Командир взводу Ганс на чолі двох загонів солдат обережно прощупував шлях вперед. Вони тільки - но наткнулися на велику лійку, вибиту авіаційною бомбою, яка важила щонайменше 250 кілограмів.
Але Ганс не хотів залишатися позаду танків і нічого не робив, тому продовжував рухатися вперед зі своїми людьми.
Вони обережно пройшовши деякий час, побачили поліцейську дільницю на розі. До цього часу сходи поліцейської дільниці були завалені мішками з піском, а через них стирало із десяток почорнілих ружею. У триповерховому будинку поліцейського відділення також були щільно заколочені вікна, а в пошматованих мішках з піском бачили люди, які спрямували зброю вниз вулицями.
Ганс, який вільно володів польською мовою, кричав у всю потужність своїх легенів: « Слухайте, люди зупиняйтесь і здавайтесь без опору! »
У відповідь йому пролунав тріск куль, але Ганс та інші встиг повернутися за кут і кулі не одягли навіть їхнього волоска.
"Кучка ідіотів!". — Ганс з підозрою вигукнув: « Комс, будь ласка! »
На комунікаторі була тактична рація, врешті-решт примітивні революції типу « Великий брат», якими користувалися снайперські команди, ще не встигли добитися масового виробництва у всій армії.
Але ця тактична рація вже вважається дуже прогресивною, якщо умови добрі, може знаходитися в межах 5 кілометрів з продуктами тієї ж серії і плавними голосовими викликами, а з електричним ключем також можна використовувати избуку Морзе для зв'язку з підрозділами вищого рівня на відстані. За допомогою цього методу зв’язки німецькі війська стануть більш гнучкими і зміненими, що підсилить армії для надання невідкладного реагування, більше не буде так, щоб гонець біжить під дощем куль та задихається, а повідомлення вже застаріло, командир може підтримувати контакт з передовою, вчасно отримувати інформацію від перших рук і негайно реагувати на неї.
Слід пам'ятати, що аналогічний американський радіо Galvin csr300 не буде запущено на виробництво до 43-го року.
Німецькі електронні технології не слабші за американські, і при достатній фінансовій та фінансовій підтримці, а також під час невеличкого правильного керівництва (щоб вони не натискали не на те дерево технологій), вони цілком можуть похвалитися цим.
Через деякий час офіцер зв’язку дійшов висновку: « Командир взводу, "Штука" буде тут через п'ять хвилин, давайте відзначимо їх місцезнаходження".
Ганс кивнув: « Джейсон, допоможи мені дістати гранатомет і червону сигнальну гранату.
Джейсон, який був солдатом, порався в рюкзаку Ганса і дістав гранатомет та гранату. Ганс взяв гранатомет і закріпив його під стовбурем свого MP44 - гранатометра, який був копією радянського 40-мму гранатомету ГП-25, що встановлювався на гарматі, визначальними характеристиками, простотою конструкції, міцною експлуатації та багатьма іншими особливостями. Поки що немає пікатантні або чогось подібного. Але цей пусковий пристрій можна защевкнути на стовбурі і використовувати, вдавши фіксатори всередину, а заряд та розрядування відбувається досить швидко без будь-яких інструментів.
Закріпивши пускову установку, Ганс вставив освітлюючу гранату у стовбур і трохи підпалив, почувши глухий рокот двигуна.
Він повернувся трохи боком і натиснув на курок в сторону поліцейської дільниці, сховавшись перш, ніж поляки встиг відкрити відповідь.
У той час Граната впала на подвір’я поліцейської дільниці і почала випускати велику кількість червоного диму. Коли поляки зрозуміли, що щось не так, і намагалися підняти гранату та викинути її, було вже надто пізно. Штука, що кружляла в небі на півдорозі, почала пікувати, зуммер видавав гучний звук, який поступово переходив від низького до високої і зрештою до душолючого пекельного реву.
Пронизливий вій був настільки гучним, що поляки на землі злякалися і подивилися на літак, який проносився прямо до них.
« Боже мій! Літак падає на нас! Біжи!»
Деякі поляки, вперше зіткнувшись із бомбардуванням « Штучки» думали, що літак вріжеться у них, і були настільки збентежені що навіть гучні заяви їхніх офіцерів залишилися без уваги.
На жаль, вони не встигли пробігти і кілька кроків, як 500-кг авіабомба з підвіски "Штукі" вже впала, сильно вдарившись об дах будинку поліцейської дільниці на швидкості майже 1000 км/год. Не надто товстий бетонний дах не міг зупинити сильний удар, і авіабомба впала з висоти третього поверху на перший.
Поляки, що охороняли коридор на другому поверсі, дивилися на величезну бомбу з дергаючими ротами, і перш ніж вони встигли втекти, маленький пропелер на хвості бомби зупинився.
"Бум!"
З гучним вибухом Ганс і інші чітко відчули, як величезна ударна хвиля пройшла під їхніми ногами.
З різних вікон виривалися тільки вогненні язики полум’я, що супроводжувалися гучним вибухом. Ударна хвиля вибуху перетворила залишки будівлі у смертоносні снаряди, які дико стріляли на всі боки, в той час як язики вогню не розвіялися під час вибуху, а шалено поширилися, вибігаючи назовні, наче бурхлива морська хвиля.
"Хех, це вже занадто". — Ганс не міг втриматися, щоб не цокнути язика. Він бачив небо, повне клубьчися пилу, сіре і туманне, наскільки вистачало очей. Навіть повітря, яке він вдихав, було нестерпним післявизначення. Він не очікував, що бомбардувальник скине таку перебільшено велику бомбу, і йому здавалося, ніби бомба вагою близько 250 кілограмів легко впорається з цим місцем.
У будь-якому випадку, здоровяк допоміг їм розчистити дорогу. Ганс і його група пройшли через руїни, які заповнювали місцевість, і вже збиралися йти далі, як раптом побачили фігуру, що мілилася у вікні будинку попереду них.
"В укриття!" — Чоловіки проворно знайшли сховок і затаилися на місці, поправивши зброю на вікно. Тільки для того, щоб побачити дерев’яну палицю з білою тканиною, яка вислизала з вікна: « Ми падаємо! Не стріляйте! Ми здаємося! "". - Хтось ще всередині кричав ламаною німецькою мовою, в його голосі чулися подив і страх.
« Викиньте зброю у вікно!» — Вийдіть з піднятими руками і покажіть, що у вас немає зброї!
Кілька десятків рушниць були викинуті у вікно, а поляки все ще виглядали неспокійними і закричали: « Не стріляйте! Ми виходимо! Не стріляйте!"
« Виходь, я обіцяю не стріляти!»
Через кілька секунд з цього будинку вийшов спорожнілий польський солдат з піднятими руками і білим хусточкою в руці, у пальто на шиї, із виразом страху та благання в очах.
Ганс помахав йому рукою: « Де решта? Виходьте всі!»
Один за одним виходили польські солдати, їх був приблизно взвод. Ці польські солдати сиділи, згорбившись у розстроюванні і страху, дивлячись на розбите в щупиці будинок поліцейської дільниці. Здавалося, що вони вирішили здатися, бо боялися наступного вибуху впасти на будинок у якому ховалися.
Ганс взяв у полон стільки людей, що був в досить доброму настрої і дістав пачку цигарок та коробку сірників і кинув їх цим військовополоненим.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini