— Ха-ха-хо!
Кім Джон Ген знову розсміявся. Піднявся Сун Мін випромінював погану енергію більше, ніж будь-хто до цього. Його не можна порівняти з королем магів, але зловісна сила від нього була смертельною.
"Що?..." - Ходже був збентежений.
Сила Ходже йшла до нього, і він не міг в це повірити. Навіть якщо Сун Мін перетворився на нелюдя, він все одно б не впливав на Ходжу. Але Ходжу не міг взяти під контроль силу, яка переходила від нього до Сун Міну.
Хлопець нічого не бачив. Довкола нього гойдалася червона сила. Те саме бачив Прескан — це маска смерті, яка поширювалася навколо пелена тривога і жах.
Сан Мін не шукав списа. Він з усіх сил намагався не заснути, а тіло було під контролем.
— Не-е-ет! — Почулось розчарований крик Енвіруса, який намагався утримати захисну завісу.
Він знову отримав долю Каїна, якому було приготовлено трагічну смерть. Донедавна Енвірус вірив, що його доля ще не досягла.
Але чи це справді так?
Що він може зробити в цій ситуації?
Зараз він не може навіть добре розгорнути захисну магію. Може саме в цей момент смерть його наздоженуть?
« Ні!»
Енвірус подивився на Сан Міна.
Айне припинила атакувати, а леза з її тіла повернулася до неї. Після такої руйнівної атаки Айне зовсім не здихалася. Вона мовчки подивилася на Сан Міна і тіло несвідомо відречило. Айне хотіла отримати серце. Так само, як і в неї. Вона хотіла вирвати його і з'їсти.
Тіло Сан Міна не діяло, але це швидше було затишя перед бурею. Скоро прийде шторм.
Айне попрямувала до Сун Міну.
Затишє скінчився.
Сун Мін повернувся до Айні, оточеної щупальцями. Хлопець підняв руку, закликаючи техніку.
Початок був тихим.
Щупальці, які збиралися розірвати Сан Міна, зупинилися в його долоні. У них не було вибору, тому що сила з рук Сун Міна схопила Айне.
— У-у... — Сун Мін видав звук, який пролунав луною, наче глибоко в печері.
Незважаючи на те, що її атака була зупинено, агресія Айне не зменшилась. Праву руку вперед, ліву в кулак. Айне на інстинктивному рівні розуміла, що відбувається. Щупальця за плечима готувалися до розгортання захисту.
Вдар кулаком розморозив щупальцю Айну і вона впала на землю, не зумівши дати собі раду.
— А-а! — Покрикнув Сан Мін, порушуючи тишу.
Хлопець впевнено встав на ноги і, схопивши Айне, відкинув її назад. Він відкрив рот і зібрався розірвати її горло.
Її голова була наполовину розмозжена, але Айне не померла. На відміну від чорного серця в людському тілі, як у Сун Міна тіло Айне здатне регенерувати.
Вона двома руками схопила Сун Міна за обличчя, намагаючись розірвати його лезами.
Хлопець, за допомогою легкої диму, що оточувала його, відкинув леза.
Енвірус втратив дар мови, дивлячись на бій де обидва намагаються з'їсти один одного. Він не міг бути спокійним, тому що незважаючи на те, хто переможе, той стане монстром і може написати нову історію.
« Нужно їх зупинити? Чи втекти?» — сумнівався Енвірус.
У такому стані, в якому він перебував тепер, йому не вдасться подолати й одного з них. Але якщо він утече і спасеться, то що йому робити далі?
Енвірус прикусив губу. Він не хотів наділити Сан Міна силою. Він пішов до сплячого лісу, щоб переконатися у своїх думках — не більше.
Все вийшло випадково.
Сон Мін почув про Енвіруса, який пройшов випробування і зрештою став жертвою Еверуса.
Маг зустрівся в лісі з Ходже. Він дізнався, що дух чекав « того, хто повернувся », а їм — Сан Мін.
Енвірус знав, що Сун Мін переслідує його і скоро прийде за ним до лісу. І, звичайно, зустріне Ходже.
Це стало наступом долі, і Енвірус не міг зупинити його.
Тоді він залишив Рубі і збирався спостерігати за станом Сун Міна.
Де все пішло не так?
Йому не слід було йти до Спящого лісу? Коли він зустрівся з Ходже, чи потрібно було спробувати його знищити? Треба було сказати Сан Міну, щоб він ніколи не входив до лісу?
Ні, що думати про це зараз. Все вже сталося.
Енвірус сам був винен у тому, що течія повернулась в це русло. І все, що сталося, мало статися.
"Може мій вибір і мої дії не важливі зовсім."
Енвірус дуже дихає. Він більше не намагався застосувати захисну магію, адже його вибір в цьому кінці долі зовсім не важливий. Хоч би яким видатним магом він був, то не міг змінити долю.
Він і сам чудово це знав.
- Чортова доля! — выругал Энверрус.
Після поразки кількох вищих духів він не відновиться навіть за допомогою еліксиру.
Енвірус злегка посміхнувся і повільно підняв обидві руки. Він знав, що його вибір нічого не змінить, але він все - таки прийняв рішення. Він не збирається здаватися Спящим Лісу. Енвірус зібрав силу в обох руках.
- Велика мана! — хриплим голосом пробурмотів Енвірус.
Кім Джон Ген, який сидів у небі і побачив здивоване обличчя. Він колись був звичайним магом, тому знав, що збирається зробити Енвірус.
— Я віддаю тобі своє життя!
Життя. Він отримає величезну кількість мани в обмін на своє життя. Однак, життя тільки одне і після обміну ним мусить померти.
Мана вносилась у тіло Енвіруса. Така кількість манів повністю відновила його тіло. Маг простягнув руку в бік кулі, залишеного Арбесом. Шар згорів у синій колір, і сила землі об'єднана з Енвірусом. Айн була в крові, бо Сун Мін відірвав їй не тільки щупальця та леза, але й руки. Однак її лють все ще не вщухала. Вона кілька разів відновлювалась і кидалася на Сан - Міна, який був у вступі.
Енвірус спокійно озирнувся навколо.
Якщо можливо, то обоє.
Сан Мін все ще намагався прийти в себе, але тіло його не прислухалося. Воно лише хотіло зжерти Айну, а величезна магічна сила покривала його.
Те саме можна сказати і про Айну. Вона швидко змила вгору.
Червоний вогонь охопило землю.
Енвірус уник їх атаки і приготувався розкрити магію. У нього було багато сил, але мало часу. На кону стояло його життя.
Хто небезпечніший?
Сан Мін.
Енвірус направив долоні до парні. Літера на його руках зашевелися. Переповнена маною магія вибухнула.
Сон Мін простягнув руки до хвилі мани, яка обкутує його. Магічна сила розірвалася і пробила небо. Енвірус бачив усе на власні очі, але не міг повірити.
Да. Він справді небезпечний.
— Вибач, — щиро вибачився Енвірус.
Може бути Сан Мін і був жертвою, але маг не збирався залишати його в спокої.
Енвірус закликав стільки магії, скільки він здатний створити. Досить магії, щоб угамувати звіра.
Простір розірвався. Сіре світло з тріщин понісся до Сун Міну, який зібрався ухилитися від цепей, але вони схопили його.
Через ланцюг магічна сила потекла в його тіло, але Сун Мін вивернув їх.
— Нет!
Він не розумів чому Енвірус його атакує, але він знав, що тіло не прислухалося його через силу. Він не міг розкрити Ці, але сила випливла.
Сан Міну здавалося, що зараз він міг би зламати Амджона навіть не використовуючи Ці. Однак Енвірус був небезпечним противником, оскільки знав про магію. Він помре від рук Енвіруса, але йому не хотілося помирати.
Свідомість Сан - Міна затремтіла, а огляд змінився.
- Що ти робиш? — втрутився Ходже.
Образ монстра виглядав як тоді, уві сні Сан Міна. Від кроків Ходже Земля вибухала.
— Прийди в себе! — Я сказав Ходжу, оскалюючи зуби.
Ходже підняв кулак і вдарив Сан Міна. Той заволочив від болю.
- Навіщо ти мене вдарив?
- Ти погрожував кинути мене в горщик! Будь вдячний за те, що витримався дуже легко, — сказав Ходж.
Його вдарили не по-справжньому, але біль все одно відчувався. Сан Мін оглянув червоне і чорне простір.
- Де я?
— У твоїй свідомості, — відповів Ходжу. - Воно не відрізняється від сну.
- Чому я тут? Ні, чому ти тут?
— Я прийшов сюди, щоб розбудити тебе, — відповів Ходже. - Я хотів розібратися з цим самотужки, але твоя свідомість надто сильна, тому для початку потрібно його розбудити.
- І що ти будеш робити?
- Скажи мені, чого ти хочеш? Хочеш протягнути ноги? — запитав Годжу у Сан Міна. - Що ж, в житті і таке буває. Хочеш померти таким чином? Ти ж казав, що не хочеш стати канібалом. Подивися на себе! У тебе вже тіло монстра, а від людини в тобі залишився тільки розум. Якщо ти заснеш, то й людяність навіки засне в тобі. Ти знаєш, що це означає?
- Я стану нелюдом...
— Да, придурок!. Гаразд, ще не пізно, — Ходжу повернувся. — Таке відбувається вперше. Ти занадто... Інший. У тебе вже тіло нелюдя, але ти ще утримуєш людяність. Як би не був твій розум...
- Ти сказав, що ще не пізно? — перепитав Сан Мін.
Ходжу кивнув.
— Подивися туди, — дух показав пальцем. — Це причина, чому ти інший. У тебе ще залишилося людське свідомість. Ти відділився від нелюдя. Ти просто заснув.
За стіною свідомості хтось схибив. Незрозуміле тіло боролося, але перед очима нікого не було.
— Це ти, — сказав Ходжу. - Зараз у тебе б'ється монстр. Ти перетворився на нелюдяна. Якби я зміг пробити цю стіну, то знищив би її, — сказав Ходж і присів.
- І що робити?
— Це перетягування каната, і переможець буде тільки один. Зараз він володіє твоїм тілом... але ти можеш перетягнути управління назад.
Сун Мін був першим, хто врядив між людиною і нелюдом.
Ти ж не можеш сидіти склавши руки. Час у світі свідомості тече повільно, але твоє тіло близько до смерті.
— Я знаю.
До того як він прокинувся завдяки Ходжу, Сан Мін бачив себе і Енвіруса. Часу було небагато, і Сан Мін побіг до стіни.
« Не думав, що доведеться боротися з самим собою».
Він не знав, що прийде і такий день.