці.
- Давно не бачилися. Ох, які у тебе м'язи! Ти займаєшся?
- Що...
« Будь ласка, постарайся мені".
"Навіщо?"
« Хіба ти не прийшов захистити мене? - Дівчина посміхнулась. - Якщо я скажу тобі піти, ти ж не підеш?
"Так".
« Тоді підіграй мені. Я представлю гільдії тебе в якості свого охоронця. Ми зустрілися під час подорожі, і в тебе хороші навички. Чи в тебе є інша історія? "
« Ні»
"Удостовірність особистості є?"
« Ні. Я не хочу бути пов'язаною з найманцями".
« Добре. Здається, вони покликали найманців, тому що сил церкви недостатньо."
« Що?»
Сан Мін був дуже здивований. Мурами, церква, а тепер і найманці?
« Я теж вважаю, що це занадто. Ким Джон Хён, звичайно, небезпечний, але не можна забувати, що може втрутитися і королева вампірів. Мабуть, тому найманців і покликали».
Почувши це, Сун Мін дуже посміхнувся. Дженіелла не буде втручатися, але він не міг про це розповісти, адже йому ніхто не повірить і будуть приставати з запитаннями про те, звідки він дізнався.
"Ти їв?"
« Ні, але я не голодний»
« Тоді пересікав себе. Я хочу поговорити ще. "
Вона зупинилася біля кав'ярні. Тільки коли вони сіли за стіл, Скарлет нарешті відпустила руку Сан Міна.
— Дякую, що прийшов, — завела Скарлет. — Я теж сумнівалася, чи ти потребуєш допомоги, і зрештою вирішила не чіпати тебе. Як же ти дістався сюди?
— Я був неподалік.
Скарлет відповіла йому телепатично:
« Мені хочеться нести нісенітницю, а ти був у Харасі. Як ти сюди прийшов?»
« Нема нічого неможливого».
« Ти не повинен цього робити. Ну, я й справді тобі вдячна. Я не думала, що ти прийдеш сам.
"Я не можу залишити тебе на смерть".
« Що ти несеш? Чому я мушу померти?»