Коли він відкрив очі, Ві Джі Хюн не було поруч. Сан Мін поправив розшарпане волосся і встав. Йому стало ніяково, згадуючи минулу ніч. Загалом, він не вперше спав з дівчиною, але в цьому житті це його перший раз.
Хіжина Ві Джі Хюн майже не походила на будинок, хоча вона і вважала інакше, а ковдра була на диво м'яким, зовсім не придатним цьому місці.
На одеялі виднілися сліди крові. Побачивши їх, Сун Мін почувався дивно.
Він подумав: « Чи було колись так, як я? »
« Що за дурні думки, — пробурмотів Ходжу, але в його голосі не було роздратування. Навпаки, він говорив з ентузіазмом. — Тобі сподобалося, а?
« Заткнися» — грубо відповів Сун Мін.
Хоч йому і наказали заткнутися, Ходже продовжував. Вночі він сидів тихо і не подавав виду, але тепер у нього залишилося багато запитань.
« Ну, добре. Але ти дивно рухаєшся. Так вам обом буде не дуже. Спину..."
"Я ж сказав заткнутися!"
Хлопець закрив вуха, щоб не чути, але це було марно, адже все одно в його голові звучав хохот Ходже. Сун Мін одягнувся і встав. Ходжу не зупинився навіть коли хлопець погрожував кинути його в яму. Він повинен був висловитися незважаючи ні на що.
— Ты встал?
Сон Мін хвилювався, що вона пішла, але Ві Джі Хюн сиділа зовні хатини. Зараз на ній був не вчорашній одяг, а зручна роба. Сун Мін зітхнув, дивлячись на розслаблений вираз обличчя Ві Джі Хюн.
- Чому ти вийшла?
— Я рано прокинулася, а лежати голою... ну, мене це трохи бентежило - злегка посміхнувшись вимовила Ви Джі Хюн.
Сун Мін поївся від її погляду. Він не подумав, що дівчина теж буде соромитися. Ні, це звичайно. Вчора все відбувалося вперше.
— Ты... Ти в порядку?
— Ні, — відповіла пані Джі Хюн. — Я не багато знала про це. Звичайно, я маю базові знання, але це все теорія.
— А... Ясно...
Яке ж "особлення" вона отримала? Сун Мін щиро зацікавився, але він нічого не запитав.
« Це відрізнялося від очікувань, тому я розчарувалася. Це було занадто боляче. Я звикла до болю, але вчора була різною. Як би сказати... Зазвичай я не добре сприйму біль, якщо сама погано.
— Да...
— Мені здалося це нечесним. Чому тільки я повинна відчувати біль?
Він не знайшов що відповісти. Сан Мін не знав, що робити і просто мовчав. Ві Джі Хюн подивилася на нього:
— Тобі ж не було боляче?
— Н-нет, не было.
— Ну ось, це нечесно. Чому тільки мені повинно бути погано? Якщо наступного разу буде так само, я зроблю боляче тобі.
Сун Мін розчулився гучним сміхом.
« Їй було боляче, бо ти був поганим. Тому слухай мене і практикуйся!"
« Як мені тренуватися? »
« Є багато способів. Найкращий - це практика в справі, але тут не на ком тренуватися... Тобі потрібно робити вправи на спину".
« Що за...» — відповів Сун Мін, але слухав Годжу уважно.
Ві Джі Хюн розм'ятала ноги і сказала:
- Я буду тренувати Ци. Ти що збираєшся робити?
« Мені теж потрібно тренуватися, — відповів Сун Мін.
Реакція Ві Джі Хюн не дуже відрізнялася від того, яким вона була до цього. Вона була збентежена і вийшла, але сама дії не відрізнялися, тому він розгубився.
« Вона збентежена. Можливо, вона горда. Зрештою, вона ж визнаний геній. Вона була жінкою вночі, а тепер вона - маленький диявол. Хіба це не зручно? Вдень зосереджений лише на одному майстерні, а вночі жінка з сором’язливістю. Ех, вона занадто гарна для тебе... - Пробурмотів Ходжу. - Тобі теж треба вирішитися. Ти добре знаєш, що поступаєшся їй в таланті. Якщо вона почне повноцінно займатися, то менше ніж за півроку переможе тебе. Ти ж не хочеш знову опинитися позаду? "
« Ні»
Вчора він точно визначився. Він більше не хотів поступатися Ві Джі Хюн. Вона до сих пір була його метою, ідеалом, пристрастю, але не збирався опускати руки.
Він стояв на рівні з нею. Ні, навіть трохи попереду. Він не збирався жаліти і бажати постійно бути попереду Ві Джі Хюн, але він не хотів відстати.
Сан Мін сів. Він розгорнув сувій Фіолетового Заката чудового Посула. Як тільки він зібрався зайнятися ним, в голові Сан Міна пролунав голос голови Самарієн:
"Іди сюди."
Він не міг відповісти на почуте. Сан Мін встав, але ніяк не міг уловити присутність голови Самарієн. Зрештою, він знову присів.
- Що таке? — запитала Вік Джі Хюн, яка намагалася виростити квіти.
Вона теж не вловила присутності голови Самарієн.
- Вчитель кличе.
— Тоді йди, — сказала дівчина.
На її слова Сан Мін, сам того не знаючи, заусміхнувся. Він повернувся і почав йти. Хоч він не знав де був голова Самарієн, але спочатку вирішив піти до його дому. Як і очікувалося, Ян Іль Чон стояв біля нього.
Один галасливий фей відігнав їх і підійшов до Сун Міна. Цього разу на ньому була нова маска.
- Що сталося?
- Ти зробив це з Малим Дияволом?
Не встиг Сун Мін і підійти, як в нього полетів пряме питання. Хлопець замовк, не знаючи, що відповісти, і голова Самарянин засміявся.
- Зробив же. Хоч би як ви там намагалися заглушити звуки, від мене не втекти. До того ж, всі феї в лісі вже знають, що ви поцілувалися.
— Ну...
— Жаль. Через те, що ти зробив це, одна з твоїх здібностей зникла, - Ян Іль Чон почав йти.
Як би там не було, він виглядав розчарованим.
- Яка здатність? Про що це Ви?
— Дівоче Ці, — відповів голова Самарієн.
У голові Сан Міна знову почувся сміх Ходже.
- Побачивши тебе, я здивувався, що ти ще незайманий у цьому віці. Це трохи шкода з чоловічого боку, але для майстра це відкриває нові двері.
— Нет, что за...
- Не смійся тільки через назви. Важко зберігати її все життя, але ця техніка досить ефективна. Я хотів заповнити нею твої недоліки, але що вже тут вдіяти.
« Гей, запитай його! Ну запитай, давай!»
« Що запитати?»
« Чи він контролює цю техніку, чи ні ».
Ходжу задихався від сміху. Насправді, Сан Міну теж було цікаво.
— А Ви володієте нею?
- Що? — Головою Самарён засміявся. — Я прожив багато років, і це найтупіше питання, яке я чув. Ти божевільний?
— То ви не володієте?
— Нет, звичайно. Мені не потрібно було. У мене не сильний сексуальний потяг, але в молодості я любив погуляти.
« Він занадто старий і у нього не стоїть?»
— У Вас не варто?
— Ты псих!
Сун Мін, сам того не помітив, повторив слова Ходже.
Голос голови Самаріен охолодив, перед очима Сон Мін з'явився чорний туман, і чоловік зник. Сон Мін на несвідомому рівні зрозумів що відбувається і спробував зреагувати, але Ян Іль Чон був занадто швидко.
Сун Мін встромив у повітря. І цього разу біль пронизала його п'яту точку.
- Я не гей, але я покажу тобі, наскільки добре у мене стоїть!
- Ну чому знову!.
— Радій, що я вдарив тебе лише по дупі.
Сон Міна Ходже був просто в істеричному нападі.
- Якщо ти вже зробив це з Ві Джі Хюн, потрібно знайти тобі інший спосіб.
- Який?
- Є багато способів. Але, як і у випадку Дівочої Ци, потрібно від чогось відмовитися.
— Від чого, наприклад?
- Ти знаєш Ци Силифікації?
- Що це?
— Просто кажучи, тобі треба відмовитися від мужності. Якщо ви оволодієте цією технікою, ваш статевий орган відсохнутися і відвалиться. Все життя ти будеш ні чоловіком, ні жінкою. Завдяки цьому ти не лише зможеш заміняти свої здібності, але й поновиш їхні природні риси.
— Я не хочу.
- Так я і думав.
« А може він оволодів цією технологією? » — запитав Ходжу ще раз.
Але перш ніж Сан Мін запитав, голова Самарієн відповів:
- Не обтяжуй себе питанням, я не захопив її.
- Я не збирався.
— Ну добре, — пробурмотів голова Самарян і простягнув долоню у свою руку, дістав звідти п’ять масок. - Ти знаєш техніку Короля Масок?
— Нет.
— Легше кажучи, це вміння швидко змінювати маски. Ось так.
Руки голови Самарієн засунулися, а разом з ними помінялася і його маска. Сон Мін, звузивши очі, уважно дивився. Він був настільки швидкий, що хлопець не поспівав за ним.
- Це одна з моїх головних Ци. При достатній швидкості навіть не доведеться прикладати силу. Швидкість - ось що потрібно, щоб використовувати мої Ці.
Сан Мін відчував це. Усі технології голови Самарієн були надзвичайно швидкі. Через високу швидкість виникнення Нейгуна і використання енергії в технології, сила збільшувалася та не вимагала великих витрат.
— Спробуй керувати цими масками, силою нелюдя і Нейгун. Тренуйся міняти їх.
— Скільки часу?
- Поки я не буду задоволений. Це не просто. Я також здобув перевагу і ці вміння разом з іншими Ци. Але з твоїм талантом... Здається буде важко навчати їх усі разом. Тому я думаю, що треба постійно повторювати.
— Ви для цього носите маски?
ти наполовину правий. Маски потрібні мені щоб приховувати особистість, тому вони харчуються від Нейгун. Це техніка, а інша половина - мої особисті уподобання. Я вже говорив Малому Дияволу, хіба використання масок не робить мене більш загадковим? Я можу змінювати їх за бажанням. Та й феям подобається, — сказав голова Самарієн.
Сан Мін не міг здивуватися. Він використовує маски з допомогою Нейгун, але хлопець не міг вловити жодного його пересування.
— Швидкість набирається не безрозсудним використанням Ци. Використай цю маленьку кількість для швидкого пересування.
Голова Самарян пішов на крок назад.
- Я не буду зупиняти тебе робити це з Ві Джи Хюн. Але що подумають феї?
я зрозумів...
Сон Мін скромно схилив голову. Побачивши таку реакцію, голова Саман зник з його очей.