Божевільний Диявол мовчки слідував Сун Мін. Він бачив, як Диявол Крові Пек Му Сон, який щиро дбав про людей, став монстром і зрештою загинув.
Але Божевільний Диявол не був збентежений тільки через це.
— Що ж це за людина?.
Він дивився Сан Міну в спину.
Пек Му Сон — противник не з легких. Диявол, який знівечив себе і сам воював проти нього, не міг уразити його так легко, як Сун Мін.
Це спонукало його задуматись над багатьма речами. Ще кілька місяців тому Сун Мін не був рівним чванькуватому Дияволу.
Але сьогодні вранці... Ні, не варто йти так далеко. Коли він тільки почав війну з Пек Му Соном, Сун Мін поступався також йому та чванству Дияволу.
А зараз...
Божевільний Диявол пильно втупився Сун Міну у спину.
« Що станеться, коли ми повністю переможемо? Чи зможу я перемогти?»
— Ха-ха-хо! — Божевільний Диявол тихо засміявся.
« Я випробую і пізнаю... А зараз я в перемозі не впевнений."
— Але він не дійшов до стадії вищості.
Диявол, який був божевільний, добре знав, як це відбувається.
Він, без сумніву, був чудовим майстром. Хоча він не намагався знову воювати з Сун Міном, але коли порівняв запаси сил, то Диявол його випереджував. Принаймні, він так думав.
— Якщо взяти до уваги вік дитини, то це просто дивовижно.
Збентежений Диявол довів свою пожадливість до перемоги. Зрештою, сьогодні не останній день, коли вони разом. Вони мають довгий шлях на південь. Колись він знову б'ється з Сан Міном.
— Я рішуче! — З радістю пробурмотів Сумаский диявол.
***Дженіелла глибоко задумалася, підперши підборіддя рукою. Вона на власні очі бачила через що пройшов Пек Му Сон. З боку вона спостерігала за їх битвою.
- Ходже втрутився? Ні, він не використовував силу гоблінів...
Нічого не зрозуміло.
Дженіелла віддала Пек Му Сону багато своїх сил. Так багато, що серед незліченної кількості вампірів в її клані не було того, хто був би більший його.
Але він програв.
Дженіелла наказала йому кинути Сан Міна у відчай, але він не зміг цього зробити.
— Интересно...
Вона не відчувала втрати від смерті Пек Му Сона. З тих пір як він став вампіром і приєднався до клани, Дженіелла втратила інтерес.
Після смерті Пек Муна сила Дженіелли повернулася до неї.
Немає потреби розбиратися з трупом. Тіло вичерпаного вампіру стане пилюкою зі сходу сонця.
— Я не зустрічала такої людини вже давно, вона облизнулася губами, Сун Мін зацікавлював її все більше і більше.
Дженіелла повільно встала. Банкет наближався до кінця. Жахливі крики потрохи затихли.
Кім Джон Ген стояв позаду і спостерігав за тим, що відбувається. Десятки людей стали їжею і питтєм для вампірів на його очах, але він не ставився до цього серйозно.
— Пек Му Сон помер, — сказав Кім Джон Ген.
Він також спостерігав за їхньою битвою. Дженіелла похитала головою і відповіла:
— Сан Мін - дуже цікава людина. Він захопився винятковою силою, не ставши при цьому гобліном.
- Мабуть, ваше зацікавлення ним зросло. Ви перетворите його в вампір?
- Якщо він цього захоче.
— Королева, я чув про Ваше хобі. Ви змушуєте людей, що зневірилися, схилитися перед вами. Як Ви збираєтеся це прокрутити з Сан Міном?
— Я лише даю їм можливість, а вибір залишається в руках людини.
- Як цікаво. Ви дозволяєте людям самим приймати рішення. І за яким критерієм ви відбираєте своїх жертв?
— Я вибираю тих, які виглядають так, ніби вони ніколи не впадуть у розпач, — без тіні сумніву сказала Дженіелла. - Або тих, хто цього відчаю боїться. Усі вони здаються непорушними стінами, але коли відчай прийде, то легко впадуть у нього. І зрозуміють, що вони можуть досягнути своїх мрій тільки відмовляючись бути людяними.
— Таких багато.
— Зовсім ні. І, для початку, це не ти, - яскраво посміхнулася Дженіелла.
Від її слів Кім Джон Ген ніби отримав ляпас. Він перевернув погляд на Дженіеллу, нахиливши голову в питанні.
- Що ви маєте на увазі?
— По-перше, ти не людина, - сказала Дженіелла як само собою зрозуміло. - І ти вже у відчаї. Так, спочатку ти мене може і зацікавив... але я не перетворюю таких, як ти, в вампірів. Мені не хочеться зламати тебе.
— Це комплімент?
— Ні, навпаки.
Кім Джон Ген замовк.
- Такі зазвичай погано закінчують.
— Ха-ха-хо! — Ким Джон Ген засміявся.
Він більше не збирається продовжувати розмову. Поправивши свою робу, він розвернувся в сторону виходу.
Дженіелла не тримала його. Вона лише сміялася, заливаючи вино з кров'ю.
"Сама собі на думку..." - подумав Кім Джон Ген і прискорився.
Він уже став частиною хижаків, тому на півночі його ніщо не стримувало. Відпустка в Гільдії наближається до кінця, потрібно повернутися у вежу.
Вежі чорних магів були під наглядом, оскільки темні чарівники представляли загрозу.
Він хотів би звільнитися від свого обов'язку, але це неможливо. Хоча спостереження набридало йому, але від цього були й свої переваги.
"Смерть, слідчі причини зв'язку..." - Кім Джон Ген згадав Сун Міна.
Він і справді загадковий чоловік. Протягом кількох років вони зустрічалися, і кожного разу Сан Мін ставав сильнішим.
У цьому світі він безкласовий. Сан Мін підійшов до ліміту безкласових.
« У нього цікава доля. Смерть стала символом на нього. Він йде шлях, якого ще не розуміє. Хоч ми випадково зустрічаємося, можливо це теж частина долі."
Такі думки розвіяли Кім Джон Гена.
« У чому мета мого життя? Що сталося зі мною в попередньому житті? Зараз я живу в новому світі, діяю по-іншому..."
— Яким же він буде під час наступного зібрання? — Ким Джон Ген низько розсміявся.
***Ві Джі Хюн йшла, вволочуючи ноги. Її зброя базікала, а колись благородне обличчя виглядало виснаженим.
- Скільки ще залишилося?
Їй стало важко йти, і вона сіла відпочити біля найближчого дерева.
Подорож до Рубеса була дуже довга. Часу залишилося мало, а вона не очікувала, що шлях буде таким важким.
"Чон Ве Чон..." — Ві Джі Хюн згадала про них і прикусила губу.
Вона була достатньо сильна, щоб стати їх частиною. Посол Чон Ве Чон теж це визнав.
— Наступного разу знайдемо тебе, — сказав посол і залишив місце.
Ві Джі Хюн не змогла його вбити. Як і він не зміг вбити Ві Джі Хюн.
Він тільки залишив прокляття.
— Буе! — Ви Джі Хюн вирвала чорною кров'ю.
Вона подивилася на кров і прикусила губу.
Від прокляття не було ліків, але воно поширювалося не на тіло, від чого Ві Джі Хюн ставало легше. Вона натиснула на груди.
- Чому він не вбив мене? Я повинна бути за це вдячна?
Хто знав, що їй доведеться через це пройти незадовго до обумовленого дня?
Ві Джі Хюн, ледве тримаючись на ногах, пристала. Треба позбутися прокляття.
— Серен, — почала пані Джі Хюн.
Її тінь стала леді в чорному костюмі.
Вона була членом Сюріса, яка відповідає за Ві Джі Хюн. Серен подивилася на бліде обличчя Ві Джі Хюн і схилила голову.
— Да?
- Можеш знайти спосіб позбутися цього прокляття?
— Я вже казала, що коли ви не вб'єте того прокляття, яке наложили, то нічого з ним не зможете зробити.
Вона знала це.
Серен зустрічалася з різними видами магії. Зняти таке прокляття неможливо.
- А де посол?
— Я та інші в інформаційній гільдії шукають його, але Чен Ве Чон настільки таємниця організація, що ми не можемо відстежити його місце розташування.
Евреріс був корисним, але не всемогутнім. Він добув інформацію за допомогою інформаційної гільдії.
Організація Чон Ве Чон точно існувала, але жодної з гільдій інформації про неї немає.
— Мабуть, мені залишається тільки чекати, — пробурмотіла Ві Джі Хюн, гірко посміхнувшись.
Посол сказав, що прийде знову.
Чи зможе вона перемогти його зараз, під дією прокляття? Або чи їй варто попросити посла зняти його?
- Він не вбив мене, тому що хотів привести в Чон Ве Чон... Яка їхня мета?
Ві Джі Хюн дізналася про Чон Вен Чон, але інформації про них не було.
Вона дізналася, що Чон Ве Чон складається з людей і нечистих.
І сам посол сказав, що він лише нижчий за інших.
Є тільки три головних, а ще троє вже досягли вищості.
— Ха-ха-хо! — Ви Джі Хюн затряслась у сміху.
Серен подивилась на неї і закрилась.
Ві Джі Хюн не могла зупинити свій сміх.
Їй здавалося, що все легко. Вона прожила десять років у Ерії і все їй давалися просто. Допоки вона не дізналася про існування Чон Ве Чон.
Тепер все інакше. Вона дізналася про Чон Ве Чон. Ві Джі Хюн зрозуміла, що вона не така вже й видатна.
« Я не хочу бути такою, як ти », — подумала Ві Джі Хюн.
До Рубеса ще далеко. Тому вона йшла без зупинки.
— Мені треба йти.
Вона не хотіла порушувати десятирічну обіцянку.