Поки агенти розвідки, які таємно відправлялися в різні країни, судорожно шукали таланти з усіх верств суспільства, Яннік вирушив до Англії разом із новопризначеним дипломатичним радником Ріббентром, щоб відвідати англійського короля Георга V.
Прибувши в Буінґемський палац, Янік не міг стриматися від того, щоб губами не смоктати, дивлячись на чудовий і розкішний палац. Хоча Буінґемський палац останнього часу був відкритий для відвідувачів, однак можна було побачити лише тронний зал, концертний Зал, державну їдальню тощо.
У Буінґемському палаці 775 кімнат, 78 тільки туалетів, загалом 1514 дверей, 760 вікон і понад 40 000 лампочок. Отже, Буінґемський палац королеви Єлизавети став найдорожчим приватним власником у світі.
Шкода, що такий багатовіковий замок повинен пройти через вогонь війни.
Якби тільки Британія без нарікань здалася...
Бормоча собі під ніс, він увійшов у палац, і Яніка зустрів старий, дриглий старик.
"Привіт, Ваша Величносте". - Сказав Янник.
Король Георг V був сином Едуарда VII і онуком королеви Вікторії.
Оскільки мати кайзера Вільгельма II, імператриця Фредеріка, була найстаршою дочкою королеви Вікторії, то Вільгельм II був двоюрідним братом Георгом V і Журжом п’ятого.
« Я пам'ятаю, як ти тримав тебе на руках, коли був маленьким. А тепер ти виріс таким великим". « Георг V розголосив майже півгодини, більшість яких він скаржився на Вільгельма II за те, що вів останню війну. Він був змушений відмовитися від свого німецького імені і змінити своє прізвище та назву своєї династії.
Це змусило Янгола задуматись над тим, наскільки глибоко Георг був ображений на Вільгельма II.
Після південної балаканини Георг V, нарешті, запитав про справи: « Яка причина твого візиту? »
« Я приготував тобі невеличкий подарунок» — Почувши, що він їде до Англії відвідати Георга V, головний королівський стюард витягнув з комори пиловий філальтелістичну книгу. На додаток до своєї любові до греблі та спорту Георг V також захоплювався колекціонуванням марок, і це хобі збереглося на все життя. Навіть після його смерті дочка і внучка не залишили цього заняття.
Цю філателістську книгу спочатку було підготовлено Вільгельмом II як подарунок на день народження Георга V перед останньою світовою війною, але коли почалася Перша світова війна, Великобританія була непохитною в Росії та Франції проти Німеччини. Це настільки роздратувало Вільгельма II, що він викинув подарунок, який ще не був вручений у бакальному магазині.
Коли Георг V взяв калателію і продавав кілька сторінок, він часто кивав головою та виглядав задоволеним: « Це був чудовий подарунок. Сьогодні ввечері я підготую для тебе невеличку привітну вечірку, чи є хтось, кого ти б хотів бачити там? "
Янник з полегшенням говорив: « Я хотів би поговорити з паном прем'єр-міністром Рамсі Макдональдом, якщо можна".
Георг V охоче погодився: « О, немає проблем. Тоді запросіть його на вечір. У тебе була виснажлива подорож, так? Так що відпочинь трохи, а ввечері ми поговоримо».
"Велике спасибі, Ваша Величносте". - Янек віддав честь і після королівського палацу вийшов з залу засідань.
Після відходу двоременного Ріббентроп запитав: « Може, це ваша високість про що мені говорити ввечері? »
На мить він почав задумуватися і наказав: « Наскільки можливо, можна запобігти небезпеці Радянського Союзу. Перебільшуй так, ніби завтра вони схоплять Європу бульдозером".
Ріббентроп кинув у відповідь: « Зрозуміло, Ваша Високість».
Коли настав вечір, королівський палац прийшов вчасно, щоб забрати їх і відвести в банкетний зал. Привітавши натовп по черзі, він пішов убік з прем'єр-міністром Макдональдом і почав обговорювати небезпеку Ради: « Ваше найвище прем’єра-фір, ви знаєте, що червоне чудовисько Радянського Союзу намагається підняти червоний прапор по всій Європі. Якщо почнеться війна, Німеччина візьме на себе найбільшу відповідальність блокади і не матиме ані списів, ані щита. Чи можемо ми лише використовувати своє тіло, щоб стримати їх від сталевого потоку? Тоді я міг би просто здатися і, можливо, Сталін зробить мене президентом союзної республіки."
Прем'єр-міністр Макдональд усміхнувся і обережно похитав головою: « Більший за японське, ви занадто наївні в таких міркуваннях. Їхня система XX століття - це мертвий дзвін капіталізму, і ви не повинні забувати, як вони розправилися з родиною Ніколая. Якби вони захопили Європу, то Гогенцоллерни напевно були б в їхньому списку чисток."
Жаннік потиснув плечима, не зважаючи на його слова: « Звичайно, я це знаю. Але й Сталін не Ленін. Не тому, що Міколай засудив свого брата на смерть, Ленін винищив усю родину Ніколая. Я думаю, Сталін був більш інтелектуальною людиною, ніж Ленін. Він також повинен був зрозуміти, що краще використовувати німців для управління німцями, ніж втручатися особисто, і таким чином, принаймні, наша сім'я Гогенцолернів на деякий час зберегла б своє життя."
Після півдюжини слів прем'єр-міністр Макдональд втупився на нього і сказав, що слово у слова: « Лард Янік, ви самі знаєте, від чого ми турбуємося».
Янник посміхнувся: « Ваше вища за прем'єр-міністра, невже ви думаєте, що я схожий на людину, яка повторюватиме чиїсь помилки? З огляду на попередній досвід мого діда, чи я зробив би ту саму помилку, знаючи, що вона не впорається?»
Прем'єр-міністр Макдональд задумався і кивнув: « Це правда ».
Очі Яніка на мить блиснули холодом побачивши його кивок, потім він озирнувся і знизив голос: « Прем'єр-міністре, я відкрию вам таємницю. Наші шпигуни проникли в радянську танку. Ви знаєте, наскільки важким танк, над яким вони працюють?»
«?» — Прем'єр-міністр Макдональд запитав: « Скільки він важкий? Сорок тонн? П'ятдесят тонн?"
Янник повернув обличчя трохи вбік і зробив презирнучу гримасу: « Більше 150 тонн».
(Сміх) — запитав прем'єр-міністр Макдональд з блискавично розширеними від недовір’я очима: « Більше 150 тонн! Ви впевнені, що не помиляєтесь?»
Янник подумки розсміявся, це була правильна реакція, будь-хто б злякався, почувши про танку вагою понад 150 тонн, вірно?
« Ні, ми не помилилися, танк важить понад 150 тонн»
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini