Сан Міну стукнуло двадцять.
Він виріс і зміцнився. На горі Муші, через неправильне харчування і розклад дня, тіло його стало менше, ніж покладено, але завдяки часу в Шаоліні воно прийшло у форму і стало здоровіше, аніж в попередньому житті.
Сун Мін оселився в Шаоліні 18 років і провів там півтора року.
До смерті Пек Сого залишилося три роки.
Спочатку він збирався піти в Дріму і зустрітися там з Тейлор, але тепер Сан Мін не хотів покидати Шаолінь найближчим часом.
Він багато часу проводив у Шаоліні. Але час, проведений тут, не привів його до нового рівня.
Але все, що він забув, те, чого не хотів бачити - усе це побачив з нового боку.
Сун Мін знову розкрив свої почуття. Він набув досвід у володіннях списом, а не тільки теорія. Він заповнив усі свої недоліки в досвідах багатьох поєдинків.
— Я не заважаю? — Одного разу Сан Мін у Джі Хака, коли поєдинок закінчився і він приводив дихання в норму.
Тоді Джі Хак вже не перемагав Сан - Міна, наче маленька дитина. Але, звичайно, Сан Мін ще не міг виграти у нього.
- Чому ви мені заважаєте?
— Я... слабкий. А ви сильні. Борячись зі мною, ви не отримуєте ніякої користі для себе.
- Це не обов'язково так.
Сан Мін досі пам'ятає, що тоді відповів Джі Хак:
— Я перевіряю свої здібності в Ци, борючись з вами. Ви розумієте щось нове під час наших поєдинок, і я теж.
— Хіба такому майстерові як ви це потрібно?
— Ци Шаоліня важка для розуміння. Я знаю 72 її виду, тому мушу бути уважним вдвічі. Я хочу піти ще далі.
Ці слова назавжди заселили в його пам’яті.
— Мир великий. Він величезний. З різних куточків Всесвіту інопланетяни зробили Ерію неосяжною. Коли прибувають нові люди, світ розширюється. Так само і з бойовими мистецтвами.
Його очі блищали і виблискували. Джі Хак сказав це так, ніби він мрійник, а не монах Шаоліня.
що світ такий величезний. І я вдячний, що не замкнуся в маленькому смішному світі. У цьому величезному світі так багато людей, які переважають мене. Нам дано тільки одне життя, і мені цікаво, наскільки далеко я зможу зайти.
Сан Мін не шевелися. Для нього Джі Хак був уже досить реальною особою. У нього був талант, незрівнянний з Сан Міном. І все ж Джі Хак сказав, що світ величезний, а він малий.
— У вас є мрія, Сан Мін?
У мене...
Наскільки ж малий "я"!
Я вважав смішним свою низьку самооцінку. Відчай теж здавався мені смішним. У розпачі я усвідомлював, що нічого не можу зробити.
Яка ж безглуздість.
Я жив у неправильному світлі. У мене немає таланту. Початкова точка була різною. Якщо мені випаде ще один шанс, я проживу інакше.
І, власне, шанс. Я жив по-іншому. Можна сказати жив. Однак...
Чи був я улюбленцем?
На це запитання він не міг відповісти. В Дженабісі він провів шість років. Скільки зусиль він доклав протягом цих шести років? Наскільки старанно він був? Чи він віддавав усього себе?
Наскільки ретельнішим він працював, ніж генія з талантом? Чи був він більш наполегливим? Чи він був стараннішим?
Улюбленим?
Ні.
Але зрештою він зрозумів. Він програв драконові меча нам Ґун Хі Вону. Він програв Джі Хаку.
Це відчуття при поразці. Це задушливе відчуття. Розчарування в самому собі.
І не тільки з ними. У підземеллі він обурився від безсилля, коли був пригнічений Пресканом.
Він не був старанним.
З дитинства Джі Хак, який жив у Шаоліні, був генією і мав різний досвід та навчання в багатьох майстрів. Але Джі Хак не був зарозумілим.
Він не був засліплений своїм талантом або силою. Він був таким же старанним і старшим.
Так само і нам Ґун Хі Вон. Він народився у відомій сім’ї і прожив значно більше, ніж Сун Мін. Ліч Прескан був таким же.
Його прагнення створити хімеру було чистим божевіллям, але в гонитві за своїм бажанням він відмовився від тіла, став непотрібним і все одно прожив глибоке життя.
Він змінив свою точку зору щодо них.
У них не було таланту.
Вони не звикли до вищої Ції.
Їх не годували найкращим способом.
Це була лише відмовка. Шкода, що ти відмовишся. Сан Мін знав це краще за інших. Якби він не повернувся в минуле, то й не зрозумів би цього.
Просто він не робив нічого. Він вивчив вищу Ци. Ел добре. Але він не мав таланту. Він повернувся в минуле і отримав ще один шанс. Але тільки й робив, що втікав.
Да.
Так він і робив до цього часу.
- Про що ти мрієш? — Посол, вийшовши з печери.
Останнім часом він часто виходив. Сон Мін, дивлячись на захід сонця, відкрив рот, щоб відповісти:
— Я не знаю.
Якби він запитав рік тому, Сан Мін міг би відповісти на це. Він хотів наздогнати Ви Джі Хюн. Але не зараз.
- Рік тому ти сказав, що хочеш мріяти. Що хочеш літати. Що навчився повзати. Ти навчився ходити?
— Да.
- Ти зробив лише один крок. Ти усвідомлюєш, наскільки невизначеним був твоя відповідь про політ?
Чи зробив він що-небудь, щоб літати? Це питання раптово прийшло Сун Міну в голову.
Він не мав права відповісти позитивно.
— Посол, ви знали про мою невідповідність?
— Твій дисбалас настільки сильний, щоб назвати його невідповідністю? — Він запитав у Сун Міна і розсміявся.
- Ти не можеш розглянути всю картину. Навіть аскет, маючи надприродну силу, не дізнається всього, якщо йому не повідають. Але я бачив твою Ци. З її допомогою почнеться твій ранок.
Світанок. Посол сказав "світло". Сан Мін мовчав. Він відчував себе достатньо.
- Ти знав найкращий прийом володіння списом, але здався. Ти забув такий видатний прийом і задовольнявся основами. Вся твоя Ци була такою. Тому я доручив Джі Хаку навчати тебе.
- Чому ви не сказали мені відразу? Якби я знав...
— До яких пір ти збираєшся покладатися на інших?
У відповідь на його слова Сун Мін стидався.
— Ти під Божою покровителем. Це дає тобі незрозумілий привілей. Майже всі люди люблять тебе. Ти знаєш це?
Сан Мін слухав, розкриваючи рот. Посол подивився на нього і продовжив:
- Ця симпатія незрозуміла. Вона не поширюється на всіх людей, але на багатьох. Я і Джі Хак не потрапили на твоє чарівність.
Сан Мін не міг здивуватися. Він думав, що Джі Хак і посол були до нього ласкаві.
— За допомогою твоєї охорони ти можеш впливати на інших і підтримувати їх. Так ти став зарозумілим. Ти переводиш свої справи на інших.
— Я, я...
- Чому я не сказав тобі? Що б змінилося? Якщо ти сам не зрозумієш, немає сенсу тобі говорити.
Сан Мін не міг знайти відповіді. Посол продовжив:
— Ти зрозумів своє серце, порівнюючи себе з Джі Хаком. І намагався прогнати його голос. Не всі люди можуть змінитися лише тому, що хочуть цього. І ти теж хотів. Ось тобі вже не вісімнадцять, а двадцять. І я запитаю ще раз. Про що ти мрієш?
- Я хочу побачити обмеження майстерності.
- Ти обманюєш сам себе. Про що ти мрієш?
- Я хочу отримати визнання від Ві Джі Хюн.
— Ты лжешь. Це всього лише ціль, яку ти сам придумав. Про що ти мрієш?
— Я хочу змінити.
- Що?
Самого себе
На цю відповідь особа посла прийняла задовільний вираз.
- Цю мрію складно втілити. Складніше, ніж побачити грань майстерності. Складніше, ніж отримати визнання від Малого Дявола Ві Джі Хюн. Це змінити самого себе.
З цими словами посол повернувся і подивився на захід сонця. Потім він продовжив:
- Якщо ти хочеш, я можу забрати частину твого покровителя.
На це Сан Мін передернув плечем.
— Вибір за тобою. Твоє заступництво не становить для тебе загрози. Непристойна симпатія до тебе з боку інших — це лише імпульс. Якщо ти забереш охорону, то зможеш отримувати її ще від багатьох.
— Будь ласка.
Сан Мін схилив голову.
« Якби я міг від нього позбутися»
Він навчився від Пек Сого важливості стосунків з людьми.
А також про милість і відплату. Але завдяки охороні насильно руйнувало стіну між Сан Міном та іншими людьми. Завдяки цьому він бачив багато добра.
Сан Мін ненавидів це. Він думав, що це обман. Думки про це завжди танулися в далекому кутку його серця.
— Добре, — посол похитав головою.
Наступного ранку посол і Сун Мін сиділи один навпроти одного. І не минуло так багато часу, як Сун Міна почув "законив". Посол виглядав втомленим.
Він вперше побачив, як у нього з’явилася така усмішка.
— Вы в порядке?
- Наскільки можу. Якби моя сила була меншою, я б помер у той момент, коли відпустив тебе. Твій захист не був таким глибоким, тому, хоча й важко його прибрати, проговорив посол і закашляв.
Він вийшов і зітхнув.
— Пізно пошкодував. Я не зможу повернути захист назад.
Я не шкодую, що щось змінилося.
— Це так. Твій захист впливав на інших, — сказав посол і прогнив Сун Міна.
Сун Мін вийшов з печери і побачив спис та обладунки біля входу. Протягом півтора року вони все добре обернулося.
Сун Мін подивився на них і підійшов до старого копальню, що лежить на землі.
Щоб тренувати Безкінченність Копія Дев'яті Небес до приходу Джі Хака.