Як він це сприйме? Сун Мін мовчав і тупо п'явся на Ві Джі Хюн. Та з впевненим видом продовжувала.
— Я прожила тринадцять років і стала відомою. Цього недостатньо. Я не помру ще тринадцять років.
- Ми не знаємо.
- Ні, я не зможу дізнатися. Не зможу. Але я не збираюся пропалювати свою свободу лише ці тринадцять років. Я житиму дуже довго. — З палким вимовила Ви Джі Хюн. Потім вона знову подивилася на Сан Міна.
— Ти наче човен, що безмірно пливе по безмежному океані. Ти безцільно пливеш вітром. Хіба це плавання? Це називається дрейфувати.
Мені було важко погодитися. Сан Мін розумів, що не має мети. Ні. Він просто боявся ставити собі мету. Тринадцять років він здобув досвід, але також отримав обмеження.
Знання теперішнього і майбутнього обмежували його. У нього не було таланту. Він застряг на другому рівні на десять років.
- Ти не можеш нікуди йти, бо безцільно дрейфуєш. Тому тобі потрібна мета - "я".
У цьому є сенс. Ви Джи Хюн... Вона була однією з найсильніших іносвітців. Вона була настільки сильна, що навіть якби Сан Мін тренувався все своє життя, то не зміг би наздогнати її.
Через це Сун Мін почувався брудно.
- Навіть якщо я зроблю тебе своєю метою, це не зробить з мене...
— А ти пробував? — Перебила його Ві Джі Хюн, — будь ласка, не говори про те, чого навіть не пробував.
- Ні, це ти не говориш нічого такого легковажного. Я не зможу зробити це. У мене немає таланту. Ми почали з різних точок. Ти отримала стільки допомоги через свою надзвичайну геніальність. Тебе забезпечували великою кількістю зелень, і ти жила в такому місці, де священні технології вважалися чимось особливим. Хіба не тому ти тут, маленький диявол Ві Джі Хюн.
Сун Мін приховувала злість. Хоч би як сильно він намагався забути, у Ві Джі Хюн були кращі умови.
— Але не в мене.
Це можна було вважати самоаналізом і скаргою.
— У мене нічого не було. Раніше було так само. Мене призвали без будь - чого, без таланту. Мене призвали зовсім з голими руками. Ти покинула місто через місяць. Я ж провів тут три роки. Я напав на кроликів та кабанів, ризикував життям у бою з гоблінами і втікав від орків. Ось так я жив ці три роки. Я вижив у цьому місті, наполегливо працюючи в гільдії найманців.
Ві Джі Хюн не перебивала його. Вона слухала його розповідь.
- Ось який я. Я прожив тринадцять років як майстер бойових мистецтв другого рівня. Наемником рангу С. Потім... Я помер і повернувся. Це я...
- Ти майстер бойових спокушувань другого рівня. — Визнесла Ви Джі Хюн.
- І щоб стати ним, ти витратив на це три місяці. Ты прав. Я почала свій шлях як геній і отримувала багато допомоги. Але сам ти? Ти вивчив Аметистове Хмлако і отримав 20 відсотків моєї внутрішньої енергії*. До того ж, ти навчаєш ще й техніки списа.
Ві Джі Хюн склала разом руки.
- Хіба цього мало? Тоді я дам тобі більше. Що ти хочеш? Зовнішня сила? Чи вправність рукопашного бою? Ще щось. Якщо хочеш, я навчу тебе цьому.
—... Мені нічого не потрібно. — Відповів Сан Мін. Навика списа і Аметистого Хмари було достатньо. Він не був настільки впевненим у собі, щоб ще щось просити.
- Окрім того, ти отримав шанс. Ну, зізнайся, що з талантом нічого не зробиш і через відсутність певної мети ти не будеш намагатися з усіх сил ... Провівши так своє друге життя, чи ти даремно витрачаєш її?
Ві Джі Хюн взяла чашку з молоком і випила вміст.
- Можливо, це лише моя думка. Нелогічне втручання, я вважаю. Це твоє життя, так що у мене немає причин ставити тобі цілі. Вибач. Я казка...
— Заткнись. - Перебив її Сан Мін. Він стиснув руку в кулак. Усі слова Ві Джі Хюн встромилися йому у серце, наче ніж. Очі Ві Джі Хюн розширилися, коли Сун Мін перебив її.
— Ты сердишся? Я прошу вибачення...
— Да, я злюсь. Тому що чую подібне від 13-річного дитини.
Його гордість була прийнята.
Але йому було дійсно боляче говорити:
- Я зроблю тебе моєю метою.
Сун Мін витріщився на Ві Джі Хюн. Причина його роздратування полягала в ньому самого, тому що він не міг нічого заперечити. Він був згоден з її словами, але не міг нічого сказати через свою гордість.
- Я зроблю тебе своєю метою, і буду тренуватися після твого відходу. А коли ми знову зустрінемося, я встромитиму спис у твоє серце... (Кажая копье?)
- Ні, ти не можеш цього зробити. Тоді я помру. Як же нам розв’язати це, як друзі?
Ві Джі Хюн відразу висловила незгоду. Сун Мін понік і змінив слова.
—... тоді... ем ... Я... Поб'ю тебе...
— Хмм. Якщо це буде спарінг, то все в порядку. Я чекатиму.
І тоді Ви Джі Хюн посміхнулася з радістю. Сун Мін протягом секунди п'явся на неї.
"Ненормальна."
Щоб усміхне обличчя тринадцятилітньої дівчини викликало в нього невелике хвилювання? Чи це не небезпечно? Сан Мін повернувся, щоб не дивитися на неї.
Після цього він перестав ходити до лісу. У нього було достатньо грошей через недавній випадок. До того ж, у нього вже були деякі запаси.
— Ти не освятив основи. Можливо, це через те, що у тебе не було майстра, який допомагав би з тренуваннями.
Коли Сун Мін перестав ходити до лісу, Ві Джі Хюн намагалася допомогти йому. Вона допомагала йому вранці, а ввечері передала Небесну Техніку.
- Кажуть, що меч добрий у будь-якій ситуації, але це нісенітниця, яку самі поширює мечем. У більшості випадків майстри бойових мистецтв вважають спис найліпшим зброєю. Боротьба проти користувачів списа завжди важко боротися.
Вю! Ві Джі Хюн змахнула списом.
- Так що найкраще навчити основи.
Сан Міну довелося погодитися. Він правда не вивчав основи. Його ніхто не вчив цього, він сам прочитав усе це з керівництва і практичного навчання у переслідуванні Душі.
— У списа є чотири частини. Кінець списа - це голова. Нижче наконечника знаходити султан* списи. Деревоно - це тіло списа. А на протилежній стороні від Наконечника знаходиться воток* списи.
(Сміх)П.р: Цей кольоровий вітер, як правило, був з кінських волосів, що кріпився біля наконечника і служив не тільки прикрасою, але й для всмоктування та затримання крові, яка ллється із рани противника на дереві, щоб руки не ковзали.
** - Втік чи « кокалівку» - це деталь не дає розщепитися дереву списа, заток трохизастиглий)
Бам! Вона змахнула списом. Червоні нитки плавно слідували за наконечником списа.
— Султан є прикрасою, і його можна використовувати для дезорієнтування суперника.
Вона продовжувала рухатися списом. Червоні нитки кружляли навколо списа. На відміну від списа, нитки зображали хвилісті рухи. Цим вона прикувала увагу спостерігача до коп’ю.
— Якщо хочеш використати спис, то мусиш використовувати всі його можливості. Використовуй потік так само, як використовуєш наконечник. Використай нитки, щоб заплутати суперника. Не стій на місці і тримай дистанцію.
Сан Мін рішуче кивнув. Після кількох помахів, вона повернулася на вихідну позицію.
- Є три основні причини удару. Вони використовуються як основи в знаменитих технологіях списа. Можна сказати, що це основа основ. Їх можна застосовувати у всьому. Це - "ран», "на" та "зі".
"Ран" була внутрішнім переносом, а « на» - зовнішнім. "Ран" відобразив атаку, а «на» - пропускав.
— В бою важливо використовувати не лише дві руки. Так ти не досягнеш необхідної сили.
« Зе» - означало напад.
— Довжина списа дозволяє йому керувати своєю силою. Міняйте борців на деревці, не тримайся тільки за середину, інакше сили буде недостатньо.
—... Гм.
— Але "ран" - це тільки основа. І вони стосуються тільки тої частини, де потрібно колоти списом. Але існує безліч інших атак, які можна провести списом, наприклад, його можна використовувати як жердину.
Вона показала кілька рухів, після чого віддала спис Сан Міну і стала на крок.
- Спробуй.
—... Що?
— Я ж показала тебе. Спробуй повторити.
- Якщо я не зможу повторити те, що ти ідеально виконала з першої спроби, навіщо мені дратувати тебе знову те що в мене немає таланту?
- Коли це я казала, щоб ти ідеально повторив за мною? — Проворчала вона.
- Спробуй. Ти повинен спробувати це, щоб зрозуміти.
Сан Мін підняв спис. Тоді ж Ві Джі Хюн додала:
- Не використовуй своєї ци.
Не використовуючи ци, він спробував повторити основи технік списа. Подивившись на його спробу, Ві Джі Хюн сказала:
— Ще раз.
І потім.
Вона постійно повторювала ці два слова. А він продовжував знову і знов змахувати списом. Через те, що він не користувався ци, його тіло швидко змучилося і він непорівно дихав.
— Ще раз.
—... до яких пір?..
- Поки не освоїш його.
- Думаєш, це відбудеться лише через кілька спроб?
- Повтори ще раз. — Сказала вона байдужим голосом.
— Продовжуй займатися цим щодня, тільки таким.
У цей момент Сан Мін побачив в ній диявола. Хоча в нього тремтіли плечі, він знову повторив ці основи. Використовуючи лише фізичну силу, яка здатна виробляти рухи, він виснажився. Як спис, так і основи - все було важким.
- Не знепритомніюй. Якщо ти думаєш, що це занадто виснажливо, перепочинь. Якщо у тебе залишилися сили, продовжуй тренуватися.
Здавалося, що Сун Мін зазнавала витривалості. Чи зможе він це зробити, чи ні, все залежало від нього. Коли він замахнувся в 10 разів, то прямо-таки відчув, що скоро помре. Він ледве дихав, руки й ноги... Ні, все тіло вмирало. Він хотів випити води і відпочити. Він хотів посидіти на вітрі у тіні.
У тіні він побачив обличчя Ві Джі Хюн. Потім він злегка прикусив нижню губу.
Він міг зробити більше. Він виглядав так, ніби скоро помре, але вважав, що якщо він докладатиме всіх зусиль, то зможе ще кілька разів помахати.
Так він і зробив.