Ви Джі Хюн подивилась у вічі головою Самарьоне. Вона не могла повністю зрозуміти його слова, і це її дещо зачепило. Адже голова Самарьон знав про Сан Міну щось, чого вона не знала. Хоч вона нічого і не висловила, але помітно нахмурила погляд.
- Що таке? Ти ревнуєш? — Сміючись, запитав голова Самарян.
На його запитання Ві Джі Хюн приклала руки до щоків.
— Реву?. - Вона тихо повторила це слово.
Ві Джі Хюн ніколи не задумувалася над цим протягом усього свого життя.
— Не можу бути...
- А мені здається, що це так. Ну, зараз саме час. Час молодості. Не вважаєш?
Не дивно, що голова Самарьону був такий щасливий, але його сміючий вигляд не подобався Ви Джи Хюн.
Вона не була впевнена у своїх почуттях, але цей чоловік їй точно не подобався.
- Чому ти в масці?
— А хіба це не цікаво? Я просто надів маску, але це дає співрозмовнику нові відчуття. Я люблю маленьку бутафорію.
— І тільки тому?
— Да. Тільки тому. Щоб дати співрозмовнику магічні відчуття. А ще маски, на відміну від справжнього обличчя, зручно змінювати.
Чоловік закрив руками маску. Коли він прибрав долоню, на його обличчі вже була інша краса. Маска тварини.
— Правда ж, хіба це не цікаво?
Глава Самаряна міняла маски кожного разу, коли закривав руками обличчя. Він робив це настільки швидко, що Ві Джі Хюн не встигала стежити за ним.
Незважаючи на її поганий стан і те, що вона не могла використовувати Нігун, вона думала, ніби зможе відрізнити дії голови Самарієн.
— Тобі не цікаво, — дивлячись на її реакцію, чоловік повернувся до першої маски.
Він сів, схрестивши руки на грудях, а Ві Джі Хюн так само дивилася на нього байдужим поглядом.
— Здається, тобі дуже подобається цей хлопчисько.
— Ми просто друзі...
- Ну що за виправдання? Я ж бачу, що це не все. Але це не моя справа, бо я сміявся і сказав голова Самарієн.
Ві Джі Хюн дивилася на його маску так, ніби хотіла проколоти її поглядом.
— Ты... Що ти збираєшся з ним зробити?
« Я хочу, щоб він став моїм учнем », — легко відповів чоловік.
Він, найсильніший у фракції король Ян Іль Чон, збирався зробити Санміна своїм учнем. Ві Джі Хюн не могла здивуватися. Мало кому вдалося особисто його побачити, а якби їм дали такий шанс, люди б вишикувалися перед ним у черзі.
— Зачем?
— Хіба я не казав? Мені більше подобаються люди, які докладають зусиль, ніж ті, хто просто талановитий. Я зможу сліпо бачити все, що заманеться.
Ві Джі Хюн мовчала. Стати учнем голови Самарієн - неймовірний шанс, який випадає далеко не кожному. Але чомусь десь, глибоко в душі, їй стало гірко. Ві Джі Хюн навчила Сун Міна основам Ці, Безскінченності Коп'я Дев’яті Небес і Фіолетовому Закату чудового Посуви. Для Ві Джі Хюн це були сильні техніки, але техніці глави Самарієн... Безсумнівно, що так. Якщо він вивчить нові технології, то може закинути те, чого його навчила вона.
"Немає, марення якесь."
Це вже занадто. Хоч би як сильними були голови техніки, це не дає підстав відмовитися від звичайних Ці. Але тривога і незручність нікуди не пішли. Ві Джі Хюн втупилася на главу Самарьонену, а той тільки з усмішкою прийняв її погляд.
- Ти ж не знаєш, так? - Пробурмотів глава Самарён. — Мабуть ні. Адже у тебе талант з пелюшок. Він отримав від тебе визнання, став тобі рівнею. Але ти ніколи не дізнаєшся, як він прожив десять років, щоб досягти цього.
- Що ти...
- Я хочу розповісти тобі, але це не моя роль. Якщо хочеш почути, запитай його особисто.
Ві Джі Хюн намагалася схопити його, але в її руках залишився тільки туман.
— Наступного разу ми зустрінемось особисто, — почувся його задоволений голос.
*** - Примарний Коп'єносець у Дейвні.Чорна Собака був охайно одягнений.
Хоч він і кричав, що на голодний шлунок думає краще, але таки навчився орієнтуватися в ситуації. Всередині загону він міг діяти як завгодно, але не тут. Тому він помився і зачесався, хоча й не любив це. Крім того, він одягнув найкращий свій одяг.
— Я знаю.
Дракон Дощя Че Ґаль Те Рен ще не став головою родини Ча Галь. Але його батько вже передав йому більшість справ. Тому Чорна Собака і Че Ґаль Те Рен сиділи один навпроти одного.
Ми не можемо ігнорувати Малого Диявола, який убив Ю Хо Джона. Ми вже зв'язувалися з Вами через мурім.
— Угу.
Че Галь Те Рен повільно кивнув головою. Він ще не глава, але від нього вже виходила аура шанованого майстра.
Він дістався до рівня абсолютності? Чорна Собака подивився йому прямо в очі.
- Я не хочу викликати паніку в сім'ї, але...
— Якщо Ю Хо Джон мертвий, — сказав Че Ґаль Те Рен, - то треба вважати, що Примарний Коп'єносець досить рідкісний по силі майстер в Ерії. Хіба вам не надсилають допомогу з муріма?
— Наш загін...
— Що можуть зробити сім’ї? — Посміхаючись, запитав Че Ґаль Те Рен.
Чорна Собака теж посміхнувся і пішов назад. Насправді, у нього не було слів. Його загін не виділявся в плані бойової сили, але вони ще не знайшли доказів знаходження Сун Міна у Дейвні.
— Не виганяйте нас занадто. Наш голова наказав попросити у Вас допомоги.
Ха-ха! Я знаю, просто це дратує. Голова сім’ї Че Галь і муріма вже обговорили це. Примарний Коп’єносець небезпечний противник, а голова муріма не виділив сили на його вбивство.
- Хіба ви не уклали угоду? — запитав Чорна Собака без задньої думки.
Але Че Ґаль Тен серйозно сприйняв це.
Він на деякий час стиснув губи і задумався.
Глава Че Галь.
Че Галь Те Рен був його сином, але він і сам не знав якої людини його батько. Но... Він не прийняв би пропозицію на шкоду своїй сім’ї. Для цього має бути вагома причина.
— Для початку проведемо розслідування.
Звісно. З цим не буде проблем. В Дейвні є людина, яка шукає людей.
— Маг? — Че Ґаль Те Рен підняв очі. - Ви вірите чарівникам?
- Ви, мабуть, погано знаєте південь. У цих краях маги більші за інших, він висміявся.
Чорна Собака була здивована, але далі не відповідала.
"Сім'я Тан і нам Гун теж не залишаться осторонь".
Вбивство Примарного Коп’єносця — це, свого роду, великий захід. У домі Дейва Че Галь була авторитетною сім’єю, тож вони не могли залишатися осторонь. Крім того, вони запросили трьох інших родин і не мають причин брати участь у них.
На виході Че Ґаль Те Рен зустрівся з Мо Ен Се Джін. Вона нахмурилась, а Че Ґаль Те Рен зрозумів, що двері, через яку він вийшов, ще не зачинилися.
Чорна Собака вийшов вперед, не звертаючи уваги. Він мило посміхнувся і притягнув Мо Ен Се Джін до себе за талію.
— Идем, дорогая.
— Так, — відповіла Мо Ен Се Джін і кивнула.
Чорна Собака підняв погляд і побачив холодну посмішку Че Ґаль Те Рен. Мо Ен Се Джін відчула, як його руки лягли на її талію. Коли вони дійшли місця, де Чорна Собака їх не бачив, Че Галь Те Рен опустив руки і мовчки пройшов повз Мо Ен Се Джін.
Трохи погодя вона важко зітхала. Вона вже звикла до холоду. Їхні почуття вже давно згасли. Якби не їхня дитина, то невідомо, як до неї ставився б Че Галь Те Рен.
— Ох...
Мо Ен Се Джін відчула порожнечу в грудях.
Вона пройшла коридором і подивилася на сад. У цей момент вона зустрілася очима з Намом Гун Хі Воном і не стала відводити погляд. Врешті-решт, вона просто в відкриту зупинку на нього.
Минуло два дні, і вони дізналися місце розташування Аладура. Сон Мін швидко вийшов з готелю. Диявол, який уже був злим мисливцем, пішов за ним.
Поки вони сиділи в готелі, Сун Мін через Ереріс дізнався про мага Аладури. Це було необхідно, оскільки вплив чарівників на півдні був зовсім іншим. Сан Мін не міг проігнорувати Аладура.
Він намагався знайти Квон Джона через Еребріс, але зазнав невдачі. Але тепер він знайшов Аладура. Він був видатним магом і шукав людей краще, ніж уявляв собі Сан Мін.
На вулицях він віщував тільки заради розваги, але якщо він намагатиметься, то міг знайти не лише труп, а й живого чоловіка у лісі.
« Є різні види магії» — сказав Ходже.
Як тільки вони прибули на південь, Ходжу став багато говорити. Він швидко визнав свою батьківщину в Дейві.
Чулося м'якіння.
Сун Мін і Божевільний Диявол зупинилися й подивилися на чоловіка, який сидів. Він був маленького статуру, на ньому висіла мішенька. Сун Мін, озирнувшись довкола, зрозумів, що немає потреби бути гострою.
— Эй, — Аладур першим заговорив.
Він подивився на Сан Міна і посміхнувся.
- Ти прийшов попросити мене про щось?
— Я хочу знайти людину... - Сан Мін знизив голос.
У закоулі нікого не було, крім Аладура і кішки. Сон Мін повільно підійшов до нього. Аладур був чорним. Його маленькі кучеряшки спадали на обличчя.
- Я майстер в цьому. Даси грошей і я знайду кого скажеш, - Аладур торкнувся своїх браслетів.
Сан Міну сподобалося таке ставлення. Він дістав гроші.
- Кого ти хочеш знайти?
Сан Мін дістав із сумки волосся, а потім сів навпроти.
— Я хочу знайти того, хто наклав прокляття на власника цих волосин. Його місце розташування.
- Знайти волоцюгу не складно, але ось того, хто наклав прокляття... Надто мало грошей.
- Скільки треба?
— Більше цього в десять разів.
На це він був готовий віддати хоч все. Сан Мін дістав ще грошей і Аладур посміхнувся.
— Що ж, приступимо.
Аладур взяв волосся і почав діяти. Сун Мін вперше бачив таку магію, і вирішив простежити за Аладуром. Згубивши волосся досить довго, він застосував техніку. Аладур почав промовляти невідомі закляття.
Тоді з волосся потек чорний туман.
- Жахливо!
Аладур висунув мову.
Він обережно простягнув руки у чорний туман. Той став густішим, і маг втягнув його.
— Лез... — Аладур закрив очі. — Великий ліс... де... Я бачу дерево. Дуже велике дерево... Довгі вуха... ельф. Він яскраво одягнений. Це ліс ельфів?
Аладур все ще бормотів з закритими очима. Сон Мін слухав його, затамувавши подих. Але той більше нічого не говорив. Його на деякий час затрясло, а потім він відкрив очі.
— На цьому все, — сказав Аладур. - Це дуже сильне прокляття. Я зрозумів, що це ліс ельфів, але більше я не знаю.
- Цього достатньо.
Квон Джон у лісі ельфів. Більше і не потрібно знати. Сан Мін піднявся на ноги.
— Хто ти? — послышалась позади.
У закоулі стояв добре одягнений чоловік.
Че Галь Те Рен.
Він бачив його вперше за кілька років, але зміг дізнатися його обличчя.
- Ти не виглядаєш як студент конфуціанства.
Навіть за допомогою техніки він не зміг приховати все. Че Галь Те Рен був сильним майстром. Він зміг побачити Сан Міна через техніку.
- А ти не виглядаєш як мисливець.
Че Ґаль Те Рен перевів погляд на чванство Диявола і підійшов.Тот, потираючи бороду, відповів:
— Мисливець може і не виглядати як мисливець.
- Не жартуй зі мною.
Че Галь Те Рен насупився.