Айн не загинула. Оскільки ситуація не була вигідною, вона вирішила припинити бій і втекти. І хоча Сон Мін відрізав їй обидві руки, він на власні очі побачив, як її ноги миттєво відновилися.
Він не знав точної причини, чому вона хотіла вбити його, але в її намірах не доводилося сумніватися. Айн знала, що Сон Мін мав Чорне серце. Прескан — теж не загинув. Дуже ймовірно, що вони працюють разом.
“ Ім... Очевидно, потрібне серце.--
Він міг думати тільки про те, що на цей раз йому пощастило. Без Скарлет він помер би майже на початку бою, а якби не зрозумів, як користуватися силою списа, то загинув б незалежно від її присутності.
Так, йому просто пощастило.
“ Все зводиться до вдачі.--
Через занепокоєння, що Айн може знову напасти, як тільки вранці дощ припинився, вони продовжили шлях. Більшість ран Сон Мін видужалі, але Скарлет все одно намагалася вести гнійні води.
На превелике здивування, вона добре це робила. Оскільки вона тепер знала про ситуацію Сон Міна, то погодилася покинути цей регіон якомога швидше.
Оскільки Скарлет вела візку, то Сон Мін має більше часу подумати про себе. Тепер він міг використовувати силу списа, але його майстерність бойових мистецтв взагалі не покращилась. Шкала прогресу в страусовому вікні не буде брехати.
“ Я все ще не просуваюся на заднє місце.
Він просто зробив необхідний крок в цю сторону. Попереду все ще було багато перешкод, і він навіть не знав, які саме.
Чи став я сильнішим?
Він не міг точно відповісти на це запитання. Сильніше... Мабуть. Але він відчував, що його теперішній сили занадто мало. Незважаючи на нові можливості, він не думав, що зможе перемогти Прескана, або Айн, якщо на те пішло. Йому не можна було доручитися, що й наступного разу йому так само пощастить.
Отже, Сон Мін знову почав тренуватися зі списом. Роздумуючи про це, пройшло досить багато часу, коли він так зосереджувався на тренуваннях. Це сталося, коли він зіткнувся з перешкодою на шляху до наступного рівня, і думав, що не зможе пробитися через нього. Він був у розпачі, і через це відчаю він припинив тренування. Він просто не хотів раз відчувати це гнітюче почуття. Він боявся, що у нього нічого не вийде, скільки б він не намагався.
Але тепер все було по - іншому.
Хоча він переживав напад Прескана й Айн після першого нападу Айн, ніхто з них більше не здавався. І хоча він і далі хвилювався, подорож пройшла гладко. По дорозі вони проїжджали через кілька міст, і кожного разу змінювали коней та ремонтували візи.
Минуло три місяці з того часу, як вони покинули Бехенґеру. За ці три місяці Сон Мін тренувався в пошуках списа, вступу та внутрішньої культивації. Щоразу, коли він тренувався, Скарлет відкривала свої магічні тексти і зосереджувалася на магії, до нерозуміння Сон Міна.
- Ти дуже старанний.
На світанку повітря було досить холодним. Скарлет вийшла з воза, загорнута в ковдру. Сон Мін, дозволяючи холодному повітряу висушити його піт, озирнувся на неї.
- Ти сьогодні раніше звичайний.
— Мені приснився поганий сон.
Він вимовила ці слова з виснажливим виразом на обличчі. Вона подивилась на вогонь і простягнула руку. Вогонь знову запалився без будь-яких заклинань.
— Тепер, думаючи про це, у тебе на горі Муші був штраф, коли тобі снилися тільки кошмари... Знаєш, ти щось з чимось. Тобі щодня снився кошмар. Я б просто збожеволіла.
- Насправді було досить толерантно. Не без твоєї допомоги, скінчено.
— Заклинання Ментальна Чистока є тільки тимчасовий захід. Хоч я і навчила тебе цьому, я ... Чесно кажучи, думала, що ти довго не протягнеш. Я думала, що ти або втечеш, або підеш з розуму.
Скарлет захоплювався, і сіла біля багаття.
- Що? Продовжуй займатися тим, що робив.
- Ти більше не збираєшся спати?
- Хіба я тобі не сказав, що мені кошмар приснився?
- Що це за кошмар?
— Ти у нас досить великодушний, чи не так? Навіщо ти хочеш знати про нього? Хочеш позбавити мене від нього? — запитала Скарлет, вигнувши губи у посмішку.
Сон Мін за час подорожі повністю звик до цієї поведінки, тому просто потиснув плечима.
— Принаймні, я можу вислухати.
- Я не хочу, щоб ти вислухав мене.
— У такому разі, тобі не обов’язково розповідати.
На тому і зупинившись, Сон Мін підняв спис. Він зосередив і вивільнив свою Ци. Фолетовий туман навколо списа згущався і перетворився на полум’я. Порівняно з першим, він витратив набагато менше часу на створення полум’я фіолету. Тим не менш, це все ще було занадто повільно. Сон Мін дійшов висновку, що йому просто бракувало знань, аби правильно активувати цю здатність.
— Мені снилося минуле, — раптово пробурмотіла Скарлет.
Сон Мін не припинив навчання, але прислухався до того, що вона збиралася говорити. Якщо б зупинився і зосередився на тому, щоб вислухати її, вона могла передумати й замовкнути.
- Мова йде про те, коли я була молода. Про той час, коли я ... була дуже милою дівчиною. До того часу, коли я була покликана до Ерію. Звучить як нічого особливого, але тоді вибухнула війна.
Історія несподівано накочилася.
- Знаєш, на війні завжди з'являться сироти. Я одна з таких. І мені приснилися ті часи. Моя сім'я загинула, а село згоріло. Мені пощастило вижити, навіть після цього. Я змогла якось вижити, а також навчилася магії - і замовчивши секунду вона додала: "Виживання, розумієш?
- Я думаю, що все відбувається саме так. Ти виживеш і живеш, бо везуща. Очевидно, що ти помреш якщо не везеш. Біля мене... було багато людей, яким не щастить. Ми тільки ставали друзями і якщо вони помирають, то це все через відсутність удачі? А та сторона, що живе завдяки вдачі, відчуває жахливий біль втрати. Це завжди так.
Померти, бо не пощастило. Сон Мін був згоден з цим. Він сам помер у попередньому житті лише тому, що зазнав невдачі. А в цій він вижив з іншої причини. Хоча, він сам не знав, чи була це його « удача».
- Дуже важко звикнути до такого відчуття втрати. Для мене... Принаймні. Це захисний механізм. До цих пір мені щастить, і я думаю, що й в майбутньому буде возити. Але я боюся, що іншим мене так не пощастить. Ось чому я не хочу ні з ким дружити.
« Що я несу» — пробурмотіла вона.
- Ось так і відбувається. Мені просто не потрібно ні з ким зблизитися. Хіба не у всіх так? Вони відчувають нестерпний біль, коли хтось із близьких помирає, але вони нічого не почувають, якщо хтось інший вмирає. Да. Це не егоїзм, а людська природа. Я така сама.
Три базові рухи списа перетікали в техніку Дев'яті Небес. Після повторних повторень він настільки навчився у ній, що міг уже не вагатися і застосовувати їх на автоматі. Ця тече з даньтян, підтримуючи техніку полум’я фіолету. Однак світло ставало тоншим і яснішим. Щоб зберігати її, потрібно було великої концентрації, і понад це, він ще й Скарлет слухав.
- Протягом тижня ми приїдемо до Бретуна. Нам досі щастить, і на шляху нічого не сталося, я сподіваюся, що так буде й майбутнє.
- Ти про мене хвилюєшся?
Сон Мін завмер зі списом в руках. Почувши його, Скарлет передавав погляд з вогню на нього. Її обличчя освітлювало полум’я.
— Так, — кивнула вона.
— Мы сдружились. Так що я не хочу бачити, як ти помираєш.
— Аналогічно, — промовив Сон Мін з гіркою посмішкою. - Справа не в тобі. Я... Я просто не хочу, щоб хтось із моїх знайомих помирав. Можливо, я спробую запобігти цьому, якщо зможу.
Саме тому він хотів запобігти смерті Бек Сого. Не те, щоб у Сон Міна був особливий характер або щось ще. Він знав її і не хотів, щоб вона померла. Ось і все.
- Вважай, що тобі пощастило.
Скарлет випустила товсту книгу з магії з-під ковдри. Вона одягла окуляри і посміхнулася.
- Я хотів би бути поруч з тобою. Ти ж це розумієш так? Без мене ти б помер, коли та тварюка напала на тебе.
- За це... Я дуже вдячний тобі.
- Одна твоя подяка недостатньо.
Промовляючи це, вона відкрила книжку.
- Пізніше заплатиш, якщо з'явиться можливість. Раз я врятувала тобі життя, то й ти повинен врятувати мою.
- Зрозумів.
Сон Мін відповів з усмішкою, але він дуже не турбувався про це. Принаймні протягом наступних десяти років їй не загрожувала небезпека. Рано чи пізно вона завершить магію Лесірської школи і стане Лордом Червоної магічної вежі, перед тим як стати членом архімагу. Іншими словами, її "удача" продовжуватиме підтримувати її ще довгий час.
Сон Мін не був впевнений щодо себе.
“ До цього часу мені було дуже прикро ”
А що сказати про майбутнє?
У Бретуні було багато статуй Будди.
Шаолінь, яка входила до однієї з дев’яти сект і групи*, мали сильний вплив на серді секти, які представляють праведну фракцію. Люди зазвичай вибирали дві найбільш впливові праведні фракції: Шаолінь, Ву Данґ.
(П.п.: це група завжди окремо описується, наче чимось відрізняється від інших).
Це було дуже поширене серед багатьох бойових систем у всіх вимірах. Хоча Бретун був містом, так само як інші люди зайняли ці фракціями, він відрізнявся від усіх міст, таких, як Дженевіс, Бехенґер та Скарлетт.
На в’їзді до міста стояла статуя Будди, і в повітрі витікав запах ладану.
— Я вперше відвідую Бретун.
У такому великому місті, як Бретун, потрібно перевірити особу перед входом. Хоча в таких містах, як Дженевіс і Бехенгеру, могли з’явитися слабкі найманці, у місті не було їх. Слабкі помруть ще до того, як доберуться до Бретуна*
(П.п.: мене так і мучать сумніви, що мова йде про Безкласових, але якщо вони там не змінили терміну, то все ж таки говорять про слабких людей.)
- Найманець С-ранга... з Бехенгеру. Ви приїхали здалека.
Навіть сторожова брама була різною від інших міст. На них були бойові роботи, а не зброя. Скарлет з блискучими очима подивилася у ворота. Вона побачила вишукану архітектуру в східному стилі.
— Минуло кілька століть відтоді, як головний храм Шаоліня прибув до Бретуна. Хіба це не цікаво? Ще багато століть тому люди з інших світів закликали до цього.
При проходженні воріт не виникло ніяких труднощів. Сон Міна оточували по його карточці найманця, а Скарлет — картон магів.
— Будда Вужу, покликаний століття тому, прибув до Бретуна і назвав гору біля Бреттена « Горою Пісні ». Здається, що більшість шаоліньських храмів у муримі заснована на цій горі. Хоча форма « Гора Пісні », яку вони пам’ятали, здавалась їм іншою.
Скарлет вказав на гору за кордоном Бретуна. Вона лежала над західними воротами. Ця була "Гора Пісні" світу Ерії, названої так Буддою Вужу.
— Сотні років тому люди з інших світів заохочувалися, але причина цього й досі невідома. Серед чарівників є деякі божевільні, які вважають, що "синина" стоїть за причиною цих закликів. Багато шкіл дослідили причину, але поки що ніхто не докопався правди. По-перше, хто взагалі може відповісти на ці запитання?
— Хм... Хіба боги не повинні знати?
— Боги? Хаха! Я запитала Муші, і вона відповіла, що не знає. Ну, я не вірю, що є певна причина викликати людей з інших світів. Цей світ - просто такий мир. Немає жодної конкретної причини, і цей світ просто спричиняє невдалих людей з усіх вимірів.
Скарлетт засміялася, коли сказала це.
— О, думаю, не можна називати їх усіх недобручовими. Для декого це може стати успіхом. Хоча, в моєму випадку це половина і того й іншого.
Скарлетт подивилася на Сон Міна, вимовила це. Потім вона дуже зганьблено посміхнувся.
— Ти ж не збираєшся відразу до храму, правда? Отже, якщо ми тут, давай трохи оглянемося.
Це навіть не схоже на пропозицію, а радше вимога. Сон Мін, сміючись кивнув.
— Ладно.
Йому також зацікавило це місто, Бретун.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування