Гумбольдський університет Берліна, Німеччина (Humboldt-Universitat zu Berlini), перед тим як розпочати Берлінський університет, був світовим академічним центром до Другої світової війни. Його заснували 1810 року. Це всесвітньо відомий провідний університет і елітний інститут Німеччини.
Університет Гумбольдта — це перший у світі новий університет, який об’єднує наукові дослідження та навчання. Він має дуже славну історію і відомий як « мебати сучасні університети». У ньому є « Иншеграція викладання та дослідження», а саме: "академічна свобода навчання і т.д. Гумбольдтський дух « свободи освіти» також зворушив майже всі сучасні університети.
Університет Гумбольдта має високу репутацію і глибокі наукові дослідження в галузі гуманітарних наук. Його література, нейробіологія, філософія, соціології, природничих наук та інші дисципліни займають провідну позицію у світі. Юридічна школа університету Гумбольдта є однією з найкращих юридичних шкіл.
На стінах по обидва боки залу густо наклеєні бірки з іменами факультетів і вчених. Він зупинився, і з цікавістю в очах подивився на них.
На цих бірках він бачив багато відомих вчених пізніших поколінь.
Альберт Ейнштейн, Густав Герц, Ервін Шредінгер, Макс Борн... Ця школа є просто безцінним скарбником.
На щастя, він пішов сюди рано, інакше невідомо скільки цих цінних людей втечуть з Німеччини в майбутньому.
"А?" « Янник раптово нахмурився, крокнув вперед, потягнувся, щоб відірвати дві береки з іменами, і дав їх Енні поруч із собою: "Полсі того, як ми закінчимо тут, ти пройдеш процедуру поставки для цих двох людей."
Енні була трохи збита з пантелику, ці дві людини чимось скривдили Його Королівське Високість?
Але Яннік продовжив: « Завтра вранці вони прийдуть до мене.
Чула його слова, Енні була повна сумнівів. З такою кількістю відомих вчених, чому Його Високість вибрав саме цих двох?
Імена на бірках в її руці - це доцент архітектури: Альберт Шпеєр, відсоток кафедри ЗМІ Пол Йозеф Геббельс.
Нічого особливого? Однак, цим двом дійсно пощастило, і вони були названі особисто Його Королівським Високістьм, та здається, що вони також є людьми, які в майбутньому отримають підтримку Принца Янікеля.
"Ходімо до доктора Ейнштейна". — Зробивши два кроки, Янчі довелося знову зупинитися і подивитися на Енні: « Де доктор Ейнштейн? »
Енні тупо похитала головою: « Вибачте вашу Величність, я не знаю».
« Тоді йди і запитай того, хто знає»
Енні знову похитала головою: « Вибачте вашу Величність, я повинна охороняти вас. Коли ви вийдете назовні, принаймні одна людина повинна бути поруч з вами весь час."
Янік не міг не закотити очі на її слова. У початковому часі і просторі він був звичайною людиною, і йому пощастило, що з ним так поводилися. Але тепер таке благословення здається трохи неприємним: « Не називай мене Ваша Величносте, коли ми поза палацом, хіба це не говорить іншим, хто я.
Сказавши це, він пройшов кілька кроків і побачив чоловіка середніх років в окулярах: « Здрастуйте, Професор Шредінгер, ви не знаєте, де зараз знаходиться Доктор Ейнштейн?»
Він зміг з першого погляду дізнатися людину перед нею, тому що деякий час вивчав « Кота Шредінгера » і запам'ятав вигляд знаменитого вченого.
Професор Шредінгер зупинився, подумав на мить і відповів: « Доктор Ейнштейн зараз повинен викладати в 310 лекційному залі на третьому поверсі».
"Спасибі професор" — Подякував йому, що він згадав дещо дуже цікаве і знову покликав професора Шредінгера, який збирався йти далі: « Профессор Шреджерер, у мене просто досить цікавий момент для обговорення з вами. Чи не могли б ви виділити мені кілька хвилин? "
Професор Шредінґер кивнув з приємною посмішкою на обличчі: « Безусловно».
Янник відчайдушно подав посмішку на обличчі, і сказав урочистим голосом: « Якщо кішка розміщує у закритій скриньці, радіоактивних атомах, лічильнику Гейгера та приладі для виробництва отруйного газу, то давайте припустимо, що ядерний атом має 50% ймовірність розпадання протягом години, а також випускає частинки. Ці частинки будуть виявлені лічильником Гейгера, який у свою чергу запустить пристрій з отруйним газом, щоб вбити кішку. І тому я хочу запитати професора, чи буде цей кіт мертвим або живим протягом однієї години? "
Яннік говорить про відомий уявний експеримент, запропонований самим професором Шредиґером, в якому він намагається пояснити принцип квантової суперпозиції на мікромасштабі з макромаштатуба, спритно визначаючи, чи існує мікроскопічна матерія у формі частинок або хвиль після спостереження. Він підключився до макроскопічної кошки, щоб довести існування кванта коли мова йде про спостереження.
Коли професор слухав пояснення Яніка, вираз обличчя Шредінгера поступово перетворився на подив і потім в роздуми.
Він неквапно чекав на відповідь.
Але раптом хтось на іншому кінці коридору гукнув професора: « Професор Шредінґер!».
Професор Шредінґер відкрив рот з невеликим жалем, махаючи рукою до чоловіка, який запросив його на розмову, і сказав: « Це дуже цікаве запитання молодий чоловік, але я не можу придумати відповідь.
Він посміхнувся: « Тоді приходьте до мене в гості. Я запрошую вас відвідати мене, коли ви будете вільні і ми поговоримо про це. Так, міс Енні, дайте професору Шрединґеру візитну картку."
Енні збентежено похитала головою: « Мамо, ви ще не роздрукували свою візитну картку».
Його особистість є дуже яскравою візитною карткою. Навіть якщо ви не знаєте його імені, він повинен лише повідомити ваше ім’я чи титул. Навіщо давати візитку?
« Гаразд, тоді я напишу вам свою адресу». - Янек узяв у Шредингера план уроку і написав своє ім'я та адресу на порожній сторінці.
Перед тим як Шредінґер, який отримав адресу і ім’я цього юнака, подивився на папір, чоловік знову крикнув: « Професор Шреджерґере, покваптесь!
«...». — Шредигер винен кивнув Янгола, і швидко йшов до чоловіка, який був у кінці коридору.
Професор Шредингера дивився на спину, і він був дуже схвильований.
Перед Другою світовою Війною Німеччина була наповнена талантами в оригінальному часі та простором, але її відігнав Усач (Гітлер), і багато видатних вчених витіснено до Сполучених Штатів Америки з іншого боку Атлантики.
У цей час і в просторі вже не буде таких дурниць, як переслідування вчених.
Він не тільки не буде переслідуванням, але також забезпечить їм краще середовище для підтримки їхніх наукових відкриттів. Врешті-решт, він повністю погоджується з твердженням великої людини тезсом про « наука та техніка - основні похідні сили».
"Енні, підемо до доктора Ейнштейна".
...
Коли Асистент побачив професора Шредінґера, який завжди запізнювався, він не міг з цим змиритися: « Професор Шредінґере, про що ви щойно говорили? Здається, він не студент цієї школи".
Професор Шредінгер був сповнений хвилювання. « Він дуже розумний хлопець, і він поставив мені цікаве запитання, на яке я ще не можу знайти відповідь".
Асистент вчителя не міг здивуватися: « О? Яке питання може вас спантеличити, чи він поставив вам запитання про історію, географію або астрономію? "
Професор Шредінгер похитав головою і повторив запитання того молодого чоловіка своєму помічнику.
Асистент був ще більш збентежений: « Це дійсно цікаво. Це схоже на філософську проблему і фізичну проблему. А хто він?»
« Я хочу, щоб він тільки-но написав мені свою адресу і сказав прийти до нього додому для обговорення цього питання більш детально." — Промовляючи це, професор Шредиґер відкрив свій план уроку і побачив ім’я Яніка. "Янік Гогенцоллерн?"
"Янік Гогенцоллерн?" — Хіба це не Королівський Принц?
Шредіньгер сказав: « Чи Його Королівське Високість не є неосвіченим плейбою?»
Оскільки королівський вчитель, якого розуміли члени царської родини, мав з ним добрі стосунки, то чув багато пліток.
Асистент був вражений і мало не прикрив рот професора Шредінгера від страху. Хоч другий німецький Принц дійсно успадкував риси свого батька, то зрештою це була справа королівської родини й не пліткувати про нього.
Професор Шреддінгер також помітив, що сказав те, чого не повинен був робити, і озирнувся з спокійним страхом.
Помітивши, що їх ніхто не помітив і не почув, він зітхнув з полегшенням.
Його помічник запитав: « Профессор, коли ви підете до Принца?»
«...». — Професор Шредингер трохи злякався. Він просто хотів зосередитися на академічних дослідженнях і не хотів брати участь в будь-яких політичних колах, але тепер майбутній імператор особисто запрошує його до себе, і це не здається доречним, якщо він не прийме його запрошення. Найважливіше, що питання Його Високістьм, занадто « зацікавлено», яке дійсно викликає у нього цікавість.
...
Коли професор Шредінгер вагався прийняти йому запрошення Принца чи ні, Янік вже підійшов до дверей класу 310 на третьому поверсі, і помітив, що двері класу не були зачинені.
Янік з першого погляду побачив знамениту зачіску Ейнштейна і його самого.
Енштейн завжди з'являвся на людей, які стирчали в усі боки волоссям і придаючи себе грубий та недбалий вигляд.
Багато дівчат вважали це модним і наслідували його приклад. Але що дуже бентежить, так це те, що Ейнштейн не думав, а "змарна" примха не відбулася Енштейном.
Справжня причина полягала в тому, що він страждав від рідкої хвороби, яка називається "синдром важких волосся".
"Сидром важких для розчісування волосся" також називається « синдром пухких волосин», відомий як волосся зі скловолокна і трикутні тунелі. Це аутосомно-домінантне генетичне захворювання, вперше виявлено в 1973 році. Люди з цією хворобою мають сухі, в’януті волосся і світліші кольори. Їх важко розчісувати. Станом на квітень 2017 року по цілому світі було виявлено близько 100 пацієнтів з синдромом затяжки.
Енні лагідно сказала йому: « Його Королівське Високість, ви хочете його покликати?».
Янік похитав головою. "Ні, не варто його турбувати, ми почекаємо його тут."
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini