« У мене три амбіції: перше, що я буду повністю контролювати владу в стороні: друге - я поведу своє військо на вторгнення у далекі країни, візьму їх правителів і поставлю їм виклик переді мною: третє — зароблю з жінками найкрасивіших жінок світу та зроблю інших своїми наложницями».
Ці слова прозвучали з уст Янь Лева, що можна сказати про його життя. Хоч би яким був характер Янь Лева, його амбіції були дуже великі.
І Янік виявив, що досяг і першого й другого. Третє було б легко зробити, якби він хотів, враховуючи його теперішній статус, становище і репутацію, за винятком того, що любив Імперію більше ніж жінок, і вмів контролювати себе.
« Екстра! Экстра! Президент і маршав Польщі доставлені в Берлін і скоро стануть перед судом!»
« Варшава взята! Це велика перемога!"
Німецькі газети повідомили про те, що президент і маршав Польщі були доставлені в Берлін для суду й ціла країна була охоплена небувалим захопленням.
Люди пишалися силою своєї країни, адже ніхто не сподівався, що після двадцяти років страждань Рейх стане таким могутнім. Всього за півмісяця основна армія «перової військової держави Східної Європи» була розгромлена, столиця ворога захоплена, а також її президент і маршал скоро будуть на суді.
Британці та французи були настільки обшаражені німецькою операцією, що майже підстрибнули, коли прийшли до себе і суворо відносили Німеччину й Румунію, осудивши їх як порушення міжнародної моралі. Німецький уряд наказав негайно визволити арештованих і передати 800 тонн золота, яке конфіскували.
Румунський МІД продовжував використовувати « договір про екстрадицію» як виправдання, а німецький МІЗ нехтував союзниками, за винятком статті Геббельса, в якій він зневажав дрібну поведінку англійців і французів.
Британія і французи були жорсткими, але вони не наважувалися напасти на Німеччину, бо все ще сподівалися, що Німеччина понищить Польщу, продовжить просування та розпочнеться війну з Радянським Союзом до смерті.
Але Радянський Союз був настільки жалюгідним, що навіть не прорвався на той час кордон. Якби польський уряд поїхав у Великобританію, то британці навіть змусили б урядову владу змусити Польщі відступити на східному фронті і впустити Радників всередину.
На жаль, тепер, коли весь польський урядовий апарат відрізаний Німеччиною, британці просто не можуть допомогти Радам, навіть якщо б хотіли, вони могли зробити це тільки здалека.
Говорячи про Радянський Союз, Яннік також втратив дар мови, німецька армія зараз прорвалася через Варшаву на схід від Вискова, він навіть спеціально наказав зупинити поширення в місці, щоб поповнювати запаси, просто щоб дочекатися, поки Радянський Союз пройде лінію і просунеться на захід.
Крім того, він наказав не йти через Катинський ліс.
Але Яннік не знав, чи поляки на Східному фронті були занадто хоробрими або Ради були надто марні, але пройшло вже півмісяця, а Ради навіть не змогли прорватися через лінію кордону. Він думав, що після викриття брехні Ворошлова і Єжова Сталін пришле більш могутню фігуру для продовження атаки, але він не очікував, щоб Сталин проведе новий раунд чисток. Через це наступ на Західному фронті було просто призупинено.
Те, що поляки не мали місця для контратаки, а ради не отримували наказу продовжувати наступ; обидві сторони просто дивилися один на одного.
З іншого боку, « прощення війни» від фронтів летіли як сніжинки. Колективний персонал був переповнений листами з проханням про війну від усіх військ. Навіть Рундштедт кілька разів підходив до Янгола, намагаючись з’ясувати чому він зупинив передові війська.
У розпачі Янік віддав наказ продовжувати атаку.
Німці, які трималися стійко і були добре забезпечені, просунулися вперед на більш ніж сто кілометрів і опинилися всього за 100 кілометрів від радянського кордону.
Командири польських кластерів на східному фронті Польщі також не дуже добре проводили час, хоча вони стримували радянське військо, німці наближалися до них ззаду і через кілька днів їм доведеться розвернутися, щоб дати відпор вже німцем. Це була ситуація, коли перед ними були вовки, а позаду - голодні тигри. Крім того, вони повністю втратили резерв і були лише питанням часу, коли в них закінчаться боєприпаси.
Тож вони знали, що Польща вже немає і тому не могли втекти. Зрештою, Польща межувала лише з кількома країнами — Радянським Союзом, Румунією, Чехословакією та Німеччиною; вони чули по радіо про те, що сталося із урядовими органами безпеки в Румунії. Хоча вони були трохи обурені цією огидною румунською практикою, але нічого не могли зробити. Та й вони самі не стали б нічого робити.
Врешті-решт, вони билися на передовій, але ці хлопці були настільки боягузливі, що улизнулися і навіть не віддав наказу здатись.
Замість того щоб боротися і померти рано чи пізно, було б краще здатися доти, доки ще є можливість або навіть отримати прийнятні умови капітуляції.
Тому передчасне речення Раковського було одностайно схвалене іншими командирами.
Тепер залишалося тільки одне питання: на чиєму боці здаватися.
Радянський Союз?
Ні, ці поради навіть не змогли прорвати їхні лінії і здаватися їм соромно.
Залишилася тільки Німеччина.
Після об’єднання своїх поглядів ці командири відправили німецьких воїнів на більш як 100 кілометрів, щоб обговорити питання капітуляції. Оскільки вони все ще мали понад 400 000 солдатів, то відчули достатньо важіль тиску і запропонували суму грошей та офіційну посаду й попросили не втрачати пильності.
Німці вигнали гонців і захопили ще більше території. На той час це було вже не стільки захоплення, скільки активна капітуляція іншого боку.
Декілька командирів розселилися і знову розіслали гонців, цього разу вмертвивши свої апетити за велику суму грошей та неважливу посаду.
Але знову ці гонці були відкинуті назад, і німці просунулися ще на 30 кілометрів.
Того ж дня колишній польський командувач Польської групи « Лоодзь» Юріуш Ромель оголосив у Варшаві про формування тимчасового уряду в окупованій німці Польщі, головою якого він стане. Оскільки президент Мощіцький і фельдмаршал Шиміґи під час втечі забрали з собою всіх своїх близьких, ніхто не став заперечувати. Звичайно, ніхто не наважувався би зробити це, адже німецькі табори для військовополонених були зовсім малою кількістю.
Першим наказом Роммеля на цьому посту була безгостересна капітуляція Польщі.
Командир групи зрештою зрозумів, що у них залишилось дуже мало важелів впливу і цього разу все, про що вони просили - це їхня особиста безпека.
До того часу німці вже були достатньо близько, щоб прийняти умови командирів цих груп, наказавши всім своїм солдатам скласти зброю і потім допомогти німцям у створенні таборів для військовополонених, в які вони могли б помістити себе.
Потім прибув безперервний потік німецьких військ, щоб зайняти польські позиції.
18-денна польська кампанія закінчилась, німці зайняли « більшу частину» Польщі, а Рада просунулась лише на п'ять кілометрів від початку кампанії.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini