— Хм-м, — Невіл отримав від Сон Міна сувоїв і переглянув їх.
— Техніки Храму Шалоній: Божественний кулак сотні кроків, культивування Бодхідхарми і руху Архата... Я б не назвав ці технології неперевершеними, але вони дуже цінні.
— Скільки я отримаю з їхніх продажу?
- Я не раджу їх продавати.
Слова Невілла здивували Сон Міна.
- Їх не можна продати?
— Ні, справа не в цьому. Ми купуємо все, що наші клієнти пропонують. Навіть якщо воно не дуже добре продається. Але в таких випадках ми пропонуємо ринкову ціну...
Говорячи це, Невілл дуже посміхнувся.
« На ринку є багато технік Шаолінь, особливо тих трьох. У запасі ще багато. Ми продаємо наші покупки через торгові гільдії або чорний ринок.
Но... Оскільки храм Шаолінья відомий фракція, у нас в резерві багато їх технік. Якщо хочете, я можу купити їх, але навряд чи ви отримаєте за них хорошу ціну.
— Все настільки погано?
— Це ж Шаолінь, врешті-решт. Якщо не заперечуєте, я можу дізнатися де ви їх дістали?
- Це обов'язково?
- Я ваш ексклюзивний посередник, пане Лі Сон Мін. Незалежно від того, як ви отримали ці технології у свої руки, про це я нікому не скажу. Я запитую лише тому, що мої рекомендації зміняться залежно від того, звідки ці технології.
Сон Мін подумав над його словами. Йому не було про що турбуватися. Адже він отримав ці технології за збігом обставин і не вбивав Зіона, щоб дістати їх.
— Власник тих технік помер, і я знайшов їх, обстеживши його тіло.
« У такому разі я раджу вам повернути їх до храму Шаолінья, — сказав Невілл. — Храм шаліаньа є відомою праведною фракцією. Навіть серед десяти праведних фракцій, відомих як дев’ять сект і одна група, їхнє бажання дотримуватися правосуддя є особливо сильним. Вони є традиційною буддійською сектою, так що вони далеко від лукавства. Якщо ви повернете сувої назад у храм, вони дадуть вам компенсацію, навіть якщо їм це не вигідно.
— А яка компенсація?
— За все це, мабуть, дадуть малу пігулку відновлення. Їх мало не вистачить для великої пігулки. Навіть якщо вони просто дозволять налагодити зв’язок з Шаолінем, це не є чимось поганим. І до того ж, чесно кажучи... Навіть якщо ми купимо у вас ці сувої, то цієї суми навряд чи вистачить для того, щоб купити маленьку пігулку відновлення.
Ці повідомленнялега розчарували Сон Міна. Навіть трьох сувоїв не вистачало, щоб купити маленьку пігулку відновлення.
« Ще раз, де храм Шаолінья?» — порився у пам’яті Сон Мін.
Дев’ять сект і одна групування мали філіали в різних місцях, але всі вони володіли головною горою*. Головна гора храму Шаолінь була досить далеко в місті під назвою "Бретун".
« Це дуже близько до Дрімуру... Я повинен спершу піти туди, і вже звідти направиться до Дрімура*."
*(П.п.) Це означає, що головна частина кожної фракції, як я зрозумів, -
**(П.п.: раніше був Драймур.)
Здається, було краще повернути сувої в головне секту, а не її філіал. Він вирішив це питання і на всяк випадок запитав:
- Чи може хтось із Ерібурайзу мати таку ж спотворену карму, як у мене?
По суті, хтось з уміннями Сон Міна не мав можливості стати членом Ерібурайзу. Під час піків йому сказали, що він достатньо кваліфікований, щоб мати членство в Ерібуразі. З точки зору магів, це рівень архімага.
За словами Прескана, той ругій з спотвореним кармою був монстром, якого він волів би не зустріти. Є ймовірність, що хтось такий рівень також був членом Ерібурайза.
—... На це... Мені важко відповісти. Інформація про інших членів дуже засекречена.
— Ви навіть не можете сказати, є він чи ні?
— Да. Я приношу свої вибачення.
Безперервно. Не було ніякого способу дізнатися щось про нього, хіба що знову зустрітися з Пресканом.
Після того як Невілла пішов, Сон Мін зітхнув. Хоча його ще багато чого турбувало, це не означало, що він переховував шлях уперед. Тепер він вирішив, куди йти далі. Він направиться в Бретун, відвідає храм Шаолінья і поверне сувої з технікою. Якщо пощастить, то замість нього можна отримати маленьку пігулку відновлення.
Після поглинання великої і малої пилюки, Ці Сон Міна підскочила вгору. Однак збільшення енергії не означало її посилення. Зараз Сон Мін навіть не наблизився до краю пікового рівня.
« Я все ще... дуже слабкий".
Просування в підземеллі повернуло Сон Міна до реальності; він був слабкий і вразливий. Досягнувши піку і легко перемігши огра-хімеру... Він думав, що став дуже сильним.
Але реальність була іншою. Було багато людей сильніше його. Хоча Прескан був сам, а ще колись лордом башти, бути іграшкою в його руках було неприємно.
Що якби це була Ві Джі Хеен?
Ні, не потрібно було порівнювати її з собою. Навіть Бек Сого була набагато сильнішою, ніж Зіон. Ще коли Сон Мін ступив на гору, Бек Сого вже мав здібності перевищувати піковий рівень. Можливо, вона вже досягла заднього рівня.
Щоб запобігти смерті Сого через сім років і зупинити Ві Джі Хеен, йому катастрофічно бракувало сили. Він повинен бути набагато сильнішим, ніж він думав раніше.
« Я не можу в цьому допомогти. Але, гадаю, в цьому випадку мені пощастило? "
Його слід вважати везучим, оскільки він не отримав примусового контракту. Він зітхнув і подивився на свою броню. Добре, що він буде носити її, але ...
- Як я маю його знімати? - Проворчав він.
***
Через два дні Ллойд покинув Бехенґеру. Джо Янґ тимчасово став гільдмайстром після того, що сталося в підземеллі. Але, судячи з чуток, Люд займе його місце після повернення зі своєї місії. Джо Янґ відмовився від цієї посади, кажучи, що не схоже на цю роботу.
Сон Мін також згадувався, коли йшлося про наступний розділ відділу, але він категорично відмовився. Йому не можна було прив'язуватися до Бехенґера.
Як тільки питання в гільдії найманців були дещо завершені, Сон Мін попрямував до Гільдії магів. Він хотів попросити Кім Дженхена розвіяти прокляття на броні.
— Справу зроблено
Кім Дженхен повернув броню після зняття прокляття. Сон Мін взяв її і влив у неї свою Ци. Броня розкрилася, покриваючи його тіло. Незважаючи на те що примусові контракти були припинені, чари залишилися недоторканими. Вливанням Ци в броню, він міг як надіти її, так і зняти.
— Незабаром я планую покинути Бехенґеру.
— Правда? Куди ти збираєшся йти?
— Поки що я збираюся піти до головної секти храму Шаолінь в Бретуні.
- Це досить далеко. Щоб дістатися звідси до Бретуна, у тебе принаймні піде кілька місяців на дорогу.
- У мене деякі справи там.
- У вас є зв'язки з Шаолінем?
— Да.
Сон Мін не почав пояснюватися. Кім Дженхен засміявся і кивнув головою.
Я думав, що ми з тобою стали ближчими, але шкода, ніби нам доводиться розлучатися.
- Ну, якщо доля буде завгодно ми зустрінемося знову, ні?
— Ты прав. Я теж не планую залишатися в Бехенґері вічно. О... Ще дещо.
Кім Дженхен, киваючи, подивився Сон Міну в очі.
— Скарлетт Лесир. Я чув, що вона теж їде з Бехенгерра... Ти з нею?
- Що?
— Полагаю, нет. Врешті-решт, ви двоє виглядали досить близькими. Я думав, ви були в таких стосунках.
Скелетт виїжджає з Бехенґеру? Кілька днів тому, під час їхньої розмови вона і словом не обмовилася про це. Дженхен побачив, що сон Міна розчавився.
- Ну, я не вона, так що не повинен багато базікати про це. Чому б тобі не запитати міс Скарлетт безпосередньо?
Сон Мін хотів відвідати її перед тим, як вона поїхала. Він попрощався з Дженхеном і попрямував до кімнати Скарлетт. Кілька разів попервах двері з бавовною відкрилися.
- Що таке?
Скарлет відчинила двері і виблискувала поглядом на Сон Міна. ТОтслегка здригнувся від цього погляду, але здивувався, після того як подивився на кімнату за нею. Брудна кімната була вбрана і виглядала так, ніби це була зовсім інша кімната.
- Я чув, що ти їдеш. Це правда?
- Хто тобі це сказав? А, думаю, і не потрібно питати. Це той божевільний Кім Дженхен, адже так? Чому цей хлопець розбавляє чужі справи? — Проворчала Скарлет, почуття голову.
Побачивши те, як вона намагається своє руде волосся нігтями, Сон Мін зрозумів дещо. З пам'яті минулого життя, ніде не згадувалося, що Скарлетт Лесір колись жила в Бехергеру. Вона затрималася тут на короткий час, після чого відразу поїхала. Сон Мін також передрік щось подібне. Просто він не зрозумів, що цей час уже настав.
- Я не можу тренуватися в місті. Я цього раніше не знала, але, здається, мені краще тренуватися в... Трохи брудних місць або гір, а не в містах.
- Ти збираєшся повернутися на гору Муші?
-Ти збожеволів? Навіщо мені туди повертатися? Я більше ніколи туди не повернуся. Це дурне місце. А ще, здається, ти не знаєш, але піти з Муші після тренування і повернутися туди означає, що попередні штрафи повернуться до тебе. Ти знаєш це? Якщо я повернуся на гору, мені доведеться знову відчути ці прокляті штрафи.
Він не знав цього, але це мало сенс. Якби штрафи скинули після того, як вони пішли з гори, то почали б зловживати системою.
— У будь-якому випадку, я не збираюся туди повертатися. Поки що ... Я планую попутніше. Потім я знайду місце, яке мені приглянеться і почну тренуватися по-справжньому.
— О... так от воно як.
- Ти прийшов сюди, щоб запитати мене про це? Зачем? Думав, я піду, навіть не повідомивши тобі про це?
Скарлет почав сміятися.
— Я не настільки холодна. Просто... да. Я ще сама навіть не приготувалася до від'їзду, і я збиралася сказати тобі, як тільки все закінчу.
— Ось як? Добре. Взагалі-то, я теж збирався піти з Бехенґеру, тому прийшов попрощатися.
- Що? Ти залишаєш Бехенгеру? Куди ти підеш?
- У мене немає причин залишатися тут.
— То куди ж ти зібрався?
— На даний момент, в Бретун.
— Бретун? Це дуже далеко. Ти був там раніше?
— Нет, но с картой...
— Тоді ми підемо разом, — перебила його Скарлет.
Сон Мін здивувався і витарав на неї очі.
— Що...?
— Давай підемо разом. Я теж планувала подорожувати. Краще говорити з кимось у дорозі, ніж подорожувати самому, вірно? Тобі теж не буде самотньо.
- Це правда, але ...
- Але що? Думаєш, я потягну тебе вниз?
Скарлетт розсміялася, коли сказала це. Вона підняла руку і вдарила Сон Міна по голові.
- Не будьте самовпевненими, хлопче. Я ніби буду набагато сильніше тебе, знаєш? Насправді, тубі буде простіше подорожувати зі мною. Я зможу захистити тебе, якщо з'явиться хтось сильний.
- Ні, але я найманець S-ранга і експерт пікового рівня ...
— О, ты уже? Ти дитина, яка не вихователька. Просто скажи "дякую" і покірно підемо зі мною.
Сон Мін мав складні емоції.
Він вже наближався до тридцяти років, але в очах інших він виглядав кимось молодим.
« Ні, зачекайте»
— Ах так, скільки тобі років?
— Счекав захотів?
Скарлет раптом шалено зірвався на нього, коли він з чистого цікавості поставив це запитання.
— Не питай жінку про її вік.
Схоже, вона була старшою, ніж виглядала.