Диявол Крові Бек Му Сон втратив руки.
А Сан Мін дістався Дрімура. Якщо Бретун був під впливом Шаоліня з буддійськими елементами, то Дрімур був яскравим містом.
Як і Бретун, він був у чистому азіатському стилі і також заповнений людьми.
Якщо подумати, то в кожному куточку світу фракції зі своїми майстрами збиралися разом і створювали нові об’єднання. Але вони не могли повністю перейняти традиції Чунвона.
Тому що існували відмінності, оскільки навіть подібні фракції мали свій власний характер.
У поважанні 9 фракціях ці відмінності були ще помітнішими. Якщо Шаолінь дещо зберіг традиції без значних змін, то Хуашаня - ні.
Фракція Хуашань не відкинула свої даосські корені.
У будь - яких землях даосські способи володіння мечем набули своєї форми та сили за сотні років історії, але насправді вони відрізняються від Чунвонської фракції.
Вони були звернені до Хуаншані.
Звичайно, Сан Мін не знав Чунвонського варіанта. Але коли монахи даосських часів одягнені в роби з символом Хуаншаня, сливами й прогулювалися по вулицях у незвичному для них стилі, то ніяк не можете почуватися незручно. А для Сун Міна, який ще п'ятнадцять днів тому проводив весь час у тиші Шаоліня, враження лише посилювалося.
Даоський хлопець у робі йшов по вулиці, обнімаючи дівчину за талію. Один монах у тракті ще засвітився і голосно кричав.
Оскільки це видовище неможливо уявити в Шаоліні, Сун Мін не міг стримати свого здивування.
- Той божевільний старий ще біля воріт?
Сон Мін почув розмову, проходячи повз трактир.
— Коли я востаннє проходив там, він все ще був там.
— Старик, який і слова не розуміє. Хуашань не якась третя фракція. Він думає, що якщо буде просити кого попалися про бійку, хто-небудь да погодиться?
Почувся насмішний голос.
Сан Мін зупинився і обернувся на нього. Чоловіки, одягнені в роби Хуашаня, сиділи за столиком, пили алкогольні напої і сміялися.
Сан Мін зустрівся очима з одним із хлопців, які тримали склянки.
Через деякий час він встав, як би приймаючи головування.
— Я Упун з Хуаншаня. Чого ви так дивитеся?
« Ви». Сан Міну було в новинку почути таке ставлення. Йому було двадцять два, але хлопець, який звернувся до нього, був приблизно його ж віку або трохи старший.
Сун Мін, трохи пом'якшившись, похитав головою.
- Якщо вам це досадило, вибачте. Я йду до Хуашаня і випадково підслуховував вашу розмову, тому й обернувся.
— А... Ось як. Якщо Вас не затрудить, то ви не скажете, які долі прибули в Хуашань?
У того, хто хотів дізнатися про це, з’явилася емоційна атмосфера на обличчі. Сон Мін ще не досяг своєї трансцендентності і не повернувся до початкової форми.
Його душа, тіло і енергія не прийшли в норму. Проте його Ці була стабільна, і він створював враження майстра.
Навіть для Даосського Хуашаня він не був таким простим.
— Я отримав доручення в Шаолін.
— Шаолінь! — Упун вигукнув.
І не тільки він. Інші монахи теж дивилися на Сан Міна, розкриваючи очі.
Він цього не приховував. І посол, передаючи листа, попередив його.
Якщо хтось досадить у Хуашані, спершу треба повідомити про своє ставлення до Шаоліню.
- Ви учень у Шаоліні?
Сан Мін був одягнений в робу, але волосся не зстриг. На його запитання він провів рукою по голові.
- Я не учень Шаоліня. Просто навчаюся під наглядом посла.
— Посола... — Упун выдохнув. - Ви дорогоцінний гість. Якщо ви не проти, ми проводимо Вас до Хуашаню.
- О, немає необхідності.
— Нет-нет. Якби я не знав про ваше ставлення до посли, то й не пропонував би, але зараз я вже не можу сидіти склавши руки.
Упун та інші монахи не слухали його відмови. Отже, врешті-решт Сун Мін разом з ними попрямував до Хуашань.
Вони використовували техніку легкості, тому дорога не забирала багато часу.
На початку, по дорозі до Хуашаня, він збирався зустрітися з Теніром, але коли справи так обернулися, краще буде спочатку передати листа.
- А хто цей старий, про якого ви говорили на початку?
— Ох... так Ви чули. Ви знаєте про Примарного мечника Док Бі Чуна? — Упун відповів на питання Сан Міна.
Вони перестали використовувати техніку легкості біля підніжжя Хушаня і піднімалися пішки.
- Він той, хто шукає бою?
— Да, верно. Чотири дні тому він прийшов до Хуашань. Казав, що хоче побачити меч Хуашаня, і захотів викликав вартова на поєдинок, але Хуахань не якась дрібна фракція, сторож дуже зайнятої людина.
Упун зітхнув.
— Насправді, це трапляється не вперше. Дикарі часто бродять і шукають бою. У Хуашань вони також навідуються. Що робити, коли хтось з вас відокремлює себе від інших?
Сун Мін трохи заплутався, слухаючи все це. Йому пригадалося життя.
Спогади про Примарного мечника Док Бі Чуна.
Його знамениті бійки, як покладено в пам’ять.
Але там не було згадки про поєдинку в Хуашані.
Якби він стався, чутки не змусили б себе чекати.
У минулому житті Примарний меч теж приходив до Хушань в пошуках бою, але зрештою він не отримав його і прибрався висвязі.
Форма гори Хуашаня була більш провалля, ніж Сунгсан у Бретуні. Після підвищення високих драбин виднілися великі ворота.
Побачивши сивого старого біля воріт, вони застигли.
- Він досі тут? — тихо пробурмотів Упун.
Примарний меч Док Бі Чун.
Сан Мін, дивлячись на нього, покусував губи.
Чи варто йому показати, що він його знає? Поки Сан Мін вагався, Упун підійшов до воріт.
Тоді Док Бі Чун повернувся в їх сторону і подивився на Сан Міна.
— Мм-м.
Док Бі Чун не дуже змінився від часів Муші.
Ні, порівняно з тим, коли він був немитим і непоганий, зараз, з його підстриженою та акуратно складена бородою, він виглядав набагато молодшим.
Сан Мін був глибоко вражений. Його енергія говорила про повернення в першу форму. А різкий, наче лезо, погляд говорив про його майстерні навички.
— Ты.
Док Бі Чун розкрив рот. Побачивши Сун Міна серед інших монахів, він здивувався.
- Ти не той хлопчик з Муші?
Сун Мін дуже здивувався його словами. Тоді Док Бі Чун був сліпий і не знав обличчя Сан Міна.
І з дня їхнього зустрічі на горі Муші минуло сім років.
Його тіло зміцнилося, а голос змінився. Не було нічого, що залишилося незмінним.
- Ви пам'ятаєте мене?
- Звичайно пам'ятаю. Я не можу забути, що там відбувалося. Це були найгірші дні мого життя.
- Але як... Ви пам'ятаєте мене? Тоді Ви були сліпі.
— Я пам'ятаю Ци. Ти чудово виріс. Не можна навіть порівняти з тим часом.
Пригадуючи Док Бі Чун, він виганяв гучний вигук.
Поки Док Бі Чун і Сан Мін говорили, інші монахи обережно дивилися на них.
Док Бі Чун подивився на обличчя Сан Міна і побачив ворота.
— Ти збираєшся увійти?
— А... да.
- Можеш не звертати на мене уваги. Я, звичайно ж, прийшов у ці куточки, але вони не зв'язані з тобою, — сказав Док Бі Чун. Він лише сказав йому: « Заходь! »
Слова Сан Міна підштовхнули його. Зрештою він разом з Упуном та іншими монахами увійшов до Хуашань.
Як тільки ворота закрили Упун підійшов до Сан Міну.
- Ви знали Примарного мечника?
— Одного разу. Давним-давно.
— Кхм. Зрозуміло.
Упун влаштував гримасу. Сун Мін проігнорував його і оглянув будівлі Хуашаня.
Ще до того, як увійти, він відчув, що атмосфера Хуашаня сильно відрізнялася від тихого Шаоліню.
Це було скоріше не через відмінності буддизму і даосизму, а завдяки унікальній адаптації фракцій Хуашань в Ерії.
Як тільки звістка з Шаоліня поширилась, Сун Мін зустрівся з головою Хуашані.
Голова Хуашаня меч Ветра Сон Ха До Ін був майстром, який входив у п'ятірку найкращих серед 9 фракцій. Сан Мін знав ці чутки, але вигляд був наче добрий дідусь з сусіднього будинку.
— Я думав, що прийде Джі Хак, — пробурмотів Сон Га До Ін, сидячи навпроти Сун Міна.
Так, мав прийти Джі Хак.
Сан Мін просто помінявся з ним через свої справи в Дремурі. Сан Мін відкрив рот, щоб відповісти, але Сон Ха До Ін похитав головою.
- Я не намагаюся тебе звинуватити. Всяке трапляється. Між Шаолінем і Хуашаєм цілий місяць дороги туди й назад. Насправді, не важливо, хто прийшов. Достатньо лише передати повідомлення, — сказав Сон Ха До Ін і прийняв листа з рук Сун Міна.
Поки він знімав друк, він мигцем подивився на Сан Міна.
- Ти на високому рівні для свого віку. Але ти не учень Шаоліня.
все вірно.
- Але ти зв'язаний з Шаолінем. Ха! Шаоліню пощастило. У нього є Джі Хак. До речі, а ти читав це послання?
— Нет.
- Насправді, тут нічого такого немає. Його зміст не секрет. У ньому тільки сказано, що нинішній глава Муріма Мен Воль з Шаманської фракції хоче зняти із себе обов'язки лідера і просить послати його місце. У листі ж знаходиться відповідь посла.
Сан Мін все зрозумів і похитав головою.
— Як і очікувалось. Відмова. Гнусний він старий.
Сан Мін теж так думав. Посол, якого він знав, не був схожий на чоловіка, який прийняв би пропозицію.
Сон Ха До Ін зітхнув і спалив послання.
що ти старий знайомий Док Бі Чуна.
— А... Так, ми випадково зіткнулися.
- Старий, що роздражнює. Ти знаєш, чому я уникаю бійки з ним? - Пробурмотів Сон Ха До Ін і склав руки на грудях.
Сон Мін пригадав слова Упуна і похитав головою.
- Тому що, коли ми візьмемо одну бійку, не буде кінця.
- Це теж правда. Але не тільки.
Сон Ха До Ін нахмурився.
але Примарний меч непередбачувано.
- Що?
— Ні, навіть не так... — Сон Ха До Ін клацнув мовою. - Він небезпечний.