Найжахливішими були ті, хто загинув безпосередньо від бомб, за ними йшли полонені.
Як Владиславу Андерсу. Він і кілька його охоронців вскочили на коней і помчалися назад, не озираючись, коли над ними пронеслись « Штуки». Він, як боягузлива собака, біжить до мосту через річку Браш.
Міст, збудований німцями перед останньою світовою війною, охоронявся взводом солдатів, які з благоговінням спостерігали за бригадиром кавалерійської групи, який недавно перетнув міст із високо піднятою головою.
"Вода, вода!" — Полковник Андерс, не турбуючись про своє ім’я, мало не впав з коня. Це був безупинний шлях, він пробіг дуже багато кілометрів на одному диханні, і навіть не зробив ковток води, його горло, здавалося, горло, й він не міг дочекатися, коли зможе стрибнути прямо в річку Браш під мостом і напитися.
"Тримайте!" — Командир взводу, який охороняв міст, швидко відстежив свою флягу і передав її; інші також роздали свої фляги охоронцям полковника Андерса.
Полковник Андерс одним ковтом випив воду з своєї фляги і зробив піввдих-полидох, щоб перевести дух: « У вас тут є вибухівка?».
"Звидівка?" — Командир взводу сказав з подивом: « У нас є тільки ручні гранати. Чому ви хочете вибухівку?»
Полковник Андерс жестом вказав на містк біля своїх ніг: « Щоб підірвати цей місто. Оскільки у вас тут немає вибухівки, ви зараз же пошлете когось в тил за нею, як можна швидше!». « Міст був досить міцним, і вони не змогли б зруйнувати його гранатами та вибуховими речовинами.
"Верещувати, підірвати міст?!" — Командир взводу був приголомшений: « Але це ж річка Браш!»
Може, цей джентльмен-полковник збожеволів? Якби він вчора не спостерігав, як цей пан полковник зарозуміло веде через міст кавалерійську бригаду, то навіть запідозрив би, що це шпигуни підіслані німцями.
Як солдати могли підтримати лінію фронту, якщо вони знищать такий важливий транспортний шлях? Як ще можна доставити вантаж?
"Я знаю, але німці скоро..." - Слова ледь встигли залишити його рот, коли « Рор-р» низького реву двигуна почувся вухами чоловіка. Полковник смикнув головою в напрямку звуку і побачив жовтуватий димок, який підіймається з задньої частини далекого пагорба.
« Боже мій! Німці йдуть за нами!» — Один з охоронців раптово видав крик, який налякав натовп. Він підбіг і відчайдушно смикнув привід свого коня, але виснажений кінь була близька до того, щоб померти і пустити піну з рота, що вже не могла встати, скільки б він її ні піднімав. Охоронець безпорадно сидів на землі, кричала від розпачу: « Їй-богу, нам не втекти від них! »
Але гостроокий полковник Андерс помітив порожній вантажний автомобіль з припаркованими поруч: « Бістро! Залазьте туди!» — Сказав він, не звертаючи уваги на інших, і побіг до вантажівки, миттєво забрався в кабіну, одним рухом включив запалювання та натиснув на газ.
Коли взвод солдатів, які охороняли міст, загальмував, вони могли тільки оглядати полковника Андерс та його охоронців на своїй машині.
"Ах ти виродок!" — Командир взводу не стримався і розлютився лайкою. Він вперше бачив такого наглого солдата. Як такий підлий виродок став полковником-бригадиром?
Рів двигун ставав все чіткішим і яснішим, а навіть земля тремтіла. Невдовзі вони побачили, як німецький танк дивиться далеко, і один солдат сказав: "Комендір взводу, що нам робити?!"
Командир взводу, не зволікаючи продовжувати проклинати боягуза, який втік із бою, вигукнув: « Ми — добрі польські солдати! Ми не ці боягузи! Ми повинні втримати цей міст для Польщі!"
"Для Польщі!"
« За батьківство!»
Група маленьких польських солдатів, які ще не знали могутності німецьких танків, підняли гвинтівки в руках і закричали у відповідь.
Але людська мужність іноді не приносить нічого, крім смерті.
Тут підійшла передова рота танків.
"Чому на цьому мосту немає гарнізону?"
« Я бачив кілька маленьких щурів, які ховалися в галявині за річкою. Напевно, намагається влаштувати там засідку. Усім навідатися на рощу на протилежному березі, один постріл і з ними покінчено!"
Через кілька секунд на протилежному березі полетів танковий снаряд, і не дуже велика гай миттєво розлетілася на шматки.
"Ганс, йди на містк".
« Командир роти, буде краще, якщо я піду. Що якщо ці поляки начинили міст вибухівкою? ".
« Страх перед вибухівкою змушує мене підніматися туди, щоб подивитися атмосферу. Ти будеш командувати, якщо щось піде не так.
Спостерігаючи за тим, як танк командир повільно під’їжджає до мосту, заступник командувача роти наказав. "1-й взвод і 2-ий гвинт готують снаряди, 3-ой загін та 4-ій взвод — бронебійні бомби, і уважно стежать за лісом. Стріляйте з гармат, якщо там є рух!»
Коли тантан командира в’їхав на середину мосту, з лісу раптово вирвалися дві спалахи вогню, які сильно ударили по лобовій броні танку.
"У нас потрапили!" — Механік скрикнув, відчувши, як снаряди врізаються у броню прямо перед ним.
« Заткнися, снаряд не проник! Це малокаліберний пістолет".
Хоч би якою була зброя, танку не загрожувало інкрустація двох неглибоких ворогів. Однак поляки не отримали другого шансу відкрити вогонь, і взвод танків на твердій позиції відкрив вогонь майже відразу після того, як знаряддя відкрили вогонь через річку. Багато снарядів німецьких танків підняли в повітря польські гармати разом з позосталими солдатами.
Коли танк командири спокійно проїхали мостом, по ньому переїжджали наступні танки.
« Відправте повідомлення в штаб дивізії», — наказав командир роти: « Ми взяли під контроль міст через Браш і він цілу."
« Негайно збудуйте захисні позиції! Не дайте полякам контратакувати!" Він не хвилювався, бо з 20 танками і двома ротами солдатів він був упевнений, що зможе утримати міст. Крім того, за ним могли прийти великі сили.
...
"Ваша Високість" — Штабний офіцер поклав телефонну трубку в штабі командування і доставив Яніку: « 4-я армія повідомляє, що авангардна рота 19-й танкової армії захопила міст через річку Браш, мост цілої».
« Схоже, що сьогодні генерал Гудеріан зможе перейти річку. Група армій "Поморія" майже завершена. Їх ряди скоро рухнуть." — Його погляд блукав по столу з картами і незабаром зупинився на групі арміїв « Познань», що розташована на південь від групи армій "Помор’я"
"Генерал Рундштедт, чи можемо ми знищити ці дві групи армій?"
Рундштедт уважно подивився на карту і, обсунувши звіти, злегка похитав головою: «Ваша Високість через те, що ми здійснюємо грандіозний наступ з півночі на південь, наші сили в центрі дуже слабкі й нездатні знищити сирійську армію, а також сили, які використовуються для атаки Помор’є, не мають... з нашими теперішніми силами ми можемо тільки покалічити Поморську групову армію, і не можемо зробити нічого, щоб обсідати та повністю знищити її. Ці залишки неминуче будуть відступати на південний схід, в той час як армія групи « Познань», не маючи серйозних втрат, ймовірно також буде відступити на Схід, оскільки її фланги перебувають під серйозною загрозою. Таким чином, існує велика ймовірність того, що армія Поморського корпусу і армії групи « Знань» зустрінуться на західному березі Вісли, до них навіть приєднаються деякі частини війська "Лодзь" у напрямку відносно великого скупчення. Якщо ці польські армії відступлять до Варшави і будуть готуватися до бою накласти смерть, це буде не маленька проблема."
Він був спокійний: « Тоді ми не зможемо взяти їх усіх одним махом? Це також був би хороший час, щоб дати нашим « бойовим військам вулиць» практика. Битва на вулицях завжди була брутальною, і було корисно тренуватися на слабких поляках.
У цей момент увійшла Енні і сказала: «Ваше Високість, британський посланець просить аудієнції».
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini