Яна покинула Ормур і Цзоу це добре знав. Звичайні не здогадувались про це, але Цзоу знав. Звичайно, він дізнався про таємницю Яни не власними силами.
— Правда? — запитав Цзоу, дивлячись на вогні Ормура.
На його слова біля створіння закинуло головою. «Оно» було загорнуто в велику робу, тому було незрозуміло жінка це або чоловік.
— Яна покинула Ормур.
Та й по голосу було не зрозуміло хто ховається під капюшоном. Голос був схожий на тонкий чоловічий або жіночий.
- Вона не повернеться ще близько місяця. Яна дістанеться до магічного павільйону з її швидкістю за два дні, там вона буде молитися близько десяти днів.
— Хм...
Цзоу, склавши руки на грудях, кивнув. Він не зрозумів, що означає "магатичний павільйон", але знав одне: Яна черпала свою силу з цього місця.
Коли він дізнався про це, то зібрався слідувати за нею, але дивний чоловік попередив, що Цзоу не призначено дістатися туди. Звичайно, йому було шкода, але все ж він залишив спроби знайти магічний павільйон.
Місяць перед поверненням Яна. Насправді кілька років тому Цзоу залишив Ормур, бо боявся смерті від рук Яни.
"Але це було тоді."
Спогади були свіжими.
У той момент він кинув все і втік з Ормура, але не зараз. Він відчував, що його дім був порожній, тому Цзоу думав позитивно.
Для перемоги він був готовий на все. Цзоу згадав зарозумілі обличчя Яни тоді в селі, її гострий погляд і лють.
"Хм-м»
Це відчув, як закинула кров всередині. Він завжди думав про те, як поразить Яну, але дивний чоловік поруч з ним не звертав увагу на Цзоу.
Цзоу було легко керувати. Незважаючи на його величезну силу, він був під впливом з боку.
« Напевне, він знову думає про те, як бив Яну », — подумав дивний чоловік.
Це була лише здогадка, але він і не підозрював наскільки близький до істини.
- Як тільки Яна залишить Ормур, ніхто не зможе тебе зупинити. Якщо ти не збрехав.
« Яни, яких немає, — сказав Цзоу сам собі для того, щоб запевнити себе, що вони не підтримали мене ».
— Якщо ти не брешеш, то вставив дивак поруч і розсміявся.
— Я не вру. Я дотримаю слово. Зірка демона стоїть над містом Ормур, відомим своїми білими ночами. І як я і обіцяв, я віддам її тобі.
Таку угоду уклали Цзоу і дивний чоловік.
За місяць до їхнього зібрання він знайшов пряте Цзоу і запропонував йому угоду, щоб стати намісником Ормура в обмін на прохання. Його бажання було не просто: вбити всіх нелюдей в Ормурі, поки Яна відсутня.
Цзоу прийняв пропозицію, як ніколи. Він знав, що майже всі нелюди в місті були слабкіше його. Крім того, з’явилась ще одна причина, чому Цзо не міг відмовити дивному чоловікові. Щоб повністю зайняти трон в Ормурі потрібно вбити незадоволених.
— Пошли, — промовив Цзоу і широко розкрив свої палаючі очі.
Дивна людина повільно кивнув, і вони попрямували до Ормуру.
***
Сон Мін сидів, схрестивши ноги, і стежив за диханням, не вимовляючи ні слова. У перший раз потрібна концентрація, але після того як звикнеш, цей метод дихання буде отримуватися на непритомному рівні.
« Але до цього ще далеко».
Сан Мін і сам добре знав, скільки потрібно для адаптації до нового. Кожного разу, як ми опанували нову техніку, проходив повільно, але Сан Мін не здавався.
"Чувствуєш?" — запитав Ходжу.
Сун Мін почув його слова наче здалека. Він бачив зміни, які відбуваються в його тілі. Кожного разу, коли використовувати силу в підземеллі Сун Мін відчував, як це відбивається на його тілі. Але не зараз. З кожним подихом він відчував, як скуплена сила починала рухатися.
Як вона спершу поширювалася по всьому животу, а потім по венах. Сон Мін підняв руки, зберігши темп дихання. Червона енергія наповнила його долоні.
Насправді, розкриваючи ним техніку виглядала слабкою.
« Нічого не зробиш. Твоя сила слабка. Ти просто береш мою в потрібний момент."
« Дай один раз» — подумки попросив Сан Мін.
Тоді Ходжу засміявся і відправив йому частину сили.
Сан Мін відчув знайомий біль. Але ще до того, як вона стала занадто сильною, Сун Мін знову зітхнув через дихання. Сила в правій руці вибухнула і мала більш насичений червоний колір.
Він відчув дивну легкість. Сила Ходже була неймовірною. Сун Мін також володів чудовими технологіями, але вони не йшли в жодне порівняння з силами Ходже.
« Це природно. Я прожив інше життя в інший час. Навіть якщо ти тренувався 2100 років у світі свідомості, світ розуму все ж не реальний".
Ходже розумів Сан Міна.
« Але не піддавайся занадто. Навіть за диханням управляти силою все одно небезпечно. Ти особливий, але якщо будеш брати занадто багато моєї сили ти все одно перетвориться в нелюдя".
— Я знаю, — сухо відповів Сун Мін.
Сан Мін розкрив Фіолетовий Закот чудового Посуви. Він підтримував техніку і змішував її з новим способом дихання.
Це не просто.
За допомогою Ходжу він міг легко використовувати Фіолетовий Закот чудового Посуви, але покладаючись на дихання потрібно було продумувати кожен подих. Він зосередився, і знову вмістив техніку та дихання.
Сила почала змінювати колір. Він додав Нейгун, і вона охолола в фіолетовий. Сон Мін уважно стежив за нею, але потім голосно зітхнув і зупинився.
"Складно".
Непривілейовані рухи були дуже важкими, і треба було повністю зосередитись. Але все добре, бо він дізнався про метод і тепер треба лише звикнути до нього.
— Дивовижно, — заговорили з Сон Міном Абрум та інші спостерігачі.
- Учню, ваша сила величезна. Отже, ви є особисто вибраними Богом.
Звичайно, сили мешканців, які вони отримали від залишків, і сила Сун Міна, отриману безпосередньо від Ходжу, була істотно різною.
— Невже Диявол, що втратив контроль над собою, ще не повернувся?
— Поки що ні, — відповів Абрум.
Диявол і Рубі виходили в Ормур, бо вони були тісно у лісі.
Звичайно, білі ночі в Ормурі могли бути небезпечними, але Божевільний Диявол був майстром трансцендентності. Тільки найсильніші не люди могли запанувати з ним. Крім того, Диявол був дуже розчарований тим, що Цзоу не в Ормурі.
— Не засмучуйтесь.
З цими словами вони виходили в місто. Ормур відрізнявся від тих місць, які Диявол замаскував. У наметах продавали різну їжу, а продавці були нелюдами. Небеса сяяла іншими квітами, а Рубі постійно відволікався на феєрверки.
- Нічого не зробиш...
Рубі втупилася на феєрверки і трохи пізно прийшла, подивившись на Немилого Диявола. Той тримав шашлички в обох руках і посміхнувся Рубі.
— Да. Нічого не зробиш.
Він би хотів помститися, та нікому. Йому не здавалося, що це бажання розвіється з часом, але тепер йому нікуди було направити гнів.
— Повеселись, раз уже ми вийшли. Не хмуріться!
— Так, так.
Він знав, як сильно про нього піклується Рубі. Тому він намагався проігнорувати погані думки і пішов за нею.
- Шкода, що Сун Мін не прийшов. Було б непогано ось так вийти всім разом.
— Йому не потрібна емоційна віддушиність, все добре. Можливо, він подолає стіну і навчиться використовувати силу.
Сун Мін уже перевершив Диявола, який зійшов на землю і мав силу. Не буде перебільшенням сказати, що він майже досяг вищості. Якщо він продовжить, то, можливо, скоро зробить це. Він стане майстром вищості, яких майже немає у цьому величезному світі.
Диявол, який втратив контроль над собою, не заздрив. Він просто був упевнений, що Сан Мін рано чи пізно зруйнує стіну. Чи можна її подолати, чи ні - справа особиста. Треба насамперед дивитися на своє здоров’я.
— А, до речі, коли з'явиться твій господар? — запитав Божевільний диявол у Рубі.
Вона скручала і потиснула плечима.
— Кажуть, що він на півдні. Може ми зустрінемо його в недалекому майбутньому.
Господар Рубі, Енвірус, був однією з найчарівніших осіб. Мабуть, він не з'явиться через справи, але Рубі все одно боялася, як би йому нічого не сталося.
Диявол, який був божевільний, вирішив розвіяти повнулу Рубію.
Але в цей момент десь удалеці пролунав вибух.