Спочатку Янник хотів нанести в Скапа військовий-морську базу у Скап - величезний удар, копаючи приклад рейда на Перл Хабор, але надводний флот ВМС не справився з завданням, тому йому довелося покластися на підводні човни. Добре, що він підготувався двічі, обговоривши з Денницею можливість підлого нападу і спеціально тренуючись для цього ще кілька років тому.
Але якщо бути точним, то це має бути підготовка з трьох сторін, коли атака провалиться, він пошле повітряні та наземні бомбардувальники для сильних нападів. Тільки в цьому випадку втрати флоту повинні були бути не малі, а ефективність бомбардувань не завжди гарантувалася.
Нарешті, всього тиждень тому на U-47 Горта Пріена було занурено секретну зброю. Підводний човен Прина U-47 вийшла з порту Кіля.
Вони ретельно спланували курс через Вільгельмсгафен у Північне море, де змінили маршрут на південь і занурилися під воду, щоб уникнути їх розташування надводними кораблями. Удень вони плавали під водою, а вночі спливали на поверхню.
Було вже зовсім темно, коли U-47, весь день знаходилась під водою за навігаційними картами і розрахунками, нарешті вислила і почала виправляти свій курс. Моряки підводного човна також скористалися нагодою піднятися на палубу для короткого виходу. Рибний, прохолодний морський бриз бив в обличчя, море було туманним і шум хвиль піднімався та опускався.
Навіть вночі Північна Атлантика все ще не була спокійною, підводний човен гойдалася з боку в бік на хвилях, врешті-решт, це був військовий корабель менш 1000 тонн, він не міг мати мореплавності надводного військового корабля у тисячі тонн. Принаймні на цьому етапі підводний човен був просто кораблем, який занурювався, а не човном, котрий міг бути занурений.
"Який гарний день" — бормотів Прін, тримаючи сигарету в роті і дивлячись на яскраві зірки у небі. Вони були достатньо близько до Скапі, щоб востаннє вислизнути на поверхню для відпочинку під час цієї місії і решту плавання провести під водою в небезпечних умовах.
Звичайно, це також може бути останній раз, коли вони випливають у своєму житті.
Погладивши своє жирне волосся, він скинув погану думку. За кілька днів безперервного плавання він оброс бородою, а його волосся було досить жирними, як ніби з них можна було вичавити декілька крапель олії, вирівнивши їх. Важливо знати, що прісна вода особливо цінна на борту під час довгих плавань і крани були укомплектовані, а підводники використовували чайну цистерну як одиницю вимірювань кожного дня, мили обличчя та чистили зуби. Вони часто використовували рушник, який вимочували в невеликій кількості води, щоб очистити обличчя після чистки зубів. Тому гоління, миття волосся, ванна тощо — це розкіш.
Після короткого звільнення моряки по черзі закидалися в підводний човен, і Прін, як звичайно, оглянувся, щоб переконатися у відсутності проблем перед тим, поки не збуряться останні: « Ви завантажитесь на глибину 30 метрів. 5 хвилин на відключення основного освітлення."
Протягом семи годин, зрештою підводний човен прибув до входу в канал Корк близько години ночі наступного дня. Кожної хвилини, проведених далі ми ризикуємо бути потопленими! Всім приготуватися до бою!»
Згідно з вищезгаданими розвіденими даними, було дуже важко увійти в бухту Скапа через Коркський канал. Для захисту від нападів підводних човнів протока, ширина якої сягала менше кілометра, була густо покрита штучними рештками та іншими перешкодами.
Але через це вона була відносно незахищеною, тому Денніц вибрав цей маршрут, по якому рухалася U-47.
"Чрезвічна складність" — Це було не просто словами, бо в Скапі йшов сильний приплив. U-47 потрапила в припливну хвилю, через яку вона здавалася каное посеред течії, і U - 47 доводилося не тільки боротися з течіями, але й намагатися уникнути зіткнення з підводними перепонами. Найбільш небезпечним було зіткнення, коли вони почули, як дні корпусу підводного човна зіштовхнулися з кнехтом на дно моря, що мало не призвело до посадки субмарини на мілину, і якби Прин не наказав вчасно запащувати резервуари для екстреного спалахів, вони б загинули.
Вони йшли наче по острої ножа, і після декількох моментів життя та смерті вони врешті увійшли в Скапу.
« Охорони Господь! » — Прин полегшено зітхнув і витер піт, що покрив його обличчя.
"Можливо, це духи наших предків благословляли нас." — Перший помічник, який тримався за одну порцію і важко дихав, підхопив розмову.
Прин кинув: « Прийшов час помститися за їхню смерть». — Він сказав, підійшовши до перископу і спостерігаючи за ситуацією зовні.
"Ого!" — Прион не міг втриматися від зітхання. Те, що він побачив, було неймовірно великим флотом, хоча було занадто пізно вночі, щоб точно розгледіти, які це були за військові кораблі, але просто дивлячись на величезну фігуру цього одного військового корабля, він знав що всі вони були принаймні 20-30 тисяч тонн класу.
Він негайно наказав: « Приготуватися до дії!».
Він сказав: « Готуйтеся до дій», а не "приготуватися до запуску торпед" тому що цього разу готувалась до використання не підводна торпеда, але таємна зброя - "торпеди, керована людиною".
Якщо говорити про « людей, які контролюються торпедами», найвідомішою є людина, яка контролюється торгом "Кайтен Японії".
Ця торпеда « Кайтен» була перетворена з кисневої торпеди Тип 93, мала діаметр один метр і могла нести екіпаж із однієї людини всередині торби, який вівся за допомогою невеликого перископа для підтвердження позиції ворожого корабля. Вибуховий заряд « Кайтена» становив 1,36 тонни, що в три рази більше, ніж звичайна торпеди.
У листопаді 44 роки перша партія « Кайтен» була доставлена підводними човнами-матками в зону воєнних дій, готову атакувати американський флот, але протилодичні сили США були настільки сильні, що торпедичні човни-матики були підбиті і загинули, не встигши випустити "Кайн" тільки кілька із них кинулися на американські кораблі. Але під сильним вогнем американських кораблів на якорі було потоплено тільки один американський нафтовий танкер.
Менш відомо, що італійці першими винайшли пілотовані торпеди, і вони були використані в кінці Першої світової війни для підриву австро-венгерського прапораманського корабля US United Force, але це нічого не означало для Австро-Угорської імперії, яка капитулювала три дні пізніше.
Італійці наполегливо працювали над пілотованими торпедами. У 35-му році вони розробили проект, який називається "Міжнаїльна торгада" (Свінія). Це було пов'язано з тим, що він був схожий на плаваючу свиню і їм було легко управляти. Два члени екіпажу можуть розміститися на тілі свині. "Свинья" осідалася електромотором потужністю 1,1 л.с., а 30 60-вольтових батарей були встановлені між двома членами екіпажу і ззаду, що дало можливість проїхати 4 милі зі швидкістю 4,5 вузла та 15 миль з швидкістю 2,3 машини.
Німецькі інженери поліпшили цю торпеду на 0,5 м більше, ніж у оригіналу; оригінал мав тактичну головку завдовжки 1,8 кг і вдосконалювався до тактічної бомбової голівки 2 m вагою 350 кілограмів.
Цього разу вони привезли чотири таких мінних тіла, або, точніше сказати, пропелера. Ці чотири рушії були закріплені на корпусах з обох боків підводного човна, і пізніше вони повинні були вибратися з підводної судна, спочатку від'єднати ці 4 дротяники, потім закріпити на нервів головку тактичної бомби, виштовховану із торпедного порту, а тоді підійти до ворожого корабля, зняти й прикріпити голівки тактичні бомби на дні суднової машини, встановити таймер вибуху та, нарешті, відступитися зі позосталими ввіпленнями.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini