« Ці труси можуть бігти, але я не піду. Я помру з Варшавою! »
Він і президент Мащіцький вже, здавалося б, вражали, а тепер фельдмаршал Шиміґли був розлючений і розчарований, дізнавшись, що цей боягуз збирається втекти зі своєї власної країни. Лише подумайте, польська армія кілька років тому вибила все лайно з Ради і відрізала шматок тіла від радянської території, це було таким чудовим видовищем, але тепер усе руйнується на очах.
Маршал Шимігли раптом виявив, що абсолютно не може прийняти сьогоднішню схему ведення війни, безглуздо розвернувши велику кількість військ на кордоні в надії блокувати всі напрямки німецької атаки і маючи у резерві величезну кількість кавалерії, готової контратакувати, якщо німці відстануть під тиском британських та французьких сил він зробив фатальну помилку.
Начальник Французької військової місії в Польщі, генерал Луї Шінано, не поділяв його поглядів. Він намагався переконати Польщу відмовитися від таких цінних районів, як Сілезська промислова зона, а потім зосередитися на правій лінії долин Наровова та Вісли в планомерній охороні і підтримав британську й французькі атаки на західному фронті Німеччини.
Але ця спроба, врешті-решт, повністю провалилася через польську впертість. Поляки не хотіли віддавати свої густонаселені західні сільськогосподарські райони та промислові міста протягом кількох годин після початку війни, боячись, що це знищить їхню волю до протистояння.
У результаті ця лінія оборони, яка не мала ніякої оборонної товщини, була легко оточена, розділена і знищена німецькими механізованими силами!
Тепер лишився тільки один шлях — утримати Варшаву, поки британці та французи не нападуть на Німеччину.
Коли він збирався мобілізувати свої війська і готуватися до оборони Варшави, ад’юант, який тільки що пішов, прибіг назад з панічним виразом обличчя, приніс ще жахливіші новини.
Радянський Союз оголосив Польщі війну!
Десять хвилин тому.
У штабі групи армій "Рівно" на Східному фронті командуючий Раковський проводить конференцію зі штабом армії. Раковський проводив звичайне засідання штабу армії, коли раптом земля трохи задрижала під його ногами і вдалеку пролунав один приглушений звук за іншим. Він брав участь у кількох війнах і був знайомий з цими відчуттями: « Чому цей обстріл іде? »
У паніці вбіг штабний офіцер і закричав: « Командир, командире, справа погано, передові позиції знаходяться під сильним вогнем радянської артилерії! Рада атакує нас!"
Всі в конференц-зале збліднули, тепер, коли німецьке наступання на заході дійшло до Варшави, ситуація була надзвичайно гострою, і цього разу Радянський Союз скористався ситуацією?
« Хіба це не так? Хіба ми з Радянський Союз не підписали пакт про ненапад?» — Офіцер запитав з виразом невірства на обличчі.
Польський пакт про ненапад, підписаний з Польщі в липні 32 роки і був дійсний протягом 10 років. Ці слов’янські ведмеді нагнули розірвали угоду?
Командир Раковскі плескнув по столу і стиснув зуби: « Еті прокляті виродки! Припинити збір, всім повернутися на свої пости і дати рішучу відсіч цим тваринам!." — Договір був клаптиком паперу, навіть якщо він підписаний, його могли в будь - який момент розірвати. Але принаймні виявляйте повагу! Німеччина напала на Польщу під приводом «різни в селі Орло», а Ради? Вони без попередження!
...
« Ці кляті Ради! »
Конференц-зал Берлінського палацу був наповнений прокляттями. « Проклята слов’янська свиня, чи не здається їм, що вони запізнилися?»
Натовп проклинав цих безсоромних радянських людей. Це було дійсно безсоромно, коли під час підписання радянської германської пасти про ненапады було вирішено, що обидві країни одночасно направлять війська на розділ Польщі. Але після того, як Німеччина почала атакувати Польщу, ці хлопці грали в глухонімих і не оголосили війни та не послали війська. Але тепер Радянський Союз відібрав у них землю.
Люди в конференц-залі були обурені, але Янік був єдиним, хто зберігав спокій. Хіба Радянський Союз не завжди був таким?
Коли Молотів так легко погодився минулого разу, він подумав, що в цьому є щось підозріле.
Сталін не наважувався оголосити війну, тому що боявся Польщі в останній радянській війні, і боявся англійців та французів, які стояли за Польщею.
Тепер він побачив, що Польща була настільки слабкою, ніби Німеччина відбила Варшаву всього за кілька днів; а потім він помітив, як хоча Британія і Франція зробили вигляд, нібито оголосили війну Німеччині, жоден солдат не був посланий й жодного постріла не відбувся. Сталін, звичайно, не був дурнем і бачив, що Британія та Франція ще не зважилися на повноцінну війну.
Тому для Радянського Союзу було важливо якомога швидше створити так званий Східний фронт.
Повномасштабний напад Радянського Союзу захопило Великобританію та Францію зненацька, і Великобританія поспішно відмінила добре підготовлені плани Франції щодо другого нападу. На їхню думку, одна Польща була ніщо в порівнянні з загрозою радянського вторгнення на решту Європи. Якщо б вони змогли змусити Раду та німців битися на смерть, Польща зробила би велику послугу Європі.
Цікаво, як зреагували б поляки, якби дізналися, що їхні союзники, на яких вони покладають усі свої надії, такі огидні думки.
Згідно з польським пактом про ненапад, сім польських груп армії в один мільйон чоловік були розкидані по німецькому кордоні, а п'ять інших армій чисельністю у 500 000 осіб було розвернено за радянською межею. Більшість із цих півмільйонів все ще служили військами другої лінії. Саме тоді, коли всі думали, що Раді прорвуть польську лінію і увійдуть у поляську глибину, як це зробили німці, сталася жахлива ситуація.
Перша повна атака радянських військ була легко стриманою польською армією. Радянські війська не встигли перетнути лінію кордону на більш ніж п’ять кілометрів, як їх зустріли запеклою польською контратакою, яка вибила радянських солдатів з дороги, нав'язавши їм важкі втрати і змусила їх у безпорядку бігти туди, звідки вони спочатку стартували.
Після підрахунку Радянський Союз виявив, що понад 60 000 людей не змогли втекти назад після цієї атаки, а більше як 40 тисяч легкоранців могли врятуватися самостійно.
Очевидно, ці 60 000 або близько того радянського війська були тяжко поранені чи вбиті у бою, їх було ув’язнено або втрачено безвісти.
Було втрачено ще більше зброї, і більшість радянських солдатів повернулися з порожніми руками, втративши зброю, коли пішли невідомо куди.
У атакі брали участь 200 танків, більшість з яких були легкими танками Т-26 з жалюгідною 15-міліметровою бронезахисною бронією.
У Польщі, на додаток до звичайних протитанкових засобів, з'явився сучасний антитанковий рушій. 35-ти протилежна гвинтівка М35, яка стріляла патроном 7,92× 1007 мм і мала традиційний поворотно-відкидний механізм було розроблено наприкінці року.
Найбільшою особливістю рушниці було те, що вона стріляла патронами з вольфрамовим наконечником, яке було, мабуть, передової технології у той час, і інші країни були шоковані, дізнавшись, наскільки проста, звичайна на вигляд гвинтівка володіє такою проникаю здатністю, яка здавалося, вона має загартовану силою, якій важко протистояти! Спочатку зовнішній світ звернув увагу лише на велику гільзу патрона, не розуміючи, що справа у вольфрамовій кулі в боєголовці. З часом подібні набої з вольфрамовимконечником виникли у Німеччині та Радянському Союзі, але використання вольфами у носику патрона завжди відзначалося польським досягненням.
В результаті половина цих тонкокожих легких танків Т-26 була знищена на полі бою.
Радянські сили були пригнічені, а повітряні сили не було ліпше. Якщо німецькі ВВС набули великого досвіду у громадянській війні в Іспанії, то радянські ВВП просто поповнили багато втрат.
В результаті радянські ВВП не мали великого переваги проти старих літаків Boeing, і співвідношення бойових втрат між двома сторонами залишалося на рівні один до одного.
Роз’ярений Сталін мобілзував 700 000 резервістів, і чверть мільйона військ увійшли на територію Польщі.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini