Якби прем'єр-міністром Франції був Шарль де Голл, а прем"єре-фірм Великобританії - Вінстон Черчілл, вони б разом почали тиснути на Німеччину за її виїзд.
На жаль, прем'єр-міністром Франції був Каміль Шоден, а британським прем"єререм - Чемберлен. Політика миру Чемберлена та Каміла Шодена була добре відома по цілому світі.
Каміль Шоден, неоднозначна фігура, яка зіграла свою роль у капитуляції Франції в Другій світовій війні, навіть була названа « божевіллям ». Після Другої світової війни він був зачно судженим французьким судом у США і засуджений за співпрацю з ворогом.
Судетська земля - це вулкан, який ось-ось почне вивергатися, залишаючи ці дві архетипічні фігури в стані невизначеності, особливо французького прем'єра Каміла Шодена, котрий був дуже стурбований, знаючи, що у Франції є угода з Чезсловакією.
Якщо б Німеччина оголосила війну Чехословаччині, то згідно з угодою Франція мала би оголосити Німеччині війну.
"Чешський уряд залетів надто далеко, звичайний страйк призвів до загибелі стількох людей і всі загинули — германці, тому не дивно, що німці в такій люті." — Як тільки Шоден відкрив рот, він почав звинувачувати чеський уряд.
"Я теж відчуваю, що ми не можемо відмовитися від теперішнього світу через помилки чеського уряду." - З ним погодився міністр оборони Франції Едуар Далад'є. (Історично цей Далад’єр був також важливим представником умилостивителя)
« Якщо люди, що живуть там, все одно германці, і якщо німці хочуть їх повернути, чому б просто не вирізати маленьку частину Чеської Республіки та віддати німцем?» - Президент і міністр оборони були об'єднані у своєму розумі. Зрештою, багато людей дійсно не хотіли боятись ще одної великої війни.
Хоча Британія і Франція зрештою перемогли, вони отримали небагато. Тому всі вони зрозуміли, що багато речей можна вирішити, якщо сісти і спокійно поговорити про проблеми, немає потреби боротися до смерті.
« Як нам говорити з Чеською Республікою? » — Зустріч була одностайною, але зрештою угода між двома країнами існує і хоча її підписав не Каміль Шоден, а хто б його ні підписали, він представляв владу країни. Тепер німці ще нічого не зробили, і якщо Франція дасть німецьким ділянку Чеських земель, це буде занадто принизливо для великої держави!
Шоден згадав британського прем'єр-міністра Чемберлена: « Я думаю, що ми можемо попросити Британський прем"ютер виступити в ролі посередника і поїхати до Берліну, щоб переконати німців не застосовувати силу, а потім виступати посередником з чешською стороною для того, аби дозволити їм віддати частину своєї землі."
Отже, не минуло й двох годин після того, як німецька пересторога переслала Британію та Францію до консенсуса, щоб обміняти частину чеських земель по цілій Європі!
І ніхто навіть не думав, чи погодяться на це Чехи.
Можливо, в цьому і є трагедія маленьких країн.
...
Британці та французи погодилися, і наступного дня Невілл Чемберлен вилетів у Берлін.
Адже цей "крутий інцидент" - це особисте рішення, щоб показати щирість.
Його погляди збігалися з поглядами французів.
Війна, якщо її можна уникнути, повинна бути попереджена!
Оскільки німці не могли спокійно дивитись на те, як гноблять своїх співвітчизників, то їх можна було зрозуміти.
І Янік дав цьому прем'єр-міністру обличчя. Він особисто зустрічав групу високопоставлених військових та політичних діячів аеропорту і спостерігав за тим, як Чемберлен йшов по трапу літака з парасолькою в руках. Щодо того, чому Чемберлен час від часу тримав у руках парасольку, деякі сучасні історики припустили, що це була зброя, замаскована під парасолю. Але подумайте, як це взагалі можливо? Лідер країни бере зброю для самозахисту, і якщо це дійсно так, то сили безпеки цієї держави повинні бути нікчемними.
Насправді причина банальна. Сьогодні була ще та епоха, коли в Англії був популярний джентльменський стиль. У той час, як Чемберлену було майже 60 років, такі старі звичаї були цілком нормальними.
Що ж до причин, чому англійці любили мати парасольки в Англії протягом цілого року, особливо у епоху коли не було супутникових технологій прогнозувати погоду, що змусило їх винайти зі собою парасолю, коли вони виходили на вулицю.
« Його перемовини прем'єр-міністре Чемберлен, ласкаво просимо в Берлін. Я чув, що ви найбільш талановитий і далекоглядний політик у Великобританії. І для мене велика честь бачити вас тут особисто." — Янік навіть поплескав його по спині.
Він щиро привітав Чемберлена. На відміну від Черчілля, який залив кров'ю Німеччини для харчування Америки, цей хлопець своєю політикою втішив у собі Радянський Союз, щоб нагодувати Німеччину, дозволяючи Німеччині ставати сильнішою день від дня і зрештою рости до такої потужності, яка змусить Британію та Францію боятися її.
"Ваші Високість Спадкоємний Принц, я тут заради миру в Європі." — Чемберлен щиро сказав, простягнувши руку: « Нехай Господь поблагословить цю землю і більше не буде війни ».
Світ був мейнстримом, а сьогоднішня Великобританія з такими хлопцями як Черчілль, які цілими днями виступали проти військової риторики, зневажали майже всіх.
Може бути, тому що його спустили з гачка британські солдати у Першій світовій війні; можливо, він сам націоналіст і вірить, що англосакси в Британії мають таку ж благородну кров, як і німці. Можливо, вона цілком самосвідома й знає, Що німцям було б дуже важко перетнути Ла-Манш і висадитися на Британській землі, так чи інакше, Гітлер після початку війни часто доставляв мирні листи в Британію, навіть другою за величиною людина Гесс одного разу прилетів на Літак у Британію для переговорів, але його ув’язнили навіть не побачивши обличчя Черчіля. Навіть у пізніші часи багато людей вважають, що Гітлер спеціально звільнив британських солдатів в Дюнкерці як жест доброї волі для Великобританії.
Коли Німеччина була готова здійснити «план Барбароса» після того, як вона блискавично захопила Францію. Для Британії найкраще було сидіти склавши руки, спостерігаючи за тим, як радянські та німецькі війська воюють один з одним. Але Черчілль знову вискочив, думаючи, що Німеччина легко виграє війну проти Радянського Союзу. Не те щоб він був проти цього, але в той час Німеччина, яка керувала великою частиною Європи від Рейна до Торальських гір, була занадто сильною і Британія Брітнія обов'язково стане її вассалом. Тому він відхилив пропозицію Гітлера про мир, і не тільки більше 80 разів повідомляв Сталіну, що Німеччина збирається напасти на нього (Совети та німці були союзниками до операції "Барбаросса"), і Сталин, звичайно, було наплювати, але й закликав Сполучені Штати Америки вступити в війну.
Звичайно, Черчілля мала свою мету: ослабити Францію та США і перемогти Радянський Союз, але ця ідея не здійснилася. Крім того, один Черчілль не міг зупинити дві держави. Він описав це як зустріч Ялтинської ери, коли написав свої мемуари: « Один бік від мене сидів величезний російський ведмідь (Сталін), а інший — гігантський бізон у Північній Америці (Рузвельт). — Здається, Черчілль ясно бачив амбіції обох країн, але нічого не міг з цим вдіяти. Зрештою, після Другої світової війни Британська імперія була ослаблена.
Кажуть, що після Ялтинської конференції Черчіль кричав від розчарування і смутку. Адже Британія, втративши силу, перестала бути господарем світу (вона домінувала у світі протягом століть, мала владу над Австралію, Південною Африкою, Канадою, Індії, Пакистаном тощо), тоді як глобальні колонії цієї Великої Імперії мали 40 мільйонів кв. кв швидко розширювалися, а правила гри більше не встановлювались (вона стала молодшим братом США).
Він був такий же щирий: « Я теж не хочу бачити нову війну. Але зараз проблема в тому, що наші германські народи придушують, вони страждають там, і яке у мене обличчя, щоб говорити про цінності світу тут? "
Чемберлен поспішно кивнув: « Ми глибоко співчуваємо тому, що відбувається з германським народом у Судетській області, але в усьому є рішення, чи не так? »
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini