Поки Німеччина та Чехословаччина були зайняті словесною війною, радянське посольство в Німеччині інформувало Міністерство закордонних справ про те, що Москва невдовзі виведе з них спеціального представника.
Як тільки він дізнався, що посланцем буде Маршал Ворошників, Янік відразу ж наказав Енні: « Знайди мою фотографію з Тухачевським з минулої поїздки і вставай її в рамку збільшеного розміру та повісь на самому видному місці в офісі! »
Через кілька днів фельдмаршал Ворошол прибув до Берліна і після серії дипломатичних ритуалів, таких як огляд почесного караула на вокзалі й т.д., з’явився в кабінет Янік у Берлінському палаці: « Він був вищий за Воля, я багато чув про вас. Чому з вами немає його вищості Тухачевського? Він нездоровий?»
Коли Вуролів зайшов у кабінет, він оглянув офіс і з першого погляду побачив безпомисне фото Яніка та Тухачевського разом. І тепер, почувши слова Янгола про тугачовську, в його очах було чути дивне твердження: « У марші Тулаків були важливі справи, і він не міг відлучитися, тому великий вождь послав мене обговорити з вами важливі питання»
"А, так ось воно що". — Янік кивнув на знак розуміння: « Чи Його Величність Сталін? »
Це питання спонукало кутки рота Ворошолова непомітно битись, обнаживши неохотну посмішку: « Великий вождь товариша Сталіна все добре. Він навіть дав мені привітати вас перед моїм від'їздом".
Цей маленький, тонкий жест не вислизнув з очей Яніка: « Дякую, я теж попрошу Вашу Превеличість при можливості передати мою вдячність Сталіні.
Коли з люб’язністю було покінчено, то настав час перейти до справи і Вушол запитав: « Чи є щось краще за Янік, два крейсера класу « Світлана», які моя країна вже була заснована на вашій країні, я чув про те, що вони проходять ходові випробування? »
Спочатку Радянський Союз замовив у Німеччині будівництво фрегатів класу « Дзезенський» та есмінців класа « Ташкетент ». Коли ці два кораблі повернулися додому, Рада дуже задоволена і замовила ще двох крейсера класу « Світлана ».
Але саме тоді, коли було завершено будівництво крейсерів, почалася громадянська війна в Іспанії. Обидві країни одночасно розпочинали експедиційну боротьбу, і між ними й досі точиться смертельна боротьба. Хоча це не було сказано прямо, але всі знали про це. Порадники були занепокоєні тим, що німці завоюють їхні військові кораблі і спеціально послали Вухолова перевірити кораблі.
Якщо б німці були нормальними, то могли б створити більш широку співпрацю, якщо б німецькі солдати були слизькими, було б рішуче і рішучіше протестувати.
Янник кивнув і повільно сказав: « Це правда, і хідові випробування майже закінчилися, так що його вишуканість Вуролів може повернутися на цих двох крейсерах, якщо зможе почекати ще два дні. Ви ж не спеціально прийшли сюди за цим? Хіба не достатньо, щоб ваше посольство відіслало повідомлення?»
Певно, що не було б правильно казати: „Ваша Високість неправильно зрозуміла мене, я приїхав, щоб розширити нашу співпрацю."
Янік з усмішкою запитав: « Хіба ця залізниця не була побудована саме для співпраці між нами? Чи ви хочете разом побудувати щось ще? ". — Залізниця від Уральських гір до кордону збудується максимум за шість місяців, а потім постійний потік руди з Урельського гірського пасма буде відправлено в Німеччину.
Він подумав на мить: « Нам потрібні авіаносці, чи у вашій країні є креслення для них? »
Малюнки, ну, у нього дійсно були малюнки. Рік тому Янек передав дані авіаносцям класу « Ессекс » у відділ військово-морського дизайну для проектування.
Німецькі конструктори та інженери модифікували десятки авіаносців у Китаї, а навіть брали участь в будівництві справжніх літаків. —
Вихователь часто кивав головою, здається, задоволений цим: « Тоді ми можемо спочатку переглянути креслення?».
Знову? « Звичайно, можете, — сказав Янгола у своїй уяві. — Але це 10 мільйонів тонн зерна за звичайну ціну.
Вихоли сказав з спантеличеним виразом обличчя: « Принц Янник, напевно, жартує, останній лінкор коштував лише 1,6 мільйона тонн зерна».
Янік фиркнув, роблячи вигляд, що він надуся від розчарування: « Я злюсь, коли говорю про це, генерал Тухачевський чітко гарантував нам, ніби ми будуємо лінкор після того, як ваша країна розгляне креслення, але ваш сторона почала будувати його самостійно без єдиного слова, навіть не попередивши нас, спричиняючи великі збитки. Цього разу ви справді думаєте, що все піде так само, як колись?»
«...». — Ворошол злегка кашляв від сорому перед обличчям невмоливого дорікання Яніка: « Може, маршал Тухачева у свій час не зрозумів цього».
Він махнув рукою: « Залишимо минуле в минулому. Але ціна в десять мільйонів тонн зерна, не підлягає обговоренню." — Це було сказано в категоричній манері, без натяку на переговори.
На мить він замовк і кинув: « Тоді ми візьмемо два кораблі».
Насправді, як і більшість країн у той час, Радянський Союз не надто серйозно ставився до авіаносців та будував їх тільки з думкою про те, що оскільки інші мають їх, то чому б їм не мати таких же даних?
Пам’ятайте, що перший радянський авіаносець був побудований лише під час « холодної війни ».
Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати пропагандували « брак повітряної допомоги » і проводили ядерні випробування на острові Бікіні, причому кілька авіаносців використовували як експерименти (обчислені на металобруднах). Поради придбали це, і на кілька років флот став найбільш недооціненим відрасуванням збройних сил.
Коли настали Хрущевські роки, американці продовжували валяти дурня: « Ми навіть не знаємо, що робити з цими авіаносцями, нічого не поробиш, у нас є ракети, щоб вивести їх із ладу." — Унаслідок цього Радянський Союз активно розвивав ракетні крейсери і атомні підводні човни.
Янік з гіркотою погодився: « Немає проблем, у нас є вільний док, який можна запустити негайно.
Потім Вуроль запропонував виготовити 460 морських знарядь, на що Ян погодився без вагання.
Поговоривши про справи, вони вирушили в банкетний зал.
Після трьох келихів вина Янік знову згадав про Тухачевську: « Його переваги марширували, я не збираюся вам брехати, але в моїх очах маршал тугачовський — найбільший головнокомандувач вашого Радянського Союзу. І у мене з ним був надзвичайно приємний обмін думками під час мого останнього візиту до Радянського Союзу про майбутні військові тенденції. Можу сказати, що ця розмова принесла мені велику користь. Завдяки йому німецькі військові розробки змогли завершити свою модернізацію з добою графіка принаймні на десять років. Я не можу подякувати йому за це. Будь ласка, не забудьте передати йому мою вдячність коли повернетеся додому."
Почувши, як злегка залетиться язик у Янікеля, коли він хвалить Тухачевського, перед очима Вухола виблискує темрява й холод: « Добре. Я обов'язково передам привіт від його вищості Янгола любому товаришу Тугачевському."
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini