— Божевільний придурок... - Пробурмотів Тенір, дивлячись на Сан Міна.
З того моменту, як Сан Мін занурився у світ свідомості, не минуло багато часу. Принаймні за мірками справжнього світу. Максимум п'ять хвилин.
Але в іншому світі...
Там Сун Мін провів 2000 років. У такий нонсенс важко повірити.
Тільки десять осіб зазнали випробування від Теніра.
Семеро з них не змогли пережити 500 років і збожеволіли. Тому що вони були визнаними геніями, у світі свідомості, де ріст навмисно стримувався, вони не змогли подолати гіркоту поразки.
Їхня розважність не витримала, і коли в піскових годинах закінчився відрахунок, вони вже збожеволіли.
Смерть у світі свідомості - це смерть розуму. Тож вони стали людьми, подібними до овочів.
І ніяка магія чи зілля не зможе навернути смерть розуму.
Ті троє, що пройшли випробування, провели час по-іншому, але й не досягли позначки в 1000 років.
Ніхто не зможе більше протриматися, терпіти самотність і божевілля. Так вони сказали.
Але ця людина тренується у світі свідомості вже 2000 років.
Це не завдяки таланту. Тоді може бути проблема у вродженій пристрасті? Силе духу? Розпач? Він не міг цього зрозуміти.
У очах Теніра Сан Мін не був якимось особливим. Навіть якщо порівняти його психічний стан з іншими, то Сан Мін був слабкий.
Але як він витримав 2000 років?
Розум залишав його кілька разів. А потім знову відновився.
Це... Це неможливо. Як вже загублений розум...
Протягом 2000 років Сун Мін втратив розум багато разів.
І все одно він міг прийти в себе і продовжувати тренуватися.
Він спеціально входив у забуття? Це неможливо. У світі свідомості не можна забути нічого. Цим і жахливо випробування Теніра.
Протягом сотень років Сузан Міна була чиста. Пам'ять про час, коли він сам тренувався, повторюючи все по колу.
Зростання стримується, і немає гарантії, що від повторення щось вийде.
У цьому суть випробування.
Перевірка Теніра, якщо його витримувати, давала можливість дістати що-небудь, навіть рухаючись дуже повільно.
Випробування Муші прискорювало ріст за допомогою багатьох заборон, але випробування Теніра допомогло нам контролювати свої розумові здібності.
— А... — Сан Мін розкрив рот.
Тенір, почувши його голос, здивувався і пішов назад.
Той розплющив очі і, часто кліпаючи, подивився по сторонах.
— А... А? — Сан Мін подав голос.
Він був невпевненою людиною і захитався, тому в його ногах не було сили.
З його носа потекла кров. Сан Мін, опустивши голову, дивився як вона капає на підлогу.
- Це природно. Ти провів 2000... Ні, навіть 2100 років у свідомості. Будь вдячний, що твій мозок не розірвався.
— Спа... да. Дякую, — прошепотів Сан Мін.
Він підніс руку до носа і ще раз спробував встати.
Але в нього нічого не вийшло. Він знову сів, прикрив очі.
- Тіло таке важке.
— Зникли твої погані звички.
— Ага... я прожив 2100 років. Це не сон. Спогади занадто реальні, — пробурмотів Сун Мін. - У якийсь момент я перестав думати. Я чергував тренування і бездіяльність. Ніби я машина. Краще б я нею став.
- Ти кілька разів зійшов з розуму.
— Знаю. Кілька разів я впадав у транс. А коли припадав у себе в годинах, було вже мало піску.
— Ти монстр, — сказав Тенір з укором. - Я досі не знаю, як ти це все витримав. Втрата розуму рівна смерті...
— Я й сам не розумію, — промовив Сун Мін з байдужим виразом обличчя. - Але я зробив це. Я думав продовжити, але вирішив, що всьому є межа. Якби я продовжив, то міг би померти по-справжньому.
Але чи це правда? Він уже божеволів і помирав кілька разів.
— І мій характер, здається, змінився.
- Бо ти прожив 2100 років. Ти унікальний. Мало кому вдалося прожити й 1000 років. Те, що ти зберіг особистість, вже ненормально.
— Да? — запитав Сан Мін і пошевельнувся.
Він спробував розмити свої суглоби і, відкривши широко очі, оглянувся навколо. Усередині Сун Міна, який стояв з розкритими руками, збиралася Ці.
Тенір ще раз запитав:
зажди. Ти що, збираєшся застосувати Ці?
« А насправді тут не світ свідомості », — сказав Сун Мін і вийшов з кімнати. Здивований Тенір пішов за ним.
Сон Мін почувався незручно у своєму ж тілі.
Це було природно. Він прожив 2100 років у світі свідомості.
А в реальному світі не минуло і п'яти хвилин.
Астральне тіло, що він використовував там, ніяк не вплинуло на теперішнє.
— Копье... спис, — тихо пробурмотів Сун Мін, розмінна руки.
За ідеєю, спис мав з'явитися в його руці. Тенір, дивлячись на це все, тільки зітхнув і підняв руки.
- Тут не світ свідомості. Спочатку зрозумій це.
— Як же ніяково...
— Розумію, що Тенір пошевелив руками і в нього на долоні з'явився білий шар. - Це твої відновлені спогади. Коли ти увійшов у світ свідомості, я забрав їх. Возьми.
Тінір кинув кулю. Але Сун Мін лише спостерігав за тим, як він впав.
- Що ти робиш? Чому ти не сказав?
— А що буде, коли я доторкнуся?
- Твої старі спогади і спогади від тренування змішуються. Це допоможе подолати твою незручність.
— Да? — Сун Мін розсміявся, піднявши кутки губ. - Пам'ятати час, коли я був жалок. Це корисно. Не слід забувати таке.
З цими словами Сан Мін підняв кулю. Спогади в ту ж секунду наповнили його. Через деякий час він похитав головою.
— Ух...
Але ніяковіння не знизилось. Однак він чітко відчув реальний світ. Сун Мін подивився на порожні руки і поліз доставити спис.
І він спробував кілька прийомів. Пробував Безкінченність Копія Дев'яті Небес і техніку розвороту. Після цього він опустив спис.
Сьогочасно запилюючи своє тіло, Сун Мін почав сміятися.
- Мені не подобається моє тіло.
- Звичайно. Те тіло, що ти тренував 2100 років і те, як у тебе зараз, значно відрізняється. Ти все пам'ятаєш, але твоє тіло не здатне на такий високий рівень.
На цьому спостереження закінчилося.
Сан Мін запитав у Теніра:
— Я хочу залишитися тут на час.
- Що? Зачем?
Мені нікуди йти. Я не прошу Вас привезти мене в будинок. Двор би підійшов.
— Ух...
Тенір сумнівався, що сказати. Зрештою, зітхнувши, він сказав:
Роби що хочеш.
Сан Мін думав про майбутнє.
Запобігати смерті Пэк Сого.
Залишився один рік. За один рік Сан Мін повинен втілити в реальність те, чого він навчився у світі свідомості.
— Моє тіло, енергія і душа переспалися.
Він знав точну причину. У боротьбі з Айне він отримав силу, що привело його до трансцендентності, але тіло не було готове прийняти це.
Це повторилося і в битві з Примарним мечем. Його тіло рухалося з волі сили.
Зараз душа Санміна рвалася вперед. А тіло і енергія залишилися позаду.
Тренуючись в Шаоліні, він до певної міри привів це все у баланс, але випробування Теніра знову все заплутало.
- Мені потрібен Приплив.
По - перше, потрібно мати бажані здібності і досягти припливу.
У нього є досвід. Принаймні, досвід у світі свідомості. Це краще, ніж нічого.
— У мене пішло близько 1500 років, щоб досягти трансцендентності в тому світі.
Але це не означає, що потрібно стільки ж у цьому.
Він вже пам'ятає, що досягнув. Як він використав Безкінченність Копія Дев’яті Небес, як використовував техніку розвороту.
Сан Мін опустив спис і присів.
— Ще раз, — засміявся Сун Мін.
Він відчував себе на диво легко.
Він досі не звик до незручності у своєму тілі, але він насолоджувався цим відчуттям.
— Ще один рік. Як далеко я можу зайти?
Як далеко я повинен зайти?
Так думав Сан Мін.
Настала весна.
Молодий ченець побачив чоловіка, який піднявся на гору. Тільки недавно він був біля підніжжя сходів, а тепер вже з'явився на горизонті.
Ніби він вже стояв на цьому місці.
Монах здивовано сказав:
— Майстер!.
Але коли цей чоловік наближався, монах зрозумів, що він не вилучав ауру великого носія Цеї, але для ченця, який звик до Ци, то вважав себе майстром.
— Ви хто? — обережно запитав монах.
У відповідь чоловік підняв свій каптур і подивився монаху прямо в очі:
- Привіт, Син Чжо.
— Ох...
Чоловік розсміявся, побачивши, як Син Чжо розійняв рот.
— Сан Мин?
Через рік він повернувся до Шаоліні.