Сімнадцятого липня іспанські колоніальні війська в Марокко та Канарські острови підняли бунт Франко, Еміліо Мора й інших генералів. Повстання швидко поширювалося на місто Кадіса, Севільї, Сарагоси та Бурґосу. До повстання приєдналася велика частина іспанської армії та ВВС (близько 120 000 чоловік), а також марокканська « Іноземний легіон».
Раптом Франко швидко захопив Західне Марокко, Канарські та Балерські острови, а також північні і південно-західні провінції материкової Іспанії. Тридцятого липня він створив « Сова оборони» у Бургосі в спробі захопити владу в країні, атакувавши Мадрид з півночі й півдня.
Коли іспанський уряд зреагував, він звернувся за допомогою до Радянського Союзу. Всього за два дні було записано 300 000 осіб.
Міжнародні добровольці, сформовані Радами, віднесли ключову роль у порятунку Мадрида.
Звичайно, радянська допомога не була безкоштовною; вони продавали зброю іспанському уряду через торгівлю по країнах і вимагали повної сплати золота. Найбільший привілей іспанського уряду у громадянській війні полягала в тому, що золотому запасі країни перебував на їхніх руках з огляду на шосту за величиною кількість золота Іспанії.
Війна прийняла крутий оберт, і бої Франко та інші його прибічники в Мадриді, Барселоні, Валенсії, Картахені, Малазі, Більбао й інших великих містах були дуже пригнічені.
Урядові війська за підтримки Радянського Союзу та Франції швидко « брали » всі промислові й політичні центри, великі порти, транспортні шляхи і важливі сільськогосподарські райони. Лише Андалусія на півдні та Галісія, Наварра і стара Кастілія на півночі, які були економічно відсталими й не мали особливої цінності, все ще перебували в руках Франко. Всі вже могли бачити, що ситуація починає складатися для Франко не найкращим чином.
« Усі англійці, які не мають свого слова!» — Усередині головного командування Франко з ненавистю проклинав невірних англійців. Раніше вони говорили, що в них буде постійний потік перепочинків. Але що сталося? Нічого! Вони просто спостерігають за його поразкою і поводяться так, ніби нічого не сталося. Навіть британський парламент відхилив закон про підтримку Іспанії.
Його права рука Аріас була поруч, щоб дати пораду: « Генерал, відданість британців не повинна очікувати. Можливо, нам варто знайти більш рішучих прихильників." — Він тихо сказав, кинувши погляд на чоловіка поруч з ним.
Генерал одразу ж сказав: « Так, звичайно. Тепер, коли урядові війська займають більшість міст, у нас немає допомоги ззовні, і якщо ми продовжуватимемо так боротися, в нас закінчаться боєприпаси."
До них приєднався ще один співпрацівник: « Ґенерал, урядові війська підтримують Радянський Союз і якщо ми зазна́ємо невдачі, Іспанія стане плацдармом для Ради. Багато європейських держав бояться експансії червоних, і вони не хочуть бачити червону державу на західному кінці Європи.
« І чому я не повинен цього знати» — Але я поклав усі свої карти на Англію, і не мав часу шукати інші країни. Якщо я підійду до якоїсь країни в такій безвиході і буду благати їх, то вони проситимуть дуже високу ціну."
Аріас не міг не підвищити голос: « Сер, у нас принаймні є можливість зробити пропозицію зараз, але в разі невдачі ми будемо кучкою зрадників, і всі ми відправимося на шибеницю".
«...». — Напала довга тиша, і Франко кинув головою: « Ти правий! Якщо ми переможемо, будь-яка ціна буде гідною! Але яку країну нам слід шукати? Італія? Німеччина?» — Хоча Франція обрала політику « невтручання», вона дуже схвально відгукувалась на урядові війська.
« Італія?» « Ви бачили, як Італія воювала з Ефіопією минулого разу, і що італійська армія є некомпліментарною. І вони ще не повністю вийшли з економічної кризи, щоб надати велику допомогу. Я думаю, що Німеччина підійде якнайкраще, вони повністю вийшли з економічної кризи, їх озброєння значно зросло за ці роки, їхня економіка відновилася. Крім того, вони повинні бути впевнені в тому, що братимуть участь у цій війні. Врешті-решт, вони все ще мають могутню бойову силу. — Німеччина програла останню війну, але її бойова сила також була визнана всім світом.
Один чоловік Франко сказав з деяким занепокоєнням: « Але я чув, що німці останнім часом дуже тісно торгують із Радянським Союзом, і Радянський Союз навіть замовив кілька військових кораблів у Німеччині. Чи відреагує вони на допомогу через цей зв'язок?»
"Стоить спробувати". — Аріас продовжував: « Ми можемо здавати в оренду порти, продавати корисні копалини або навіть розмістити німецьке військо на нашій території, якщо ми пропонуємо досить щедрі умови, німці обов'язково підтримають нас! » — Тоді він побачив, що обличчя Франко трохи стало жорстким і сказав: « Якщо ми переможемо, то рано чи пізно зможемо повернути втрачене! Але якщо ми програємо, то у нас взагалі не залишиться жодних шансів!"
Коли Франко побачив, що інші робітники теж кивнули, він більше не вагався і вказав на двох з них: « Я призначаю вас спеціальними посланцями й відсилаю одного до Німеччини та в Італію. З усіх сил старайся заручитися їхньою підтримкою! Але не відступайте надто сильно там, де потрібно торгуватися! Надто низька ціна лише змусить їх дивитися на нас звисока, це ясно?."
Вони сказали: « Будь ласка, не хвилюйтеся! Ми обов'язково зробимо все можливе."
Не встигли ноги двох штабистів йти з штабу командування, як туди торопливо увійшов офіцер зі телеграмою в руці: «Генерал! Урядові війська масуються в районі Кордови, точне число невідомо, але схоже їх армії перевищили десять тисяч солдатів."
"Хех!" Аріас не зміг стриматися від сміху: « Що ж, Республіканська армія планує завдати нам смертельного удару». — Він поправив мундир і віддав честь Франко: « Вашше, генерале, я особисто відправлюся в Кордову і вступну там у перестрілку з ворогом.
Урядові війська тепер мали танки й літаки, які підтримували радянські армії. А битви на алеях могли б зтягнути всі військові машини на одну платформу. В бою в переулці не можна було розвернути важке озброєння, неможливо було використовувати важку артилерію, танки-бомбардировщиків, у боях завжди билися людина на людину, гармата на пушку.
"Аріас!" — Франко дуже плескав по плечу: « Тільки від тебе залежить, чи зможемо ми здобути остаточну перемогу далі».
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini