Ліс і глава Самарєн. Він відклав ці думки на потім. Спочатку треба йти на південь. Прибувши туди, треба знайти плем’я і навчитися керувати силою та отримати скарби Ходжю.
До того ж, є чутки про те, що там є маги, здатні розповісти про рішення прокляття Ві Джі Хюн.
Шлях на південь займе багато часу, але йому було все одно. Він хотів так думати. Вони вийшли з штабу Самарян і відразу сіли на поїзд. Тому що Самарян приклали до цього руку, і охоронці на станціях просто неохоче дивилися на Сан - Міна, але не робили жодних дій.
— Не влаштовуйте неприємностей. — Полісмен на станції попередив, протягнувши квиток.
Незважаючи на те, що бісів поїзд був задоволений ще одною подорожжю поїздом, то трохи засмутився від того, щоб покинути місто.
— Можна прийти наступного разу. — Вона сказала, що сидить поруч Рубі.
Сун Мін підтримав Ві Джі Хюн, примусив її біля себе. Поїзд напав. Навіть стільці тремтили. Ві Джі Хюн дивилася у вікно.
Вона мовчки дивилася на пролітаючий пейзаж, не виявляючи незадоволення з приводу несподіваного від’їзду. Їй нічого... було сказано.
Рубі часто моргаючи, втупилася на Сан Міна і Ві Джі Хюн.
Це була раптова зустріч.
Вони не розмовляли, тому Рубі мало що знала, але їй була відома одна дівчина перед нею - знаменитий маленький диявол Ві Хюн.
У підземеллі вона мало не була вбита її двійником, а наприкінці підземної подорожі вони зустрілися з справжньою Ві Джи Хюн.
Дивно. — Заговорив Божевільний диявол.
Він, стоячи, схрестивши руки на грудях скеровував погляд то у вікно, то на Ві Джі Хюн.
- Ти казала, що тобі 23. Майстер вищості в цьому віці... На моїй історії не було подібного випадку, і взагалі в історії цього світу.
— Божевільний диявол Пэк Вон Пе.
Ві Джі Хюн заговорила. Її погляд перейшов від вікна до Божевільного диявола.
- Десять років тому, відколи я покинув Дженабіс, я чув чутки про тебе.
- І як я тобі на особистому зібранні?
Ві Джі Хюн не могла відразу звернутися до Сумасшнього диявола неформально.
Той заговорив.
— Здається, тебе буде легко перемогти.
— Хаха! — Ви Джі Хюн засміялась.
— Напевно. Я не торкався переваг. Протягом десятиліть я не міг цього зробити.
- Це звичайна справа. — пробурмотала Ви Джи Хюн.
Її слова Божевільний диявол тільки розсміявся. Це був сміх з невеликою толикою самознищення.
- Зараз твоє тіло не в тому стані, але коли тобі стане краще, бійимось.
— Ладно. — сказала Ви Джі Хюн і приклонилась головою до вікна.
Прокляття стало сильнішим. Перед приїздом до Рубеса вона страждала від того, що не могла використати Ці, але нічого іншого. Але не зараз. Як би вона не докладала зусиль у Нейгун, то могла б і дихати.
І це не через війну з Юом Джоном. Вона вже видужала від тих ран. Ві Джі Хюн відчувала, як прокляття посилилося.
« Мені стає важче залишатися в свідомості".
Зараз. Її накривав сон. Дремота, з якою вона ніяк не могла боротися. Ві Джі Хюн прикусила нижню губу.
Тук.
Рука Сан Міна накрила долоню Ві Джі Хюн. Ві Джі Хюн здивовано подивилася на нього.
- Можеш поспати.
— Ага...
На його слова Ві Джі Хюн злегка кивнула головою.
Вона не хотіла спати.
Дивна справа.
Сюн Міна відчула себе комфортною.
« Це і єсти спокій».
Ві Джі Хюн трохи пізно дізналася про свої почуття. Вона заплющила очі, а вже дуже скоро вона почала хропіти.
— Жаль. - Пробурмотів Божевільний диявол. - Хто ж знав, що коли вона досягне вищості, то стане настільки безсильною... Зараз маленький диявол Ві Джі Хюн не здолає і простих людей.
- Мабуть.
Спляча Ви Джі Хюн обблокувалася на плече Сан Міна, а той збився кулаком.
- Мені потрібна ваша допомога...
- Що ти збираєшся робити? Ми вже домовились піти на південь. Хоча справ і додалося, але ми все одно підемо.
- Може доведеться битися з мурімами.
— А точно, ти здається забув. Моє прізвисько Божевільний диявол. Я вже борюся з ними протягом 10 років.
— И с Чон Вэ Чон.
- Нарешті. — Божевільний диявол захихикав. - Було б непогано зустрітися з Квон Джоном знову. Хочу перевірити дещо. Наскільки я просунувся за 10 років. І наскільки Квон Джон знаходиться попереду.
Але Сан Мін цього не хотів. Він не хотів битися з левами Чон Ве Чона. Тому що не був упевнений. Сон Мін був на неймовірно високому рівні абсолютності, але не був впевнений у тому, що коли він б'ється з одним із шести найсильніших, то зможе захистити Ві Джі Хюн.
Поїзд зупинився біля південних воріт.
Сан Мін не став будити Ві Джі Хюн, а взяв її на руки. Божевільний диявол підвівся позаду нього, а Рубі перекрутився в вогник і залетіла за пазуху.
— Уходите?
Як тільки вони вийшли за ворота, їх чекав Ю Хо Джон. Два дні тому на цьому місці він вже вбив Ю Хо Джона. Після цього він, не виходячи чекав їх. Сун Мін подивився на нього і заговорив.
— Ви мене зупините?
— Не могу. — Він відповів. - До того ж ти з Божевільним дияволом.
- Тоді навіщо ви тут?
- Я хочу дещо запитати.
Ю Джон не був одягнений в озброєння і при ньому немає зброї. Його спис було впритул прямо біля місця, де стояв Сун Мін. Ю Хо Джон повільно продовжив:
- Ти захищатимеш маленького диявола?
- Якщо зможу.
- Я вже казав тобі, що це створить прірву між тобою і муримами.
— Я знаю
- Ще не пізно. Не хочеш змінити рішення?
— Нет.
— Ясно. — Ю Хо Джон похитав головою. - Я знаю, що мої спроби вбити слабшу Ві Джі Хюн не правильні. Але я все одно діяв. Знаєш чому?
- Тому що вона посланець пекла.
— Навіть якщо вона не чинить зла тепер, немає сумніву в тому, що вона цього ніколи й не зробить. Не можна пускати такого монстра на самотек до тих пір, поки вона не стане непереможною. Через кілька років ніхто не зможе її перемогти.
— Тому ви хочете її вбити?
— Я знаю, що це неправильно. Але я обмежений у діях. Може я помиляюся, а може я і правий. Ю Хо Джон схопив спис.
- Я не можу тебе зупинити. - Він сказав. — Но я мушу. Я вирішив для себе. Я сам себе обмежую і це моя правда.
- Хіба ви не казали, що не можете зупинити мене?
— Я знаю.
Коп'є засверкало. Після того як сяйво зупинилося, той вже був одягнений в обладунки. Ю Хо Джон піднявся і повільно наблизився.
- Два дні тому я не збирався тебе вбивати. Тому що це було неправильно. Але тепер... все вирішено. Ти повинен померти тут.
— Навіщо ж мені такий прибуток? — Сан Мін зітхнув. - По-перше, ви не зможете, по-друге, я не один. І Ві Джі Хюн ще не зробила нічого поганого...
— Хіба я не пояснював? Це моя правда.
Кун.
Ю Хо Джон закрокував вперед.
— З твого боку може здаватися, що не можна вбивати її. Але з мого боку покінчити з тобою і божевіллям дияволом буде правильним рішення.
Обмежений, але чесний. Ю Джон глибоко вірив у все, що робить. В залежності від мурімів Ю Хо Джон особисто так вважав.
Вдягнутий в обладунки, він все наближався. Він не зможе вбити Сан Міна. Навпаки, він помре сьогодні. Але навіть якщо так, він не боявся. Тому що він вірив у правильність своїх дій.
Він не боявся смерті.
— Ммм. — Божевільний диявол застонав.
Він пішов назад і важко зітхнув.
— Ненавиджу таких. Я не хочу втручатися.
— Я зрозумів. - Сан Мін теж не хотів.
Він не насолоджувався вбивствами. До того ж він не вбивав у міру своїх можливостей. У сплячому лісі, у підземеллі. Він хотів убити Чан Дік Су, але не зробив цього. 2100 років він тренувався, але тільки зараз до Суну Міну настав спокій.
Він не хотів вбивати Ю Хо Джона. Він не хотів, щоб його розуміли чи відкидали. Я не хотів. Просто хотів, щоб їхні шляхи розминулися. Але це неможливо. Ю Хо Джон стояв перед ним.
(Якщо не хочеш битися, можна втекти.)
Пробурмотів Ходже.
- Ти збираєшся втекти? — Ю Хо Джон задав питання. - Якщо ти втечеш зараз, може я і не зможу погнатися за тобою. Але я не залишу спроб. До яких пір ти збираєшся бігати від мене?
Чорний і білий.
- Якщо щиро хочеш захистити Ві Джі Хюн, не втікай. Ти ж знаєш, що буде. Я не залишу тебе, тому вбий мене тут. — перекричав Ю Хо Джон.
Він продовжував наближатися до Сун Міну.
Звук удару!
Від сили удару Сан Мін відійшов на півшага назад. Коп'є стало важче, ніж два дні тому. Тоді Ю Хо Джон не використовував всю силу.
Маленький диявол Ви Джі Хюн - зло? Він не знав. В минулому житті вона не чинила зла, крім того, що вбила всіх у підземеллі.
Сон Мін помер у 28 - річному віці.
Ще чотири роки.
За ці чотири роки Ві Джі Хюн не здійснить грандіозних злочинів.
А потім? П'ять років, шість років. 10 років! Яка ж гарантія?
Він не знав, що станеться, тому не може допустити смерті Ві Джі Хюн.
Вибір зроблено.
Він не зможе бути далі сірим. Щоб захистити Ві Джі Хюн він вибрав чорну сторону. Треба вбити Ю Хо Джона. Сун Мін прикусив губу і витягнув спис у руці. Воно перетворилося на десятки копій і накрило Ю Хо Джона.
Через його систему захисту Ю Хо Джон встояв.
Звук удару! Копія зіткнулися. Ю Джон не відступав.
Він двома руками тримав величезний спис, який накрило Сун Міна. Той розгорнувся.
Тоді він змінив свою позицію. І користувався списом.
Досить.
Думка Сун Міна стала холодною. Він зрозумів, що Ю Хо Джон дійсно збирався вбити Сун Міна. Він вірив, що його вчинки правильні.
Але Сан Мін немає. Він не вибирав між фракціями, але зараз йому потрібно зробити вибір. Бо такі речі продовжують відбуватися. Він знав, що за ним ще прийдуть. Мурими вже спустили гончих псів.
Сун Мін твердо вирішив, що коли б мурими також вважали його посланцем Диявола, то він би прийняв це. Коп'є Сан Міна стало фіолетовим. Енергія відібрала його назад і пішла вперед.
Побачивши це, Ю Хо Джона в голові промайнула думка, що він не зможе зупинити Сан Міна.