- Це може звучати трохи дивно, але я завжди хотів бути жінкою.
Ліч перебував у піднесеному настрої. І через це, як і попереджав, він почав нести всяку нісенітницю, звучала це дивно. Навіть дуже.
Сун Мін був прикутий ланцюгами, спиною до стіни. Ці ланцюги неможливо розірвати незалежно від того, скільки Ці він вивільняв.
— Якщо бути точним, не зовсім жінкою... Я хотів тіло, яке могло б мати "діть". Звичайно, чоловіки теж можуть мати дітей. Але це не те саме, що допомога в народженні.
Сан Мін не розумів різниці між цими двома порівняннями, але він був не в змозі запитати. Навіть якщо б спробував, його губи не ворушилися. Це була магія.
- Я пробував всі види магії, але стать, з якою я народився, не можна змінити. Єдине, що може змінити стать - це дракони, вони народжуються без підлоги і можуть використовувати магію поліморфізму, чого не скажеш про людей. Знаєш чому? Все через закон причинно-слідкового зв'язку.
Закон причинно-стебного зв'язку. Останнім часом Сун Мін надто часто чув ці слова, але не мав жодного уявлення про їхнє значення. Оскільки Сан Мін не міг говорити, Ліч продовжив монолог:
- Врешті-решт, я втратив надію через обмежені можливості магії. Тож я став лінивим. Прокляття, через якого я отримав вічне життя як компенсацію за свою душу і тіло. Але це не влаштувало мене. Шлях магії незбагненний, і, незважаючи на те, як довго я йду по цьому шляху, її межі мені ще не ведоми. А стати на незнайомий, новий шлях... Це страшна, але щаслива можливість. Добре бути пристрасним. Це дуже весело.
Лич дуже розсміявся. Сун Мін не розповів, що сталося з Зіоном та іншими найманцями. Їх кинули в іншу кімнату, і Ліч більше не згадував їх. Лише вони відвідали цю кімнату.
— Я багато часу йшов по шляху магії, а мої людські бажання так і не збулися. Зрештою, я втратив своє тіло. Навіть якщо б я закінчив закляття, здатне перетворити мене в жінку, я б не зміг використовувати його. Ха-ха-хо! Це протиріччя. Але все не зовсім так.
Насміившись, Ліч подивився на Сан Міна. Сині очі-огоньки, що горять у непроглядній темряві, не виявляли жодних емоцій. Тим не менш, Сун Мін міг відчути божевілля, приховане за його голосом.
- Я не можу народжувати, але в мене є спосіб створити дитину.
Сун Мін намагався рухатися. Руками, ногами і навіть губами. Але все тіло йому не підкорялося, магія занадто сильно його скувала. Ліч був у стані легко і невимушено вбити таких сильних найманців, як Зіон та Берн. Хоча він не знав його імені, але могутня сила Ліч була за межами розуміння.
— Хімерологія є дуже цікавим предметом дослідження.
Наповнений божевіллям голос містив незрозумілу теплоту і доброту. Звичайно, Сан Міну було ясно, що ці емоції були створені не для нього.
— Створення іншого життя з вже існуючим... Це відповідає моїм бажанням, своїм людським прагненням. Навіть якщо не саме моє тіло дає це життя. Це не дуже відрізняється. Життя, створене мною, — це народжена від мене дитина.
Ліч зупинився. Магічні освіти, які покривали землю, виглядали дуже зловісними навіть для Сун Міна, хоча він мало що про це знав.
Закон причинного зв'язку не може бути порушений. Звичайна людина завжди дотримується волі долі. Йти проти цієї течії — це контакт з частинкою трансцендентності.
Прознячся це, він повернувся. Прикований до стіни Сан Мін зустрівся поглядом з Личом. У нього в голові крутилося застереження Кім Джен Хёна. Він був правий. Йому не треба було йти в підземелля.
- Сьогодні гарний день. А також... Один з найуспішніших. У минулому, я бачив одного ненормального з такою ж викривленою кармою як у тебе, але з ним я нічого не міг вдіяти...
Сан Міна тремтіло від його слів. Він намагався поворухнути губами, щоб спробувати щось сказати, але вони йому взагалі не підкорялися. Він навіть не міг мичати, мабуть теж через магію, так що питання так і залишилися не озвучені.
- Використовуючи твою душу як жертву, мої найбільш заповітні мрії стануть ближчими до завершення.
Ліч підняв обидві руки. Виграна на землі магічна освіта досліджувала зловісне світло. Заклинання, яке він вимовляв, звучало так, ніби воно не було частиною світу цього, тобто не з Ерії. Просто слухаючи його, у Сун Міна закрутилася голова і затьмарився погляд.
Він хотів кричати в все горло, але губи не давалися, він не міг їх розомкнути.
Довге закляття закінчилося. Випромінювання від магічної освіти припинилося. Але вся кімната окутала холодне повітря. Від дихання почав з’являтися пара. Холод повітря проникав у кістки, і тому він тремтів, як лист на вітру.
"Це" було в формі, невидимої неозброєним оком. Здавалося, що темрява згущалась, але вона також походила на білий туман. Коли він подумав про це, « це» стало чоловіком, а потім жінкою. Залежно від того, що думав Сун Мін, « було нескінченно змінюване» і його розум здригнувся через всі ці зміни.
Страх.
Сон Мін відчув страх. Йому було знайоме почуття страху. Він не раз випробовував його. Але їхнє теперішнє відчуття разюче відрізнялося від будь - якого випробуваного страху. Загадкове щось, про яке він нічого не знав, — дивлячись на незрозуміле створіння, шалений страх роз’їдає його розум.
« Я приношу цю жертву, — піднявши руки до верху і повільно опустившись на коліна.
Монстр, який продемонстрував екстраординарну силу, схилився і підкорився.
Взор істоти звернувся до Сун Міну. Коли двоє очей зустрілися, Сон Мін відчув, ніби його голова вибухнула. Відчутлива їм біль змусила його шкодувати, що голова дійсно не вибухнула.
- Що? — Через мить Ліч видав вигук подиву. — П-подожите. Що ви маєте на увазі? Щось... Але, цього не може бути. Це не може бути правдою, так? Та чому...?
Голова боліла, а дихання стало важким. Кожна його клітина застигла в страху і прискорилась серцебиття. Смерть. Він відчував... як смерть нависла над ним. Просто від цього погляду, Сун Мін представляв смерть.
- Цього... Не може бути, — Ліч бормотів, наче всі його зусилля були даремні.
Вона більше не бачила Сан Міна. Він ледве перекладав дух. Серце, яке майже зупинилося у бітті, повернулося в звичайний ритм. Сан Міна трясло.
— Нет... Нет. Я дам інше підношення.
Ліч не здавався. Він пурився у себе в одязі і дістав велику прикрасу. Коли він поклав його на вівтар, очі створіння перемістилися на дорогоцінну перлину і потім темний туман пожер її.
Потім ця істота розлилася в повітрі і зникла. Магічне коло на землі також зникло. Ліч зазирнувся і впав на коліна.
- Підношення... Чи було відкинуто? — У невірие бормотів Лич.
Він деякий час просто п’явся в нікуди, а потім раптово встав, обернувся і подивився на Сан Міна; його плечі тремтіли.
— Ты... Та що ж ти?
Це питання турбувало Сун Міна не менше, ніж Ліча. Він не розумів, що відбувалося.
— Якщо ваша карма спотворилась, то ви повинні мати цінність як підношення... Нет... З іншого боку, через це твоя цінність повинна бути навіть вищою. Чому ж тоді вас не звинуватили?
Його голос звучав спантеличено. Ліч поплив в сторону Сан Міна. Він направив долоню в його сторону, і той повільно поплив до нього.
— Покажи мені все! — выкрикнув Лич.
Його сині очі блищали в темряві. Невидима форма магії окутала розум Сун Міна. Це була магія, що силою виймала спогади. Хоч ця магія і була ефективною, але після її використання мета буквально ставала ідіотом.
Сан Міну здавалося, що за його мозком повзали мурашки. Тіло звело судомами, а очі побіліли. Це всі ознаки того, що його спогади рахувалися, розум перебував під контролем, а психика розвалилася. Все неминуче йшло до цього.
— Хааак! - Лич раптово закричав.
Дрозжа, ніби уражений блискавкою, він похитнувся назад і потім впав. Погляд Сун Міна все ще виглядав порожнім. Ліч намагався схопитися тремтячими руками за неіснуючу голову. Він вперше зазнав « гостре » біль після перетворення на Лича.
— Ах... Ого! Кхх! — Рухнувши на підлогу, той стогнав.
Свідомість Ліча була шокована, і магія зникла. Хлопець впав на землю, як шматок безжиттєвого м'яса. Простонав небагато. Ліч похитав руками і відлучився від Сун Міна. Помішаний, він навіть не думав щось робити з ним. Він просто хотів втекти. Навіть не намагаючись зрозуміти ті емоції і пориви, що зараз відчував. Він просто рятувався, бо відчував, що так правильно. І його тіло зникло з кімнати.
Невдовзі після цього, погляд Сон Міна прояснився. Біль у голові випарувався. Він намагався встати, шатаючись.
- Чт... Що за?. - Він не розумів, що сталося.
Магія, що скувала його, зникла. Ліча ніде не було видно... Куди він подівся? Він швидко озирнувся. Монстра тут не було. Він пробігся по спогадах. Ліч простягнув до нього долоню... А потім... Він не міг пригадати, що сталося потім. Мабуть, він відчував сильний головний біль і знепритомнів.
« Що сталося, коли я знепритомнів? » — запитував він себе.
Сан Мін був один у кімнаті. Ні, зараз не це найважливіше. Хоча він зараз був не в кращій формі, хлопець глибоко вдихнув і обблокнувся на стіну, щоб підтримати себе. Його спис лежав у кутку кімнати. Сан Мін підібрав його і попрямував до зачинених дверей.
Він не знав, де був Ліч, але найважливіше було втекти з цього місця.