« Я вже давно захоплювався вами, генерал Тугачевський. Я чув, що ви вільно говорите німецькою і французькою. Цього разу я не приїжджаю з офіційним візитом. І мені не потрібна прекрасна пані Наташа, так?
Він знав, що генерал Тугачевський може вільно говорити і читати німецькою та французькою, а його рівень латини досить високий, це можна назвати визначним досягненням.
І чому Янік відчуває, що цей гарний перекладник час від часу йому підморгує?
Він чув про ластівки Керберга у своєму первинному часі і просторі. Хоча Керберг ще не народився, немає жодних гарантій, що тепер державне шпигунство не привчило таких агентів.
Чи його репутація плейбою досягла цього місця, а ці хлопці хочуть підставити під нього цю вродливу дівчину?
Наташі дуже розгубилась, але намагалася перекласти його слова російською мовою.
Але як тільки Натанаша закінчила, Тухачевський все одно заговорив по-росськи з усмішкою на обличчі: « Важкий Янік думає про мене занадто високо. Я лише трохи розумію ці мови, але не можу говорити про свою майстерність."
« Кого ти обманюєш? Я знаю все твоє життя навпер. Здається, єдина причина чому тобі не треба говорити німецькою - це створити можливості для цього чудового перекладача, чи не так? У такому випадку, я буду підігрівати тобі". - Сказав Янник у думках.
Тухачевський продовжив: « Чи ви втомилися під час подорожі, чи нам спочатку піти в готель? »
Янік кивнув: « Це добре, але чи можу я спершу віддати належну пошану Вашому Пресвідчеству Леніна? »
Тухачевський був приголомшений, почувши слова Яніка. Товариш Ленін - вчитель пролетарської революції, ворог капіталізму. Чи майбутній імператор капіталістичної країни повинен віддати належне товаришу Ленину?
Тухачевський повернув голову і подивився на групу чиновників, що стояли позаду нього. Він був трохи пригнічений тим, що хоча він був найвищим лідером на сцені, він повинен був попросити когось запитати, чи доречно відвести принца до могили Леніна ...
Ця незручна атмосфера тривала кілька секунд, і Янік нарешті сказав: « Якщо ви не хочете, то давайте підемо до готелю.
Він хотів відвідати гробницю Леніна без особливої мети, просто через цікавість. Адже побачити мавзолей Леніна вживу було б дуже цікавим досвідом.
Півсе мовчання Тугачевський зітхнув і сказав: « Ви не хочете віддати належну пошану товаришу Ленину, то нічого страшного. Ходімо зараз."
Дякую. - Подякував його Янік і помітив, що Тухачевський говорить німецькою, а він здається навіть не побачив цього, і повернувся і віддав накази своїм підлеглим.
"Немного" розумієш так, Тухачевський?." — Подумав Янік і покликав Браузіка, Манштейна, Роммеля та Гудеріана в свою машину.
Як тільки двері зачинилися, атмосфера в машині стала трохи дивною. "Що сталося?" — Запитав їх Янік.
Четверо подивилися на нього, і після довгого коливання Браузич сказав: « Ваша високість, ви будете віддавати шану Леніні?»
« Похоже, що моя пропозиція не тільки шокувала Ради, але й їх перелякала». — Сказав Янник у своєму розумі, і кивнув: « Так. Може бути, це мій останній візит в цю країну. Хіба не було б шкода побачити людину, яка згорнула династію Романових? Якби не допомога Імперії Мін десять років тому, наша сім'я Гогенцоллернов могла б мати ту ж долю, що і родина Ніколова".
Зрештою цар Микола II був убитий, а Вільгельм II вислизнув на Нідерланди.
Чому Вільгельм II міг вислизнути, а Микола ні?
Просто кажучи, початок Лютійської революції не збентежив Ніколая. Спочатку він подумав, що найгірше - це конституціоналізм. Несподівано, через кілька місяців до влади прийшли більшовики і було вже надто пізно. У Росії, на площі суші та клімату, врятуватися нелегко.
Крім того, коли Міколай II відрікся од престолу, його сім’я була ув’язнена в палаці царя Александра. Вільгельм II був іншим. Він був і німецьким імператором, і прусським провідником. У нього було більше родичів в інших європейських країнах. Восьмого листопада 1918 року хаос охопила більшість західної частини Німеччини (11 листопада). Наступного дня (9 листопада) він оголосив про своє зречення і потім послизнувся до своєї найближчої родички Вільгельміні (королева Нідерландів), щоб врятуватися (10 листопада 1918 року). Лист про зречення було підписано 28 цифр, а це означає, що він уже вислизнув.
Коли Манштейн почув це, його обличчя трохи змінилося і він швидко переконав його у зворотньому напрямку: « Такого ніколи не станеться, ваша високість!».
Всі поруч з ними також швидко висловили свою думку: « Так, Ваша Високість має рацію".
« Найбільше Високість надто стурбована. Для кількох змовників неможливо вплинути на імперську силу Німеччини!»
Він слухав цих людей, не знаючи чи вони щирі у своїх словах. Він деякий час мовчав, а потім раптово подивився на Браузіка. « Полковник Браузич. Ваше повне ім'я - Вальтер фон Браузвік. Хіба ви не народилися в палаці 1881 року?» — Він мало не сказав, що Браузич раптово помер від серцевого приступу в таборі для військовополонених у Гамбурзі 1948 року.
« Якщо я правильно пам’ятаю, ваша сім'я належить до старої аристократії Нідершлезієн".
Ця заслужена давня родина, яка існувала в районі Бем у Польщі десь посередині 13 століття. Однак, через змішання мов у регіоні в той час було багато варіантів прізвиська Браухіч, таких як Брухіш, Брюхатіс, Брахіс, Прагухиц, Брахухтшіч тощо.
Браузик підсвідомо випрямив талію, не розуміючи чому Його Королівське Високість Янік раптом розповів про його сім'ї.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini