Сан Мін знав свої обмеження.
Він не був генієм, який володіє якимось особливим умінням, і він не є тим, кому завжди сплутає удача. Навіть спогади з минулого життя не дуже допомагали, він пам’ятав тільки великі події і ніколи не звертав уваги на дрібні.
Але, його теперішнє становище куди краще, ніж в попередньому житті.
Коли настав ранок, він вийшов зі своєї кімнати. У таку рану господаря таверни ще не було, але на його місці стояла величезна кошика, заповнений сухим хлібом.
Він взяв кілька шматочків і з'їв їх. Хліб був дуже засохлий і не досить добрий на смак, але це все ж краще, ніж ходити з порожнім шлунком. Здобувши хліба, він залишив таверну.
Щойно Сун Мін вийшов на вулицю він активував один Грім. Вчора він практикував справжній небеса, але вони все ще були недостатньо сильними.
— Фух.
Приблизно п’ять хвилин він досягнув своєї межі. Сун Мін припинив бігти і зробив глибокий вдих. Він міг підтримувати вміння лише близько п'яти хвилин, може десять, якщо зменшити темп.
— Это так несправедливо.
Сумніви, що турбувало його в попередньому житті, знову охопили його розум. Навіть з урахуванням Боївого Скелета і швидким ростом Безкласових ... це була його межа. Звичайно, якщо протягом усього цього року він буде наполегливо вчитися і тренуватися, полюючи на монстрів, то зможе поліпшити свої навички. Але чи зможе він досягти успіху?
Сун Мін знав, наскільки несправедливим є цей світ. Особливо це припадало в очі у первісному місті Дженабісі, куди вперше прибули іноземці.
В його попередньому житті, під час його знаходження в Дженабісі, з'явився суперновічок, який ураганом пройшовся по місту.
Голова маленького демонічного культу.
Ніхто не знав, чому такої видатної людини призвали в Дженабіс. Ще до свого заклику він мав достатньо сили і вміння, щоб вразити все місто. Йому легко вдавалося отримувати силу, а використана ним Техніка культури перетворила його на суперновачка.
Сон Міну знадобилося три роки, щоб вибратися з Дженабіса. А голова маленького демонічного культу витратив на це трохи більше тижня.
Сан Мін ніколи не бачив цього чоловіка на власні очі. Однак, протягом минулого життя, він багато дізнався про нього завдяки чуткам. Однак такий видатний іноземець не був сам.
Маленький диявол Ви Джі Хюн. В минулому житті він часто чув це ім'я. І якщо він все правильно пам'ятає, то цього чоловіка прикличуть в Дженабіс через місяць.
- Ти щось хочеш?
Він підійшов до крамниці в переулці. Було ще ранок, але багато магазинів вже приступили до роботи, особливо вуличні торговці. Увага Сон Міна привласнив чоловіка з розкладеною на землі великою кількістю зброї.
- Ти встав у таку рану, і сьогодні ти мій перший клієнт, так що я продам тобі свою зброю зі знижкою. Що скажеш? — Сказав торговець з посмішкою.
Сан Мін не відповів і почав уважно перевіряти зброю.
- Ними вже користувались?
Звісно. Є нові, але використані дешевше, само собою, — відповів він.
Сан Мін підняв руки і запитав:
- Я можу поквапити їх, так?
— Звичайно, якщо ти не втечеш з ними, то розсміявся.
Сун Мін присів і взяв в руки метанний кинджал. Лізання було гострим, але на рукоятці мало бруду.
- Він належав іномирцю, який... Умер. Я дістав його вчора з гнізда гоблінів.
Використання зброї з тіла мертвого є звичайною справою. У його попередньому житті були і не такі випадки мадерства.
- Скільки коштує?
- Я продам його за 3000 Ері. Ну, метальний кинджал - це тільки витратний матеріал. До того ж, я знайшов його на землі.
Не так вже й дорого для метального ножа. Може, вдасться поторгуватися. Сан Мін підняв голову і подивився на торговця.
- Може продаси його за 2000 Ері?
— Хахаа! Хочеш позбутися третини його вартості?
— У мене небагато грошей...
— Хлопець... Ти безкласовий, вірно? Виглядаєш молодим... тому ти думаєш, що я пошкодую тебе і ще більше знизу ціну через це?
— Я був би радий, покажися це правдою.
— У тебе ні сорому ні совісті!
Торгівля знову голосно розсміялася. Але він не був схожий на безумця.
— Мені подобаються люди, які усвідомлюють свою ситуацію. Я маю на увазі, мені подобаються люди, які роблять все можливе, щоб вижити в бою. — Сказав з посмішкою торговець. Він простягнув руку і затиснув три пальці.
- Я продам його за 2000. Також... Є ще три таких ж. Якщо купиш їх всі, я продам їх за 5000.
— Я куплю их. — Сказав Лі Сан Мін і посміхнувся, почувши слова продавця. Той усміхнувся, побачивши, що Сан Мін відкрив свій гаманець.
- Ти дивний хлопець. Ти користуєшся своїм віком і невинною зовнішністю, ти це розумієш?
— Я не зовсім розумію.
це не має значення. Думаю... Ти станеш моїм постійним клієнтом. Якщо прийдеш знову, я знизу ціну враховуючи твою позицію.
Чи це був добрий вчинок? Лі Сан Мін подякував йому і вклонився. Він намагався зрозуміти, що задумав торговець. Чи взяти ще одного постійного клієнта, чи це був просто жест доброї волі? Він не знав.
— Скільки за це спис?
Він був задоволений тим, що отримав три метательних ніжки за загальну суму в 5000 Ері, хоча спочатку тільки один коштував 3000, але він потребував зброї крім метальних ножів. Він вказав на спис, який лежав в одному з кутів.
— 30 000. — Відповідав торговець. Сан Мін простягнув руку і доторкнувся до дерева. Воно було зроблене з дерева... а на кінці кріпився гострий шматок металу. Воно було два метри завдовжки, занадто довге для його нинішнього росту.
(Сміх)П.р: для тих, хто в танку. Деревоно(Шест) — основа списа, круглий довгий держак, до якого кріпиться вістріє)
Йому було чотирнадцять років, а ріст ще не досяг 160 сантиметрів. Якщо він виросте як у попередньому житті, то до 20 років його зріст досягне 180 сантиметрів.
— Два метра... надто довгий...
У будь - якому разі, він не мав достатньо сили, щоб належно володіти ним. Це було фізичне обмеження. Це було занадто великою копією для нього.
Але це не було великою проблемою, адже довжину можна скоротити.
—... ви можете зменшити ціну?
- Я не думаю, що ти можеш використовувати його з твоїм ростом? А як щодо меча? Так само й майстри бойових мистецтв кажуть, що мечі — це найкращий вид зброї. Хоча я не знаю, чи це правда.
— Я не знаю, як користуватися ним...
— Чи це означає, що ти знаєш як користуватися списом?
- Їм можна просто проткнути когось.
Навіть з огляду на таку відповідь він уже знав, наскільки важко було заручитися списом.
— Хахаа! Мені подобається твоя простота. Добре, я продам його за 20 000 Ері.
Торгівля знову розсміялася. Три кинджали, один спис, пояс для зілля і п’ять пляшок із зелень. Він купив усе це за 30 000 Ері.
Все це йому дісталося насправді за низькою ціною. Навіть якщо вони колись належали мертвим, то не мали жодного значення в їх використанні. Особливо корисним буде спів. Він відремонтував його довжину, щоб той відповідав талії і поклонився торговцю.
- Дякую.
— Нічого, все нормально. Думаю, ти станеш тут постійним клієнтом. Міцні крячки живуть найдовше.
Якби це було правдою... Подумал Лі Сан Мін і гірко розсміявся.
Він розумів, що життя не було легким.
Він знав межі свого досвіду. Все може змінитися завдяки Зелью Інтеллекту, але пройде рік перш ніж він зможе отримати його. Хоча він і не був упевнений у своїй перемозі.
Щоб дістатися до мисливських угідь, потрібно дві години. Він мав зміцнити своє тіло. Чим частіше він використовував свої вміння, тим більше вони ставали. Процес був схожий на формування м'язів.
У північній частині міста зібралося багато людей. Здебільшого це були іноземці та торговці, які продавали їм різні товари.
Була причина, чому він нічого не купував у цьому місці. Торговці біля дверей намагалися нажитися на людях. Оскільки звідси було недалеко до мисливських угідь, через зручність, іносвітці найчастіше закуплялися саме тут.
— Люди, які хочуть піти до Гнездо Гоблінів; ходімо зі мною!
— Я шукаю супутника з Фракції Вулкана!
- Є хто з Фракції Реуреу? Хтось з вогняною магією!
Майже кожен з них щось викрикував. Люди, які шукають своїх товаришів. Люди, які намагалися знайти когось із своєї фракції. Люди, які шукали когось з подібних магічних фракцій.
Він і погляду не приміряв нікому з них і пішов прямо через двері. Коли він вперше поїхав у відпустку, то належав до групи.
Це був далеко не кращий досвід. Всі вони були подібні до статусу безкласових. У них був нульовий бойовий досвід і відсутність жорстокості. Майже всі загинули, а він ледве вижив. Це стало болючим досвідом, який сильно вдарив його. Він ще тиждень не міг виходити на полювання.
- Було б... Було б чудово піти з другом.
Але це був Дженабіс. І тут було зовсім небагато людей, що не були Безкласовими. Якщо вони підуть разом, йому доведеться захищати їх.
Тепер це не було тим, з чим він міг справитись. Навіть з навичками і досвідом із попереднього життя, він мав тільки перший рівень.
А що сказати про майстра бойових мистецтв чи магічного супутника? Він думав про це, але з цього навряд чи буде користь. Вони не були корисними для когось на зразок Сан Міна, який був не в змозі допомогти навіть одній людині.
— Имя? — Запитав сторожник, коли подивився на Сан Міна.
— Лі Сан Мін.
- У тебе є посвідчення?
— Нет...
— Нічого страшного. Це не настільки важливо в цьому місті... не вмикай там, хлопче.
Проігнорувавши слова вартового, Лі Сун Мін вийшов назовні.
Довкола, наскільки вистачало око, простягався безкрайний ліс
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування